Справа № 826/14418/18 Головуючий у І інстанції - Іванчулинець Д.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Повне товариство «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 19 липня 2017 року № 1294140303.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що він не вчиняв порушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку про що й свідчить встановлена перевіркою сума заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи наведене вище, застосування Відповідачем норми ст. 127 Податкового кодексу України є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в зв'язку із застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягало скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викладено в такій редакції, зокрема:
- «Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом» (абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»);
- «Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд» (абзац шостий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
На виконання вимог Закону № 2825-IX, Закарпатському окружному адміністративному суду розподілено не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва справи, зокрема і справу № 826/14418/18.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 11 квітня 2025 року, було замінено Відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 липня 2017 року № 1294140303.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2017 року (вх.№ 2478) Повне Товариство «Ломбард Регіональний «ПП Златодар 585» і Компанія» отримано засобами поштового зв'язку податкове повідомлення-рішення без дати та без номера, прийняте та складене Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі акта перевірки від 29 червня 2017 року за № 695/26-15-14-06-02-10/36929764, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі - 599 436,17 грн з яких 347 109,90 грн за податковим зобов'язанням та 252 326,27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням б/н, б/д Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення, прийняте та складене Головним управлінням ДФС у/ м. Києві на підставі акта перевірки від 29 червня 2017 року за № 695/26-15-14-06-02-10/36929764.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28 вересня 2017 року № 21677/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 липня 2017 року за № 1294140303 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб залишено без змін, а скаргу ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» - без задоволення.
Таким чином, з рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 28 вересня 2017 року № 21677/6/99-99-11-02-01-15 Позивач дізнався дату та номер податкового повідомлення-рішення та враховуючи, що така інформація надійшла від ДФС, вважав її достовірною, а отримане 26 липня 2017 року (вх.№ 2478) податкове повідомлення-рішення прийняте та складене Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 29 червня 2017 року № 695/26-15-14-06-02-10/36929764, податковим повідомлення-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 19 липня 2017 року № 1294140303.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Відповідача від 19 липня 2017 року № 1294140303, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» не вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачено п. 1 ст. 127 Податкового кодексу України про що свідчить відсутність встановлених фактів такого правопорушення в ході перевірки та відповідно їх не відображення в акті перевірки.
Відтак, застосування Відповідачем норми ст. 127 Податкового кодексу України є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення із застосуванням таких штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 догів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, положеннями цієї статті встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника.
Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.
Виходячи із об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України необхідним є встановлення факту чи фактів виплати доходу без нарахування, сплати чи утримання податку з такого виплаченого доходу.
Згідно з п. 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 5 Розділу II Порядку № 727 оформлення результатів документальних перевірок, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою І посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Враховуючи викладене, саме Акт перевірки повинен відображати виявлені порушення, а саме факти виплати ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» доходу на користь фізичних осіб без нарахування, сплати чи утримання податку до чи на момент виплати такого доходу.
Проте, Акт перевірки не містить таких фактів порушень, оскільки згідно Акта перевірки перевіркою порушень вимог ст. 3, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами та доповненнями, в частині своєчасності виплати заробітної плати встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року Підприємство має заборгованість но заробітній платі у сумі 4 454 270,73 грн, яка згідно таблиці викладеної в п. 4.5.2.3 Акта перевірки в період з 01 вересня 2015 року по 01 грудня 2016 року не виплачувалась (не погашалась).
Встановлений факт наявності у Позивача заборгованості по заробітній платі відповідає дійсності та встановленим у Акті перевірки даним, яка виникла внаслідок відсутності коштів як і відповідає дійсності несвоєчасна сплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем «податок з доходів фізичних осіб», яка виникла внаслідок заборгованості (невиплати) по заробітній платі.
При цьому, згідно з п. 4.5.3. Акта перевірки, згідно якого проводилась перевірка дотримання вимог «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 № 1020 (ф.№ 1-ДФ), наказу від 21.01.2014 № 49 та наказу Мінфіну України від 13.01.2015 року № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» перевіркою дотримання вказаних вимог порушень не встановлено.
Таким чином, Позивачем було належно та своєчасно задекларовано та узгоджено податкові зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб», а несвоєчасна виплата таких зобов'язань виникла внаслідок заборгованості невиплати по заробітній платі.
Колегія суддів звертає увагу, що якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, а в даному випадку з урахуванням п.п. 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК країни податок підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, такий платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
Так, згідно п. 126.1 ст.. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 26.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення ж статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка складається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника задатків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Отже, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Проте, ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» не вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачено п. 1 ст. 127 Податкового кодексу України про що свідчить відсутність встановлених фактів такого правопорушення в ході перевірки та відповідно їх не відображення в Акті перевірки.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і компанія» не вчиняв порушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, оскільки наявна заборгованість по заробітній платі, застосування Відповідачем норми ст.127 Податкового кодексу України є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 10 листопада 2015 року у справі № 21/2919а15, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02 лютого 2017 року у справі № 813/3421/15, Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 813/5758/15.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2017 року № 1294140303, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 16.09.2025 року.