Справа № 320/44922/24 Головуючий у І інстанції - Марич Є.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.07.2024 № 0359410708, що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 08.07.2024 № 84309/26/15/07/3823401876;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.07.2024 № 0359420708, що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 08.07.2024 № 84309/26/15/07/3823401876.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, що перевірка, яка проведена відносно Позивача є незаконною, та як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2024 № 0359410708, від 26.07.2024 № 0359420708.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненнями, Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-V1 «Про ціпи і ціноутворення», зі змінами та доповненнями, також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 05.07.2024 № 4538-п про проведення фактичних перевірок.
Згідно з додатками до вказаного наказу, фактична перевірка призначена, зокрема і магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 08.07.2024.
На підставі вказаного наказу, направлень на перевірку, ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме: магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ТРЦ «Магелан», за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкт господарської діяльності: ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 08.07.2024, що зареєстрований в органі ДПС від 09.07.2024 № 84309/26/15/07/3823401876.
Фактичною перевіркою встановлено порушення вимог:
- пункту 1, пункту 2, пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);
- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями;
- частини 4 статті 24 Кодексу законів про працю України.
На підставі акта (довідки) фактичної перевірки № 84309/26/15/07/3823401876 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2024:
- № 0359410708, яким, за порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн;
- № 0359420708, яким, за порушення п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафні (фінансові) санкції та пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 524 318,00 грн.
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Відповідача, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зі змісту наказу від 05.07.2024 № 4538-п вбачається, що останній прийнятий без зазначення конкретних підстав, визначених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також з урахуванням того, що перед початком фактичної перевірки працівники ГУ ДПС у м. Києві пред'явили службові посвідчення та направлення на проведення перевірки особі, яка не перебуває в трудових відносинах з Позивачем, фактична перевірка проведена без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок та без участі платника податків.
Крім того, фактична перевірка здійснювалась без присутності Позивача та його уповноважених осіб, що унеможливлювало надання останнім посадовим особам податкового органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
З огляду на вищевикладене в сукупності, суд вважав, що Відповідач не надав доказів щодо спірних обставин, які б відповідали ознакам достовірності, достатності, належності та допустимості, а отже не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, якими до Позивача застосовано штрафи, прийняті Відповідачем з порушенням вищевказаних вимог законодавства, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Як визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав.
Відповідно до абз. 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, наказ про проведення перевірки, окрім іншого, повинен містити підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України.
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу щодо змісту наказу про проведення перевірки. Так, підстава для проведення перевірки повинна бути чітко сформульована, визначена та відповідати правовій нормі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 160/14336/23.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві видано наказ від 05.07.2024 № 4538-п про проведення фактичних перевірок на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціпи і ціноутворення», також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.
У пункті 1 вказаного вище Наказу визначено провести фактичні перевірки платників податків/об'єктів, зазначених у додатках 1 - 14, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі, про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Отже, підставою проведення фактичної перевірки платника податків Відповідачем визначено підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Також, відповідно до пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.
Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;
- отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Таким чином, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 та пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України є отримання письмового звернення покупця (споживача).
При цьому, інформація, яка підпадає під дію підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про конкретні порушення Позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
При цьому, у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 440/6887/20.
Проте, у наказі від 05.07.2024 № 4538-п відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім посилання на доповідну записку управління фактичних перевірок від 05.07.2024 № 1279/26-15-07-07-00-12.
У вказаній вище доповідній записці зазначено про отримання податковим органом звернення Споживача від 20.06.2024 б/н щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торгових мережах під торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1», проте не вказано прізвище покупця (Споживача), не зазначено місце проведення розрахунків за товари.
Крім того, Відповідачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, вказаного вище звернення споживача від 20.06.2024 б/н надано не було.
Отже, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які підтвердили б, що підставою для видачі наказу слугувала інформація про можливі порушення саме Позивачем вимог законодавства.
Таким чином, в наказі Відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки Позивача, передбачених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки в ньому міститься лише посилання на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.
Таким чином, Відповідачем не доведено наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки Позивача.
Позивач у позовній заяві зазначав, що 08.07.2024, в день проведення перевірки, його у м. Києві не було, оскільки він перебував в іншому місті, а тому не міг бути присутнім під час перевірки контролюючого органу. Крім того наголосив, що державні інспектори зробили безпідставний висновок щодо трудових відносин між ним та ОСОБА_2 , оскільки вказана особа не перебуває з ним в трудових відносинах та не є його уповноваженою особою.
Звернув увагу, що за вказаною адресою, окрім нього, господарську діяльність здійснюють ще декілька суб'єктів господарювання.
Актом фактичної перевірки № 84309/26/15/07/3823401876 магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ТРЦ «Магелан», за адресою: АДРЕСА_1, зафіксовано факт допуску до роботи гр. ОСОБА_2 без оформлення трудового договору.
Виходячи із зазначених в акті проведення перевірки відомостей податковий орган дійшов висновку, що громадянин гр. ОСОБА_2 є працівником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою адресою: АДРЕСА_1 , де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_3 .
Таким чином, саме ОСОБА_2 посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві пред'явили службові посвідчення та направлення на проведення перевірки (а.с. 52), в яких останній підписався, як представник ТОВ «Фан Рітейл», а не як уповноважена особа Позивача.
Отже, викладені в акті фактичної перевірки відомості не підтверджують належним чином доводи контролюючого органу щодо наявності у гр. ОСОБА_2 трудових відносин з ФОП ОСОБА_3 , а також не доводять факту його офіційного статусу як представника або працівника магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, наказ про проведення фактичної перевірки від 05.07.2024 № 4538-п, ані гр. ОСОБА_2 , ані Позивачу, не вручався, що також ставить під сумнів належність процедурного оформлення перевірки.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ПК України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Разом з тим, станом на початок проведення перевірки у контролюючого органу були відсутні докази вручення наказу про проведення перевірки, та докази вручення направлення на проведення перевірки уповноваженій особі Позивача.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки зі змісту наказу від 05.07.2024 № 4538-п вбачається, що останній прийнятий без зазначення конкретних підстав, визначених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також з урахуванням того, що перед початком фактичної перевірки працівники ГУ ДПС у м. Києві пред'явили службові посвідчення та направлення на проведення перевірки особі, яка не перебуває в трудових відносинах з Позивачем, фактична перевірка проведена без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок та без участі платника податків, з чим погоджується і колегія суддів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.
Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт перевірки, складений в період коли Відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.
Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 320/2460/19 та від 29 липня 2021 року у справі № 320/2460/19, від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 640/25793/21, № 160/14248/21.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Головним управлінням ДПС у м. Києві в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
Оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу за таких обставин позбавило суд першої інстанції процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки Відповідача про наявність в діях Позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в суду першої інстанції були підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.07.2024 № 0359410708, № 0359420708, саме з підстав недотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки, не надаючи оцінки правомірності/протиправності виявлених під час такої перевірки порушень.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин, встановлених в даному судовому рішенні не позбавлений можливості провести перевірку Позивача з дотриманням вимог податкового законодавства та за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 16.09.2025 року.