Справа № 620/8765/24 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, треті особи: Чернігівська окружна прокуратура, Департамент культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівська міська рада про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, треті особи: Чернігівська окружна прокуратура, Департамент культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівська міська рада, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просили: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364, додаток № 7 до наказу Міністерства культури України від 26 квітня 2013 року № 364 номер пункту по порядку 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний номер 7727/5007-ЧР за категорією місцевого значення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364 додаток № 7 до наказу Міністерства культури України від 26 квітня 2013 року № 364 номер пункту по порядку 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний номер 7727/5007-ЧР за категорією місцевого значення» прийнято в порушення норм чинного законодавства та порушує їх право на вільне користування належних Позивачам земельних ділянок.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України № 364 від 26.04.2013 року «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок з кадастровий номер 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га., 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га., 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га., 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га., 7410100000:02:009:5016 площею 0,1539 га., 7410100000:02:009:5007 площею 0,1810 га., 7410100000:02:009:5008 площею 0,1732 га.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України № 364 від 26.04.2013 року «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок кадастровий номер 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га., 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову в цілому, та прийняти судове рішення, яким задовольнити адміністративні позови в повному обсязі.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в цілому, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її позовну заяву.
Крім того, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, Чернігівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівська обласна прокуратура посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційні скарги Позивачів мотивовані також тим, що на земельних ділянках, які їм належать та які відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006 року були передані в приватну власність та які в подальшому були придбані Позивачами згідно договорів купівлі-продажу, до приватизації належала КСП Фірма «Квіти Чернігова» відповідно Акта постійного користування № 330 від 12.08.1994, який було видано згідно рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.06.1994 № 112 радгоспу квітково-декоративних культур «Деснянський».
У зв'язку з тим, що в пам'ятки археології № 2 Поселення «Ялівщина» згідно додатку № 7 до наказу Міністерства культури від 26.04.2013 року № 364 не має меж, відсутня науково проектна документація у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до затвердження науково проектної документації згідно вимог ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме з визначення меж та режимів використання території пам'ятки межа пам'ятки встановлюється для поселень у межах населених пунктів - 100 метрів навколо центроїда пам'ятки визначено в обліковій документації. Станом на квітень 2025 року центроїд поселення «Ялівщина» не встановлено.
Отже, на даний час даний саме п. 3 наказу в частині № 2 Поселення «Ялівщина» згідно додатку № 7 до наказу Міністерства культури від 26.04.2013 № 364 щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення порушує права Позивачів, оскільки всі дії на своїй земельній ділянці на під'їзд до неї за твердженням Міністерства Культури України входять в пам'ятку культурної спадщини.
Апеляційні скарги Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури мотивовані також тим, що в матеріалах справи наявна облікова документація на пам'ятку, яка зокрема містить опис графічних меж - План земельної ділянки поселення «Ялівщина».
В Акті технічного огляду археологічної пам'ятки № 7727/5007-Чр від 22.11.2012 міститься інформація про те, що межі поселення встановлені, його площа становить 22,6107 га. У додатку до Акта міститься схема розташування пам'яток археології та охоронних зон в урочищі Ялівщина.
Наголошено, що поселення «Ялівщина» заносилось до Реєстру у складу комплексу урочища Ялівщина. На схемі чітко видно територію поселення «Ялівщина», яка знаходиться посередині урочища Ялівщина і з усіх сторін межує з іншими поселеннями даного комплексу. В середині поселення «Ялівщина» схематично нанесено ділянки, які перебувають у приватній власності та зроблено напис «приватні ділянки».
Таким чином, зі схеми чітко вбачається, що земельні ділянки Позивачів знаходяться у центрі урочища Ялівщина та в межах поселення «Ялівщина».
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин наявність технічної документації не вимагалось. При цьому, пам'ятка археології була внесена до Державного реєстру на підставі повного пакету облікової документації. Наказ Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 не визначає та не встановлює розмір пам'ятки археології поселення «Ялівщина», він лише визначає про археологічну цінність поселення та необхідність здійснення заходів державної охорони цього об'єкта. Питання розміру території та меж пам'ятки не містить жодний пункт спірного наказу.
Також, наголошено, що скасування повністю або частково наказу Мінкультури України можливо лише у зв'язку із встановленням порушення процедури його прийняття, передбаченої Законом України «Про охорону культурної спадщини», Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, та Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, завтердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060. Проте, будь-яких порушень визначеної законодавством процедури не допущено, всі дії проведено у чіткій відповідності до норм законодавства, чинних на час прийняття Наказу.
ОСОБА_2 подано відзиви на апеляційні скарги Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури, в яких вона просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг Відповідача, Чернігівської обласної прокуратури.
Відповідачем подано відзив на апеляційні скарги Позивачів, в якому він просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року скасувати, а позовні заяви залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням Позивачами шестимісячного строку звернення до суду; у разі, якщо суд не залишить позовні заяви без розгляду, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 620/8765/24 і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити повністю.
Чернігівською окружною прокуратурою, Чернігівською обласною прокуратурою подано відзиви на апеляційні скарги Позивачів, в яких вони просять вважати викладені в апеляційних скаргах Позивачів доводи безпідставними та необґрунтованими.
Чернігівською окружною прокуратурою подано клопотання про приєднання доказів у справі № 620/8765/24, в якому вона просить приєднати до матеріалів даної адміністративної справи висновок експертизи від 19 червня 2025 року та врахувати його при прийнятті рішення.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Петрушанко Володимир Павлович в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16 вересня 2025 року наголошував на відсутності підстав для прийняття вказаного висновку експерта на підставі ст. 79 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Чернігівською окружною прокуратурою зазанчено, що висновок експерта та постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023272010000167 від 01.08.2023 отримано після направлення апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, тому прокурор був позбавлений можливості надати вказані документи раніше, що є поважною причиною їх не подання у встановлений законом строк.
Також, наголошено, що висновком експертизи доведено, що земельні ділянки, які перебувають у власності Позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 містяться всередині пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина» і повністю потрапляють у межі охоронної археологічної зони № 2 м. Чернігова.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду апеляційної інстанції досліджувати докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилається, не повинен виходити за межі вимог процесуального закону щодо необхідності прийняття судом апеляційної інстанції доказів лише у випадках, коли учасник справи належним чином обґрунтував неможливість їх подання як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції з причин, які об'єктивно від нього не залежали.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Предметом доказування у даній адміністративній справі є обставини щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364, а не перебування земельних ділянок Позивачів всередині пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина».
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даній адміністративній справі здійснюватиметься оцінка, аналіз та перевірка документів, які є предметом доказування в межах позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, представника Чернігівської окружної прокуратури та Чернігівської обласної прокуратури, дослідивши доводи апеляційних скарг та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а апеляційній скарги Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Наказом Міністерства культури України «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364 додаток № 7 п/п № 2 занесено Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення.
Вважаючи наведений вище наказ протиправним, Позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що для взяття на державний облік та під охорону держави пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина», включення її до Переліку пам'яток місцевого значення, встановлення її охоронної зони мали бути прийняті відповідні рішення виконкомом Чернігівської обласної ради народних депутатів.
Пам'ятка археології відповідно по п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» не може бути визнана пам'яткою у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 17 Закону України Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» відсутнє рішення виконкому Чернігівської обласної ради про затвердження переліку пам'яток.
Земельні ділянки - кадастровий номер 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га., 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га., 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га., 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га., 7410100000:02:009:5016 площею 0,1539 га., 7410100000:02:009:5007 площею 0,1810 га., 7410100000:02:009:5008 площею 0,1732 га., 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га., 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га., відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006 року, були передані в приватну власність.
У подальшому придбані Позивачами згідно договорів купівлі-продажу.
Вказані земельні ділянки знаходяться на території пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина», хоча межі цієї пам'ятки і не визначено в натурі.
Оскільки знаходження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності на території пам'ятки археології місцевого значення накладає на їх власників обмежувальні режими її використання, оскаржуваний наказ порушує права Позивачів.
Відтак, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364 додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га., 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га., 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га., 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га., 7410100000:02:009:5016 площею 0,1539 га., 7410100000:02:009:5007 площею 0,1810 га., 7410100000:02:009:5008 площею 0,1732 га., 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га., 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га.
Щодо визнання наказу Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення, вцілому, судом зазначено, що саме за особою закріплено право захищати свої інтереси у суді.
Особа не має права діяти в інтересах інших осіб, за виключенням інституту представництва.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову у частині визнання наказу Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 вцілому, слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Щодо доводів Відповідача в частині питання щодо строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі " Перетяка та Шереметьєв проти України").
Керуючись практикою ЄСПЛ, необхідно зауважити, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосудця та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав та вирішення питання поновлення строків на таке звернення у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364, додаток № 7 до наказу Міністерства культури України від 26 квітня 2013 року № 364 номер пункту по порядку 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний номер 7727/5007-ЧР за категорією місцевого значення.
Про наказ Міністерства культури України № 364 ОСОБА_1 дізнався з ухвали про відкриття провадження від 24 січня 2024 року у справі № 750/16472/23 провадження № 2/750/681/24 за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками яку отримано ним засобами поштового зв'язку.
З моменту отримання вказаної ухвали та матеріалів, він дізнався, що межі пам'ятки археології «Поселення Ялівщина», охоронний номер 7727/5007-ЧР накладаються на межі вищезазначених земельних ділянок, які належать йому на праві власності, починаючи з грудня 2006 року (а оскаржуваний наказ № 364 датовано 26.04.2013 року).
Про наказ Міністерства культури України № 364 ОСОБА_2 дізналася з ухвали про відкриття провадження від 22 січня 2024 року у справі № 750/18327/23 провадження № 2/750/455/24 за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, яку отримано її представником 20 березня 2024 року особисто в Деснянському районному суді м. Чернігова.
За результатом вивчення заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та перевірки матеріалів позовних заяв, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення Позивачам пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено; ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано; справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року було поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Щодо правомірності/протиправності наказу Міністерства культури України від 26 квітня 2013 року № 364, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» у преамбулі до якого зазначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку;
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Отже, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.
Збереження об'єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому Україною взято міжнародне зобов'язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19 лютого 1985 року № 75 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'ятників історії та культури, археології, архітектури» взято під державну охорону пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, які розташовані на території області, згідно з додатком № 1-3.
За додатком № 2 до згаданого рішення, під № 14 значиться Поселення, 2 тис. до н.е., XII ст. ур. Ялівщина.
13 квітня 1989 року Директор сільгосппідприємства «Деснянський» ОСОБА_4 підписав охоронне зобов'язання на пам'ятник археології та культури - поселення «Ялівщина», в якому перелічено заходи для охорони пам'ятника археології, а також передбачено можливість проведення підприємством оранки землі.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 18 лютого 1991 року № 48 «Про здійснення земельної реформи», на виконання Указу Президента Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 5 січня 1991 року «Про першочергові завдання по реалізації земельної реформи», постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу», та рішення облвиконкому від 28 січня 1991 року № 5 «Про здійснення земельної реформи в області», взято до відома, що постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» встановлено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 квітня 1994 року оформити право володіння або користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається (пункт 6 рішення).
На виконання вказаного рішення Радгосп «Деснянський» квітково-декоративних культур звернувся до Української академії аграрних наук інституту землеустрою Чернігівської філії для виготовлення технічного звіту по видачі державного акту на право постійного користування землею Радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур.
У 1994 році Українською академією аграрних наук інституту землеустрою виготовлено технічний звіт по видачі державного акту на право постійного користування землею Радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур зазначено у пояснювальний записці наступне: «Земельні ділянки надаються Радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур для виробничих цілей згідно з рішенням Чернігівської міської Ради від 20 червня 1994 року № 112. Робота по видачі державного акта на право постійного користування землею виконана на замовлення Радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур на основі заявки від 30 листопада 1993 року. Територія Радгоспу розміщена в межах Чернігівської міської ради на 4-х ділянках. Польові роботи по видачі державного акта на право постійного користування землею проводились за допомогою теодоліту ТНЕО-020В та 20-метрової мірної стрічки на земельних ділянках в існуючих її межах, якою користується Радгосп «Деснянський» квітково-декоративних культур на даний час. Прив'язку здійснено до державної межі. Вирахування площ земельних ділянок здійснено по каталогу координат. Загальна площа земельних ділянок становить 46,75 га, у тому числі: ділянка № 1 - 10,88 га, № 2 - 20,77 га, ділянка № 3 - 11,75 га, ділянка № 4 - 3,35 га. Зовнішні межі земельних ділянок погоджені з усіма землекористувачами, про що складено акт погодження меж. По виконанні робіт виготовлено план земельних ділянок та державний акт на право постійного користування в двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, а другий - Відділу земельних ресурсів м. Чернігова».
20 червня 1994 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва» № 112 затверджено площі земельних ділянок, наданих у постійне користування Радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур по вулиці Проектній, 1: ділянка № 1 - 10,88 га, виробнича територія; ділянка № 2 - 20,77 га, питомник; ділянка № 3 - 11,75 га, питомник; ділянка № 4 - 3,35 га, виробнича територія, а всього загальна площа - 46,75 га.
12 серпня 1994 року Радгоспу квітково-декоративних культур «Деснянський» видано державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 46,75 га на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 20 червня 1994 року № 112, в якому відображено зміни у землекористуванні, план зовнішніх меж землекористування, в тому числі земельна ділянка № 2.
Радгосп «Деснянський» квітково-декоративних культур перетворено в Колективне сільськогосподарське підприємство «Фірма «Квіти Чернігова», здійснено 26 грудня 1995 року державну реєстрацію.
Пунктом 124 рішення виконкому Чернігівської міської ради № 282 від 19 листопада 2001 року визначено, що у зв'язку з припиненням діяльності КСП «Квіти Чернігова» припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 37,0477 га Колективному сільськогосподарському підприємству «Квіти Чернігова» та зараховано ці землі до земель запасу міста.
Пунктом 13 рішення 12 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 03 червня 2004 року скасовано пункт 124 рішення виконкому Чернігівської міської ради № 282 від 19 листопада 2001 року на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 15/345-4 від 20 квітня 2004 року.
Пунктом 14 вказаного рішення Чернігівської міської ради від 03 червня 2004 року на виконання пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, з 01 січня 2002 року припинено право постійного користування земельними ділянками Колективному сільськогосподарському підприємству «Квіти Чернігова» на земельну ділянку площею 37,0477 га та зараховано її до земель запасу міста.
Пунктом 15 рішення 6 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 27 липня 2006 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» Колективному сільськогосподарському підприємству «Фірма «Квіти Чернігова» надано дозвіл на розробку проекту приватизації земельної ділянки в районі «Ялівщина», що знаходиться в них у постійному користуванні.
Рішенням 7 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 31 серпня 2006 року затверджено проект приватизації земельної ділянки КСП «Фірма «Квіти Чернігова», що знаходиться у постійному користуванні. Вирішено видати державні акти на право власності громадянам згідно з додатком до рішення.
На підставі вказаного рішення у власність земельні ділянки отримали, зокрема ОСОБА_5 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5012; ОСОБА_6 з кадастровим номером 7410010000:02:009:5004; ОСОБА_7 з кадастровим номером 74100100000:02:009:5005; ОСОБА_8 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5007; ОСОБА_9 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5008; ОСОБА_10 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5016; ОСОБА_11 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5023.
15 листопада 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_2 отримала земельну ділянку площею 0,1511 га, з кадастровим номером 7410100000:02:009:5012, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4245.
На підставі документації із землеустрою цю земельну ділянку поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га та 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га.
04 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримав у власність наступні землі:
- земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5007, площею 0,1810 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного із ОСОБА_8 , посвідченого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. 04 грудня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5997;
- земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5008, площею 0,1732 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного зі ОСОБА_9 , посвідченого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. 04 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4528;
- земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5016, площею 0,1539 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного із ОСОБА_10 , посвідченого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. 04 грудня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6003.
На підставі документації із землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5016 поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га та 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5023, площею 0,1558 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного із ОСОБА_11 , посвідченого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. 04 грудня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5999.
На підставі документації із землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:009:5023 поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га та 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га.
19 лютого 2013 року на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту памяткоохоронних досліджень було розглянуто, зокрема питання щодо занесення об'єктів культурної спадщини «комплексу археологічних пам'яток урочища Ялівщина (Еловщина) м. Чернігів, північна частина міста урочище Ялівщина (Еловщина) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення, за видом археологічний за результатами розгляду наданих документів а саме: облікова карта; акт технічного обстеження; історична довідка; фото матеріали.
За результатами розгляду вказаного питання було складено протокол від 19 лютого 2013 року № 1, в якому Вчена рада зазначила, що об'єкти культурної спадщини «комплексу археологічних пам'яток урочища Ялівщина (Еловщина) м. Чернігів, північна частина міста урочище Ялівщина (Еловщина) відповідають вимогам п. 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760).
21 лютого 2013 року на засіданні Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Комісія у п. 9 протоколу № 1/13 ухвалила висновок про занесення до об'єктів культурної спадщини згідно з таблицею № 7 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за видом археології та категорією місцевого значення, як такі, що відповідають п. 11 Порядку № 1760.
27 лютого 2013 року на засіданні Науково методичної ради з питань охорони культурної спадщини було затверджено протокол № 1/13 від 21.02.2013.
Наказом Міністерства культури України «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 26 квітня 2013 року № 364, відповідно до статей 5, 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України (протоколи від 20.12.2012 № 6/12, від 21.02.2013 № 1/13), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (протоколи від 27.02.2013 № 61, від 29.01.2013 № 60, від 17.05.2012 № 55), у межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 388, зокрема занесено Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення.
Колегія суддів звертає увагу, що процедуру обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та форм власності визначено Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 (далі - Порядок № 158).
Розділом V Порядку № 158 врегульовано питання перегляду списків (переліків) пам'яток, які взято під охорону держави за радянських часів.
Так, у п. 5.1 Порядку № 158 зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.
Згідно з п. 5.2 Порядку № 158 для вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).
З цією метою орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть створювати комісію з перегляду списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, до складу якої входять представники відповідного органу охорони культурної спадщини та кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), або укладати контракти на проведення перегляду з науково-дослідними та науково-проектними установами, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини.
Відповідно до п. 5.3 Порядку № 158 під час перегляду здійснюється перевірка фактичної наявності об'єкта культурної спадщини, уточнення місцезнаходження (адреси) об'єкта культурної спадщини відповідно до сучасного найменування адміністративно-територіальних одиниць (області, району, міста, селища, села), вулиць, уточнення даних обліку про об'єкт культурної спадщини (назва, датування, вид, категорія), натурні обстеження об'єкта культурної спадщини, визначення його технічного стану, складання акта технічного стану, визначення культурної цінності об'єкта та обґрунтування занесення (незанесення) його до Реєстру, поновлення матеріалів фотофіксації об'єкта культурної спадщини, складання облікової документації.
Згідно з п. 5.4 Порядку № 158 за результатами перегляду складається Перелік об'єктів культурної спадщини, складений за результатами перегляду списків (переліків) пам'яток історії та культури, передбачених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Розгляд зазначеного Переліку з доданою до нього обліковою документацією на кожний із рекомендованих для занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 3.1 розділу ІІІ цього Порядку.
За результатами оцінки науково-методичною, консультативною, науковою (вченою) радою відповідно оформлюється протокол, в якому вказуються критерії, яким відповідають (не відповідають) кожен із об'єктів культурної спадщини, що пропонуються для занесення до Реєстру, а також обґрунтовується необхідність зняття з обліку об'єктів, які за результатами перегляду визнані такими, що втратили предмет охорони, або відсутні в натурі.
Відповідно до п. 3.1 Порядку № 158 облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.
Згідно з п. 3.2 Порядку № 158 за результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини.
Протокол є підставою для занесення (незанесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік), який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі висновків, викладених в протоколі науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради, приймають рішення про занесення (незанесення) об'єктів культурної спадщини до Переліку (п. 3.3. Порядку № 158).
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 1760 об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.
На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
Згідно з п. 10 Порядку № 1760 об'єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
- справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни;
- безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей;
- репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців;
- були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.
Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1760 об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
- вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;
- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;
- є творами відомих архітекторів або інших митців;
- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Згідно з п.п. 12, 13 Порядку № 1760 відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.
Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.
Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.
Колегія суддів звертає увагу, що документами, на підставі яких приймався спірний наказ, зокрема щодо поселення «Ялівщина», були протокол Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини № 1/13 від 21.02.2013 та протокол № 1 засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України.
Так, з протоколу засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень від 19.02.2013 № 1 вбачається, що облікова документація, подана для розгляду, складається з пакету документів, до складу якого входить облікова картка на комплекс та кожний об'єкт в комплексі, актів технічного обстеження, історичних довідок, графічних та фотоматеріалів.
Урочище Ялівщина є парком - пам'яткою місцевого значення, найбільшою зеленою зоною в межах міста і має значний рекреаційний потенціал. Для цієї території визначено зону охоронюваного ландшафту.
У протоколі засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від 21.02.2013 № 1/13 зазначено, що об'єкти культурної спадщини згідно з таблицею 7 (об'єкти культурної спадщини Чернігівської області, які заносяться до Реєстру як пам'ятки археології місцевого значення) мають бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за видом археології за категорію «місцевого значення» як такі, що відповідають п. 11 Порядку № 1760.
Таким чином, саме Експертною комісією з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та Вченою радою Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, перевірено відповідність спірного об'єкта культурної спадщини критеріям автентичності, що підтверджено відомостями з протоколів Вченої ради та Експертної комісії, які містяться у матеріалах даної адміністративної справи.
Щодо висновку суду першої інстанції, що охоронний номер пам'ятки не відповідає вимогам Порядку № 1760, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1760 усім пам'яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися.
Охоронний номер пам'ятки національного значення складається з цілого числа та літери «Н» (наприклад: 8-Н).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що поселення «Ялівщина» має охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення, що не відвідає п. 14 Порядку № 1760.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 занесено поселення «Ялівщина» до Реєстру за категорією місцевого, а не національного значення.
А згідно з абз. 3 п. 14 Порядку № 1760 охоронний номер пам'ятки місцевого значення складається з цілого числа (наприклад: 128).
Відповідно до п. 15 Порядку № 1760 комплексам (ансамблям), визначним місцям присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об'єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) або визначного місця присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) або визначного місця та номера об'єкта у складі комплексу (наприклад: 128/3).
Так, об'єкту археології - поселенню «Ялівщина» відповідно до наведених вище положень Порядку № 1760 присвоєно охоронний № 7727/5007-Чр, де перша половина літер означає, що воно входить до комплексу археологічних пам'яток - урочища «Ялівщина», який має охоронний № 7727, далі через дріб вказаний власний охоронний номер поселення - 5007, літери Чр означають регіон - Чернігівська область.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про невідповідність охоронного номеру поселення «Ялівщина» Порядку № 1760 є помилковими.
Також, судом першої інстанції було зазначено, що згідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75 під держану охорону взято пам'ятники, а Закон який діяв на той час, не мав такого виду пам'ятки як пам'ятник.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що станом на час прийняття рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19 лютого 1985 року № 75 діяв Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про охорону і використання пам'ятників історії та культури» від 29 жовтня 1976 року, яким було наявне лише таке поняття, як пам'ятки, а не пам'ятники.
Крім того, Закон Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» від 13 липня 1978 року № 3600-IX (далі - Закон № 3600-IX) на який посилається суд першої інстанції, в силу перекладу понять з російської на українську мову, використовує поняття пам'ятка, що є тотожним з поняттям «Памятников» (на російській мові).
Також, згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 3600-IX виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Статтею 16 Закону № 3600-IX передбачено, що пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові.
Відповідно до Закону № 3600-IX державний облік пам'яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
Відповідно до Закону СРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» від 29.10.1976 було прийнято Положення про охорону і використання пам'ятників історії та культури, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 16 вересня 1982 року № 865. (чинне на час прийняття рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75).
Зазначене вище Положення від 16.09.1982 № 865 розповсюджувалось на всі союзні республіки та теж мало лише таке поняття, як пам'ятки, а не «Памятники» (на російській мові).
Отже, поняття «Пам'ятки» та поняття «Памятники» (на російській мові) в розрізі вищевикладеного має однакове значення.
Щодо доводів Позивачів, що відсутні межі пам'ятки, колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах даної адміністративної справи наявна облікова документація на пам'ятку, яка зокрема містить опис графічних меж - План земельної ділянки поселення «Ялівщина».
В Акті технічного огляду археологічної пам'ятки № 7727/5007-Чр від 22.11.2012 міститься інформація про те, що межі поселення встановлені, його площа становить 22,6107 га. У додатку до Акта міститься схема розташування пам'яток археології та охоронних зон в урочищі Ялівщина.
Наголошено, що поселення «Ялівщина» заносилось до Реєстру у складу комплексу урочища Ялівщина. На схемі чітко видно територію поселення «Ялівщина», яка знаходиться посередині урочища Ялівщина і з усіх сторін межує з іншими поселеннями даного комплексу. В середині поселення «Ялівщина» схематично нанесено ділянки, які перебувають у приватній власності та зроблено напис «приватні ділянки».
Таким чином, зі схеми чітко вбачається, що земельні ділянки Позивачів знаходяться у центрі урочища Ялівщина та в межах поселення «Ялівщина».
Крім того, пам'ятка археології була внесена до Державного реєстру на підставі повного пакету облікової документації. Наказ Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 не визначає та не встановлює розмір пам'ятки археології поселення «Ялівщина», він лише визначає про археологічну цінність поселення та необхідність здійснення заходів державної охорони цього об'єкта.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 388/2011, Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Наказ Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 прийнято з дотриманням ст.ст. 5, 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України, у межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 388.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України № 364 від 26.04.2013 року «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок з кадастровий номер 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га., 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га., 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га., 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га., 7410100000:02:009:5016 площею 0,1539 га., 7410100000:02:009:5007 площею 0,1810 га., 7410100000:02:009:5008 площею 0,1732 га.; щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України № 364 від 26.04.2013 року «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток № 7 п/п № 2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний № 7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок кадастровий номер 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га., 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині - відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 17.09.2025 року.