Справа № 320/35738/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картки відмови,
У жовтні 2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100380/2023/000199 від 02.03.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт вказує, що суть оскаржуваного рішення зведена до того, що при декларуванні товарів в митний режим митного складу власник митного складу (утримувач митного складу) не може здійснювати декларування товарів через уповноваженого представника (митного брокера) у зв'язку з тим, що ч. 2 ст. 122 МК України передбачено, що товари, які поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.
Насправді ж, у даному випадку декларантом виступало ТОВ «Інтеркабель Київ», яке є утримувачем складу та здійснювало декларування Товарів через уповноваженого представника - митного брокера ФОП ОСОБА_1 .
Апелянт вказує, що наводячи нормативне обґрунтування оскаржуваного рішення, суд першої інстанції посилається на статті Митного кодексу України, які регулюють питання визначення митної вартості товарів (статті 49, 52, 53, 54, 55, 57) та взагалі не стосуються спірних правовідносин. Митна вартість товарів, що декларувались Апелянтом, не коригувалась, а прийняття Картки відмови не пов'язано з визначенням їх митної вартості і було обґрунтовано лише тим, що декларування здійснено через митного брокера, а не самим Декларантом.
Єдиним обґрунтуванням правомірності прийняття Картки відмови, на думку суду першої інстанції, стало те, що така Картка відмови носить похідний характер від рішення про коригування митної вартості Товару, а таке рішення не оскаржувалось Позивачем.
Такі висновки суду першої інстанції на думку апелянта явно суперечать обставинам справи, оскільки як вже було зазначено, рішення про коригування митної вартості задекларованих Товарів Відповідачем взагалі не приймалось, а відмова в митному оформлення пов'язана з декларуванням Товару Митним брокером, а не самим декларантом - ТОВ «Інтеркабель Київ».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картка відмови.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
17 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Київської митниці, в якому відповідач підтримує позицію суду першої інстанції та просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
Відповідач зазначає, що товари які розміщуються в режимі митного складу за приписами ч.2 статті 122 Митного кодексу України та пункту 13 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 декларуються митному органу утримувачем митного складу, а не уповноваженою особою (представником).
ФОП ОСОБА_1. має дозвіл на провадження митної брокерської діяльності від 19.06.2015 р. серія АЄ272092, але не є утримувачем митного складу.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2023 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Чайки» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» митним брокером ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію в митному режиму митний склад, тип декларації ІМ 74 ДЕ (далі - ЕМД) на товари, що надійшли на адресу ТОВ «Інтеркабель Київ» ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер №UA100380/2023/602756 (23UA100380602756U5).
ФОП ОСОБА_1 має дозвіл на провадження митної брокерської діяльності від 19.06.2015 р. серія АЄ272092.
Вказаною декларацією заявлено до митного оформлення в режимі митний склад (IM74) чорний бімодальний поліетилен високої щільності, марка Borstar HE 6062, виробник: BOREALIS AG, торгівельна марка: Borstar, загальна вага 20 625 кг. (далі - Товар).
Товар заявлено до митного оформлення на підставі наступних документів:
- Пакувальний лист № 700583777 від 28.02.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) № 8860333429 від 28.02.2023;
- Автотранспортна накладна № 86706076 від 28.02.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 20012022 від 20.01.2022;
- Договір про надання послуг митного брокера № МБГТ 22062015 від 22.06.2015 року.
За результатами здійсненого контролю щодо правильності заповнення митної декларації митним органом відмовлено у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання положень частини другої статті 122, пункту 1 частини першої статті 266 МК України та пункту 13 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за №1669/21981.
Посадовою особою Київської митниці, було прийнято рішення про відмову в митному оформленні товарів з наданням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2023 № UA100380/2023/000199.
В обґрунтування підстав для відмови у митному оформленні митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає:
«У відповідності до положень статті 256 Закону України від 13.03.2015 No 4495-VI «Митний кодекс України» (зі змінами, далі - Кодекс) митним органом відмовляється у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання положень частини другої статті 122, пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу та пункту 13 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі - Порядок).
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу. Положеннями пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Вимогами пункту 13 розділу ІV «Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму митного складу» Порядку встановлено наступне: «Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем цього МС.
Декларування товарів при зміні митного режиму митний склад на інший митний режим здійснюється Декларантом, у тому числі утримувачем МС, в установленому порядку».
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізій», при розбіжності норм права між загальним та спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом».
Вважаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що позивачем не оскаржується саме рішення про коригування митної вартості товарів, а також судом приймається до уваги, що в день прийняття спірної картки відмови №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 позивачем здійснено оформлення спірного товару в митному режимі митний склад з урахуванням вимог наведених у картці відмови від 02.03.2023 № UA100380/2023/000199, що підтверджується копією митної декларації від 02.03.2023 № 23UA100380602780U4, в якому у гр.14 декларантом вказано ТОВ «Інтеркабель Київ».
Суд також вказує, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення митним органом, вимога про визнання її протиправною судом не визнається обґрунтованою.
При цьому, в мотивувальній частині рішення суд посилався на статті 49, 52, 53, 54, 55, 57 МК України щодо визначення митної вартості товарів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Першочергово, апеляційний суд звертає увагу на те, що при відмові в задоволенні позовних вимог, суд посилався на такі норми матеріального права, як, зокрема, статті 49, 52, 53, 54, 55, 57 МК України. Разом з тим, вказані статті стосуються визначення митної вартості товарів, в той час як в межах спірних правовідносин відповідачем не здійснювалось коригування митної вартості товарів, а предметом оскарження не є рішення про коригування митної вартості.
Вищевикладене свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки спірним у цій справі є лише правомірність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому посилання суду на вищевказані норми є необґрунтованим.
Фактично, єдиною підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що позивачем не оскаржується саме рішення про коригування митної вартості товарів, а також судом прийнято до уваги, що в день прийняття спірної картки відмови №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 позивачем здійснено оформлення спірного товару в митному режимі митний склад з урахуванням вимог наведених у картці відмови від 02.03.2023 № UA100380/2023/000199, що підтверджується копією митної декларації від 02.03.2023 № 23UA100380602780U4, в якому у гр.14 декларантом вказано ТОВ «Інтеркабель Київ».
Суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 та вказав, що, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення митним органом, вимога про визнання її протиправною судом не визнається обґрунтованою.
З вищевикладеним апеляційний суд погодитись не може, позаяк постанова Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 не містить таких висновків. Навпаки, згідно зі змістом останньої, касаційний суд вказав, що «оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Тобто, по-перше, похідний характер відповідної вимоги у вищевказаній справі був зумовлений тим, що предметом оскарження було також рішення про коригування митної вартості, по-друге, вищевказане жодним чином не скасовує передбачене ст. 24 Митного кодексу України право на оскарження рішення митного органу, в тому числі і картки відмови в прийнятті митної декларації.
В межах спірних правовідносин, як наголошував позивач, що помилково не було враховано судом першої інстанції, митна вартість товарів, що декларувались Апелянтом, не коригувалась, а прийняття Картки відмови не пов'язано
з визначенням їх митної вартості і було обґрунтовано лише тим, що декларування здійснено через Митного брокера, а не самим Декларантом.
Щодо правомірності оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100380/2023/000199 від 02.03.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до обґрунтування останньої, позивачу відмовлено у митному оформленні товарів з таких причин:
«У відповідності до положень статті 256 Закону України від 13.03.2015 No 4495-VI «Митний кодекс України» (зі змінами, далі - Кодекс) митним органом відмовляється у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання положень частини другої статті 122, пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу та пункту 13 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі - Порядок).
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу. Положеннями пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Вимогами пункту 13 розділу ІV «Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму митного складу» Порядку встановлено наступне: «Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем цього МС.
Декларування товарів при зміні митного режиму митний склад на інший митний режим здійснюється Декларантом, у тому числі утримувачем МС, в установленому порядку».
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізій», при розбіжності норм права між загальним та спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом».
Таким чином, фактично відмова мотивована тим, що декларування здійснено через митного брокера, а не самим декларантом, з посиланням на ч. 2 ст. 122 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2023 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Чайки» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» митним брокером ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію в митному режиму митний склад, тип декларації ІМ 74 ДЕ (далі - ЕМД) на товари, що надійшли на адресу ТОВ «Інтеркабель Київ» ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер №UA100380/2023/602756 (23UA100380602756U5).
ФОП ОСОБА_1 має дозвіл на провадження митної брокерської діяльності від 19.06.2015 р. серія АЄ272092.
Товар заявлено до митного оформлення на підставі, зокрема, договору про надання послуг митного брокера № МБГТ 22062015 від 22.06.2015 року.
Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 8 ч.1 ст. 4 МК України передбачено, що декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Тобто, в даному випадку декларантом є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ», від імені якого спеціально визначена уповноважена договором та дозволом на провадження митної брокерської діяльності особа ФОП ОСОБА_1 здійснювала декларування.
Право здійснювати декларування товарів через уповноваженого представника надано декларанту ч. 5 ст. 265 МК України, яка передбачає, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
Відповідно до ч. 1 ст. 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ст. 417 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 418 МК України агент з митного оформлення - це фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Таким чином, суд звертає увагу, що митний брокер не виступає окремим суб'єктом у відносинах з митним органом стосовно декларування товарів, а діє виключно в інтересах декларанта, з яким у укладено окремий договір, та представляє інтереси декларанта перед митницею приводу митного оформлення товарів.
Митний брокер під час надання послуг з декларування товарів не набуває статусу декларанта у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 4 МК України.
Тобто декларування Товару за МД № 23UA100380602756U5 здійснювалось ТОВ «Інтеркабель Київ» через уповноваженого представника - митного брокера ФОП ОСОБА_2 .
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Інтеркабель Київ» є утримувачем митного складу. На підтвердження статусу утримувача митного складу разом з позовною заявою
надано Витяг з реєстру митних складів № М/0408/Z/00 (а.с. 33).
Відтак, декларантом, яким є саме ТОВ «Інтеркабель Київ», були виконані вимоги ст. 122 МК України щодо декларування товарів в режим митного складу утримувачем такого складу.
Як вже було зазначено вище, ч. 5 ст. 265 МК України передбачає право декларанта здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені, що було порушене в даному випадку оскаржуваним рішенням відповідача.
Викладене вище свідчить про протиправність та необґрунтованість відмови у митному оформленні Товарів за МД № 23UA100380602756U5 та наявність підстав для скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 року.
При цьому, суд погоджується з доводами апелянта про те, що самостійне декларування позивачем Товару та його подальше митне оформлення після прийняття Картки відмови не поновлює його порушене права на здійснення декларування товару на через інших уповноважених осіб, а саме через митного брокера ФОП ОСОБА_1 та не впливає на правомірність оскаржуваної картки відмови.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картка відмови.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн.
А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці у загальному розмірі 5 904,80 грн.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картка відмови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100380/2023/000199 від 02.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» (код ЄДРПОУ 32739864), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 5 904 (п'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма