Справа №295/3043/25
Категорія 79
2/295/3261/25
18.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки розрахунку, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ВНП» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по належних розрахункових при звільненні з роботи у розмірі 40448 грн. 84 копійки, середнього заробітку за період нерозрахунку з 12 грудня 2024 року по день ухвалення судового рішення по суті вимог, що становить розмір у сумі 180575 гривень 96 копійок, станом на 21 липня 2025 року. Крім того, позивач просить, відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення заробітку у межах суми платежу за один місяць, а саме: за листопад місяць 2024 року, у сумі 25465 гривень 84 копійки, а також покласти усі судові витрати на відповідача. При цьому посилається на те, що вона працювала на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП», із визначенням місця роботи: м. Житомир, вулиця Бялика, 10, з 24 липня 2023 року, на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» від 21 липня 2023 року № 135-к. До 12 грудня 2024 року позивач працювала на цьому ж підприємсті у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на посаді бухгалтера офіс м. Житомир Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП», відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» від 09 грудня 2024 року № 180-к. З 12 грудня 2024 року, на підставі угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП» про припинення трудового договору на підставі угоди сторін та наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» від 09 грудня 2024 року № 180-к, позивача звільнено з роботи з посади бухгалтера офіс м. Житомир Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП». Розрахунок з позивачем у день звільнення - 12 грудня 2024 року роботодавцем не було проведено. Згідно з трудовим законодавством, звільняючи позивача з роботи з посади бухгалтера офісу м. Житомир Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП», роботодавець зобов?язаний був провести з позивачем повний розрахунок по заробітній платі та по її складових у день звільнення - 12 грудня 2024 року. Нормою ч. 1 ст. 116 КЗпП України регламентовано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, шо належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Позивач у своїй письмовій заяві від 06 лютого 2025 року вимагала від відповілача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» здійснити з нею повний розрахунок по належних їй виплатах. Трудову книжку, оформлену належним чином, позивачу було видано 12 грудня 2024 року, а повного розрахунку у день звільнення роботодавцем проведено не було. Відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» по цей час на звернення позивача від 06 лютого 2025 року так і не надійшло.
Згідно з відомостями податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП», заборгованість по нарахованих при звільненні з роботи і невиплачених позивачу виплатах, що належать до структури заробітної плати та повинні були бути виплачені позивачу при звільненні з роботи, як остаточний розрахунок у день звільнення, складає 40 448 гривень 84 копійки. Позивач вважає, що виходячи з доводів її позовної заяви, обгрунтованою є вимога про стягнення на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «BHП» належних їй від роботодавця коштів, що належать до структури заробітної плати, та повинні були бути виплачені позивачу при звільненні з роботи, як остаточний розрахунок у день звільнення, у сумі 40 448 гривень 84 копійки, та середнього заробітку за період нерозрахунку, як компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, у сумі 180 575 гривень 96 копійок, і позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки розрахунку є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.03.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року скасовано, а матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 25.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.07.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідач не надав відзив на позов у встановлений судом строк.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії наказу від 21.07.2023 року № 135-К (Про прийом на роботу), виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП», ОСОБА_1 з 24 липня 2023 року прийнято на посаду бухгалтера, місце роботи знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з посадовим окладом згідно штатного розпису, укладанням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
У свою чергу, згідно з копією наказу від 09 грудня 2024 року № 180-К «Про особовий склад», виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП», ОСОБА_1 , бухгалтера Офіс м. Житомир, з 12 грудня 2024 року звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України; надано ОСОБА_1 компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки.
Відповідні записи про прийняття на роботу (№ 35 від 24.07.2023 року) та про звільнення з неї (№ 36 від 12.12.2024 року) містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 , про що свідчить її копія, яка є у матеріалах справи.
Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 , поданої на ім'я директора ТОВ «ВНП» ОСОБА_2 , від 06.02.2025 року, позивач ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що станом на 06.02.2025 року, вона не отримала розрахункових коштів. У відповідності до ст. 116 КЗпП України, позивач просить погасити заборгованість по заробітній платі за листопад і грудень 2024 року і суму компенсації за невикористану відпустку, разом сума до виплати складає 40448,84 грн. Позивач ОСОБА_1 просить у термін до 15.02.2025 року провести повний розрахунок з нею по заробітній платі та компенсації невикористаної відпустки та зазначає, що в іншому разі вона буде змушена звернутися до суду і Органу держпраці.
Згідно зі ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно з частиною першої цієї статті, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У свою чергу, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату за листопад і грудень 2024 року у загальній сумі - 40448 грн. 84 коп. (без врахування податків та обов'язкових платежів), що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповідь на запит в електронному вигляді від 20.03.2025), за період з січня 2024 року до грудня 2024 року, а також відсутність виплати позивачу заборгованості по заробітній платі підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 в АТ «Державний Ощадний банк України», за період з 01.12.2024 року до 17.07.2025 року.
Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів на спростування обставин зазначених позивачем у справі.
Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно з ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Враховуючи те, що вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення у повному обсязі, тобто стягується вся сума боргу при присудженні працівникові виплати заробітної плати, суд вважає за доцільне допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
З приводу позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно вказати наступне.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (п. п. 20, 21 постанови Пленуму).
Відповідно до пункту 2 наведеного Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, долученого позивачем до позовної заяви, розмір середньоденної заробітної плати за останні два повні місяці роботи перед звільненням позивача (жовтень і листопад 2024 року) складає 1157 грн. 54 коп.
У зв'язку із цим, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, за період з 13.12.2024 року до 21.07.2025 року, тривалість якого складає 156 робочих днів, становить 180576 грн. 24 коп., що вирахувано за наступною формулою: 1157 грн. 54 коп. (розмір середньоденної заробітної плати позивача) х 156 робочих днів (тривалість часу затримки розрахунку), станом на 21.07.2025 року, згідно з прохальною частиною позовної заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 110, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279, 430 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад і грудень 2024 року у загальній сумі - 40448 грн. 84 коп. (без врахування податків та обов'язкових платежів).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 13.12.2024 року до 21.07.2025 року, у розмірі 180576 грн. 24 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНП»; місцезнаходження: 22445, Вінницька область, Хмільницький район, с. Корделівка, вул. Київська, 64; ЄДРПОУ 45125844.
Суддя: