Справа №500/3768/25
17 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995 та зробити перерахунок пенсії за віком з дня її призначення з урахуванням вказаного періоду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.04.2025 органами Пенсійного фонду було прийняте рішення про призначення їй пенсії за віком.
21.04.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи за записами №№7-10 трудової книжки НОМЕР_1 7 років 10 місяців 5 днів.,
У відповідь на запит відповідачем було надано лист №3386-3084/Р-02/8-1900/25 від 13.05.2025, яким роз'яснено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995, відповідно до вищевказаної трудової книжки (запис 7-10), оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства, а також підстава запису про звільнення містить виправлення не завірене в установленому порядку.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові зарахування страхового стажу вищезазначеного періоду, та тягне за собою позбавлення її права на призначення пенсії за віком у встановленому законом розмірі і до суттєвого заниження розміру пенсії - є протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
18.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В заперечення вказує, що 14.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за результатом розгляду якої позивачу призначено пенсію за віком.
В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуло звернення позивача від 21.04.2025, яке зареєстроване за вх. №3084/Р-1900-25 та листом від 13.05.2025 №3386-3084/Р-02/8-1900/25 надало відповідь щодо пенсійного забезпечення.
З посиланням на норми чинного законодавства зазначає, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено із середньомісячного заробітку за період роботи згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку 01.12.2000 по 31.03.2025, при страховому стажі 32 роки 07 місяців 18 днів.
До загального страхового стажу зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 25.07.1983 року серії НОМЕР_1 . Проте, не зараховано період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995, відповідно до згаданої трудової книжки (запис №7-10), оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства, а також підстава запису про звільнення містить виправлення, яке незавірене в установленому порядку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на пенсійне забезпечення
28.07.2025 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.04.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21.04.2025 ОСОБА_1 звернулася на вебпортал Пенсійного фонду України по питанню зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки від 26.07.1983 серії НОМЕР_1 , яке зареєстроване за вх. №3084/Р-1900-25.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянувши вказане звернення позивача від 21.04.2025, листом від 13.05.2025 №3386-3084/Р-02/8-1900/25 надало відповідь, про те, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено із середньомісячного заробітку за період роботи згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку 01.12.2000 по 31.03.2025, при страховому стажі 32 роки 07 місяців 18 днів.
При призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995, відповідно до вищевказаної трудової книжки (запис №7-10), оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства, а також підстава запису про звільнення містить виправлення, яке не завірене в установленому порядку.
Вважаючи такою відмовою порушеними свої пенсійні права, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Як слідує з матеріалів справи для підтвердження страхового стажу при призначенні пенсії позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.07.1989, яка містить такі записи щодо спірного періоду:
запис №7 - 01.09.1987 прийнята техніком нормативно-дослідницького відділу МЦМ СССР "Головкольорметобробка" Артемівський філіал "Гіпрокольорметобробка" (нанказ №166-к від 01.09.1987),
запис №8 - 01.09.1989 переведена на посаду інженера того ж відділу (наказ №109-к від 31.08.1989),
запис №9 - 01.06.1991 інженер відділу економічних досліджень (наказ №42 від 14.06.1991),
запис №10 - 05.07.1995 звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ №82-к від 05.07.1995).
Запис про звільнення завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства "Науково-дослідний інститут сплавів і обробки кольорових металів "Укркольорметобробка".
Спір в даному випадку виник з приводу того, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано спірний період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995, відповідно до вищевказаної трудової книжки (записи №№7-10), оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства, а також підстава запису про звільнення містить виправлення, яке не завірене в установленому порядку.
Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Також для підтвердження спірного періоду роботи позивач надала відповідь на запит Державного архіву Донецької області від 01.05.2025 №01-25/312 щодо надання архівних довідок про трудовий стаж ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період роботи у Головкольорметобробка Артемівської філії "Гіпрокольорметобробка"/Науково-дослідному інституті сплавів і обробки кольорових металів "Укркольорметобробка" з 01.09.1987 до 05.07.1995, про реорганізації/перейменування підприємства, де вказано, що документи з кадрових питань (особового складу) (накази, картки особових рахунків, відомості нарахування заробітної плати, копії наказів про відрядження, особові справи) підприємств, установ, організацій до держархіву області на зберігання не надходять, рекомендовано звернутися до архівного відділу Бахмутської міської ради.
Згідно інформаційної довідки архівного відділу Бахмутської міської ради від 05.05.2025 №19-07-08/134 у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, на виконання листа державного архіву Донецької області від 15.07.2022 №01-29/68/0/220-22, документи архівного відділу було переміщено до місця тимчасового зберігання. Документи з кадрових питань по фонду 517 (ф.186) "КП "Український науково-дослідний, проектний і конструкторський інститут сплавів і обробки кольорових металів "Укркольорметобробка" відсутні. На теперішній час доступ до зазначених документів з кадрових питань у працівників архівного відділу немає. У зв'язку з зазначеним надати довідку про трудовий стаж роботи в Артемівській філії інституту "Гіпрокольорметобробка" за період 1987-1995 роки не є можливим. Згідно рішення виконкому Артемівської міськради від 03.02.1993 №53 Артемівська філія інституту "Гіпрокольорметобробка" перейменовано в Орендне підприємство - Український науково-дослідний, проектний і конструкторський інститут сплавів і обробки кольорових металів "Укркольорметобробка", згідно розпорядження голови Артемівської міської ради народних депутатів від 04.12.1995 №716рс - в колективне підприємство Український науково дослідний, проектний і конструкторський інститут сплавів і обробки кольорових металів "Укркольорметобробка".
Даний факт підтверджено архівною випискою рішення виконкому Артемівської міськради від 03.02.1993 №53 та копією розпорядження голови Артемівської міської ради народних депутатів від 04.12.1995 №716рс.
На переконання суду, обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника, назви організації (підприємства) в тому числі про перейменування, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівні довідки є достатніми документами для зарахування спірного періоду роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995 до страхового стажу позивача.
Таким чином суд доходить висновку, що при призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 протиправно не зараховано період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1989.
З метою належного та ефективного поновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995 та зробити перерахунок пенсії за віком з дня її призначення з урахуванням вказаного періоду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №1439-0440-7524-6473 від 16.06.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1987 по 05.07.1995 та зробити перерахунок пенсії за віком з дня її призначення з урахуванням вказаного періоду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.