18 вересня 2025 року Справа № 480/6768/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицької Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 11-С від 30.07.2025 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Ухвалою суду від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву з доказами на його обґрунтування, а також клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке вмотивоване тим, що ця справа є справою щодо проходження публічної служби, в якій позивачем є службова особа, яка у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Зокрема, Приміткою до ст. 513 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, є, в тому числі, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б». Тобто, в силу пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України така справа не належить до справ незначної складності.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Так, дійсно, пунктом 1 частини 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ в яких позивачами є службові особи, які у значенні закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Приміткою статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII встановлено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються й особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б".
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» визначено, що до категорії «Б» належать посади, зокрема, керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
Відтак, позивач дійсно займає посаду, що належить до посади категорії "Б" в розумінні Закону України "Про державну службу", а тому під час виконання обов'язків за такою посадою займав відповідальне та особливо відповідальне становище.
Втім, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною 4 статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Так, зокрема, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Схожі положення також визначені частиною 4 статті 12 КАС України.
Втім, справа, де позивачем є службова особа, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, не підпадає під перелік справ, визначених ч.4 ст.257 КАС України та ч.4 ст.12 КАС України, згідно яких визначено саме обов'язок суду здійснювати розгляд такої справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються КАС України (ч. 5 ст. 12 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Поряд з цим, згідно ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згаданою ч. 4 ст. 257 КАС України, а також ч. 4 ст. 12 КАС України вказано чіткий перелік категорій справ, які за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, а саме справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, Кодексом визначено, а саме частиною другою статті 12 КАС України, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.
У своєму клопотанні представник відповідача не навів обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Так, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки вважає, що швидкість вирішення справи вказаної категорії є пріоритетним.
Суд також звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Наразі воєнний стан на території України триває.
Згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 в умовах воєнного стану режим роботи кожного суду визначається окремо. Рекомендовано судам за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Отже, для забезпечення безпеки учасників процесу, суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Також суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Крім цього, суд звертає увагу, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не призводить до порушення принципу справедливості, оскільки задля його досягнення процесуальне законодавство наділяє сторін рівними правами, використання яких у спрощеному позовному провадженні ніяким чином не обмежено. Усі свої доводи та міркування сторони мають право викладати у письмових заявах чи клопотаннях.
Відтак, сторони не позбавлені можливості подачі доказів на підтвердження своєї позиції або письмових пояснень.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Савицька