18 вересня 2025 року Справа № 480/3016/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3016/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 та Оперативного Командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 "
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить:
1. Зобов'язати Міністерство Оборони надати юридичне підтвердження законності перебування позивача на посаді у Збройних Силах України, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року, та згідно рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23
2. Відновити права позивача згідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов'язати надати законну відстрочку.
3. Надати юридичну оцінку та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення, як до самого Міністерства оборони, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача та звільнення, по цей день не відновило права позивача.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року та згідно рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23 процедуру призову та сам призов визнано протиправним, а отже таким, що суттєво порушив чинне українське та міжнародне законодавство. Таким чином, в судовому порядку встановлено незаконність мобілізації позивача, а тому вона не може породжувати будь-яких правових наслідків перебування на службі.
Позивач вважає, що подальше утримання його на військовій службі є незаконним та безпідставним, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом семи днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій зазначити:
- вірний статус ОСОБА_1 ;
- визначити позовні вимоги згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
25.04.2025 від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просить:
1. Встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Міністерства Оборони України утримувати позивача на військовій службі, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду № від 24.05 2024 року, та рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р., по справі № 480/9237/23.
2. Визнати бездіяльність Міністерства Оборони протиправною по не розгляду всіх звернень позивача і звернень його законного представника згідно довіреності, не вирішенню їх по суті, не наданню обґрунтованої відповіді та відповідне перенаправления цих звернень до інших юридичних осіб, що є структурними підрозділами Міністерства Оборони, не наданню аналізу відповідей відповідних підрозділів Міністерства Оборони - (забороняється направляти для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються ст. 7, ст.19 Закону України “Про звернення громадян») - визнати ці дії протиправними та такими що істотно порушують чинне законодавство та зобов'язати Міністерство Оборони України, його керівника - Міністра Оборони України прийняти рішення по всіх питаннях та надати відповідь за змістом звернення заявнику.
3. Визнати протиправними та скасувати всі накази всіх підрозділів Міністерства Оборони України, що стосуються ОСОБА_1 та зобов'язати відновити його право не проходити військову службу.
4. Визнати протиправними дії по утриманню позивача на військовій службі, зобов'язанню виконувати накази та розпорядження в структурних підрозділах Міністерства Оборони України Збройних Силах України та зобов'язати Міністерство Оборони України припинити ці протиправні дії та відновити право не проходити службу, а саме зобов'язати Міністерство Оборони України, Міністра Оборони України винести відповідне рішення, щодо предмету позову та узагальнити це рішення шляхом внесення в відповідний Наказ Міністра Оборони України.
5. Визнати дії Міністерства Оборони протиправними у не виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23 та зобов'язати відновити права позивача згідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов'язати надати законну відстрочку від призову на військову службу.
6. Встановити наявність чи відсутність повноважень та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення з 24.04.2023року по теперішній час як до Міністерства оборони України, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача, надання відстрочки та звільнення, по цей день не відновлено його права.
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у позивача витребувано додаткові докази.
13.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить внести уточнення до п. 3 позовних вимог та просить:
Визнати протиправним та скасувати пункт наказу, що стосується позивача - № 93 п.1, п.2 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 М.Притики від 24.04.2023р. “Про призов військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» в зв'язку з визнанням дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та щодо переміщення ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації.
Як наслідок визнати протиправним незаконними та скасувати пункти наказів:
1. Наказ №116 п. 13 командира військової частини НОМЕР_4 від 25.04.2023р.
2. Наказ №399 п.34 командира військової частини НОМЕР_1 від 05липня 2023р.
3. Наказ №189 п.26.1 командира військової частини НОМЕР_1 від 05липня 2023р.
4. Наказ №190 п.34 командира військової частини НОМЕР_4 від 07.07.2023р.
5. Наказ №304 п.13 командира військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2023р.
6. Наказ №310 п.17 командира військової частини НОМЕР_2 від 12.07.2023р.
7. Наказ №736 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 27 жовтня 2023р.
8. Наказ №578 п.17 командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2023р.
9. Наказ №580 п.22 командира військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2023р.
10. Наказ №353 п.4.1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2023р.
11. Наказ №223 п.15 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 21 березня 2024р.
12. Наказ №87 п.1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.03.2024р.
13. Наказ №23 п.4 командира військової частини НОМЕР_3 від 26.03.2024р.
14. Наказ №46 п.11 командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2024р.
15. Скасувати інші пункти наказів, що стосуються ОСОБА_1 , що Міністерство оборони України, не надало згідно звернень та фактичної відсутності у позивача.
16. Зобов'язати відновити право позивача не проходити військову службу.
Ухвалою суду 27.05.2025 уточнені позовні вимоги залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо скасування наказів відповідно до поданої заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
03.06.2025 позивачем подане клопотання про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою суду від 05.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з уточненими позовними вимогами задоволено. Позовну заяву в частині уточнених позовних вимог залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити:
- повне найменування (для юридичних осіб) відповідачів, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
09.06.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12.06.2025 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі № 480/3016/25 в якості співвідповідачів: Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військову частину НОМЕР_3 . Встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
24.06.2025 відповідачем (Військовою частиною НОМЕР_1 ) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що вимоги, зазначені у заяві про уточнення позовних вимог, подані 13.05.2025, дублюють вже розглянуті судом вимоги відносно ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову та переміщення позивача.
При винесені постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 військовослужбовець ОСОБА_1 вже був виключений зі складу ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із переміщенням до нового місця служби. При розгляді справи № 480/9237/23 суд першої та апеляційної інстанції не розглядали та не ухвалювали рішень щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби, а підстави виключення зі списків особового складу підрозділу можливо з інших підстав, не пов'язаних зі звільненням.
Обставини щодо місця проходження військової служби ОСОБА_1 , встановлення порядку та підстав прийняття рішення про звільнення військовослужбовців з військової служби не з'ясовувались Другим апеляційним адміністративним судом, рішення якого, в частині виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виконано до його ухвалення, оскільки він вже був виключений зі списків ТЦК та СП у зв'язку з переміщенням до нового місця служби.
Зазначені в ухвалі суду від 12.06.2025 по справі № 480/3016/25 накази видані Військовою частиною НОМЕР_1 - оперативним командуванням “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (пп. 2, 3, 7, 11 стр. 2) стосуються переміщення позивача по службі, є законними та такими, що не мають відношення до призову або звільнення позивача.
Позивач не наводить доводів на підставі чого він вважає пункти наказів Військової частини НОМЕР_1 (ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ») щодо його переміщення протиправними.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 189-192, том 1).
27.06.2025 від позивача до суду надійшла заява, в якій просить: долучити цю заяву до матеріалів справи; задовольнити позов до Міністерства оборони; відновити законність та терміни розгляду, та почати відлік часу з моменту подачі першого позову, ухвалити рішення з моменту подачі першої позовної заяви; співвідповідачів доданих судом в порушення прав позивача прибрати з розгляду справи, як таких, що не стосуються суті позову.
30.06.2025 відповідачем (Міністерством Оборони України) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що є неналежним відповідачем за позовом, що розглядається.
Так, виходячи зі змісту позову (з урахуванням уточнень), позивач звертається з позовними вимогами до Міністерства оборони України, обґрунтовуючи це лише тим, що у верхній частині кутових штампів військових частин та територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, саме з якими у позивача дійсно мали місце спірні правовідносини, міститься напис “Міністерство оборони України».
Але наявність у верхній частині кутових штампів військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, у тому числі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, найменування “Міністерство оборони України» пояснюється виконанням вимог Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 (Додаток 9 до п.2.7.3).
В дійсності ж, всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та військові частини, з якими у ОСОБА_1 мали місце правовідносини, не є структурними підрозділами Міністерства оборони України, як це стверджує позивач, і, навіть, не знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні у Міністерства оборони України.
Проте, всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та військові частини, з якими у ОСОБА_1 мали місце правовідносини, входять до структури Збройних Сил України.
Крім іншого, позивач не наводить жодних випадків правовідносин між ним і безпосередньо Міністерством оборони України, жодних конкретних фактів щодо наявності конкретних протиправних рішень, дій або бездіяльності з боку саме Міністерства оборони України, жодного порушення Міністерством оборони України законодавчо покладених на нього повноважень у правовідносинах між ним і Міністерством оборони України та жодних доказів з цього приводу матеріали справи не містять, а звідти, є очевидною відсутність самого спору між позивачем і Міністерством оборони України та, відповідно, відсутність предмету спору, адже в дійсності будь-які правовідносини між позивачем та безпосередньо Міністерством оборони України з приводу спірних у цій справі питань місця не мали.
Щодо неналежності Міністерства оборони України як відповідача з приводу надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 17.12.2024 року відповідач зазначив наступне.
Так, звернення від 17.12.2024 року було надіслано ОСОБА_1 на адресу Міністерства оборони України та зареєстровано в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України (далі - Управління) за №Р-850 від 02.01.2025 року.
В подальшому звернення від 17.12.2024 надіслано до Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до компетенції щодо суті поставлених питань, для опрацювання та надання відповіді.
В свою чергу, Генеральний штаб Збройних Сил України направив зазначене звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до компетенції щодо суті поставлених питань, для опрацювання та надання відповіді.
ІНФОРМАЦІЯ_6 направило зазначене звернення до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідно до компетенції щодо суті поставлених питань, для опрацювання та надання відповіді.
Вже резолюцією Начальника штабу - заступника Командувача військ Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » звернення ОСОБА_1 від 17.12.2024 року було доручене до виконання конкретним підрозділам, у тому числі юридичній службі, Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зазначене слід кваліфікувати не як пересилання звернення у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України “Про звернення громадян», а як складову процедури розгляду звернення органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, що відповідає Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 р. за №94/29962 (далі - Інструкція).
Водночас, Інструкцією не передбачено інформування заявника про надсилання його звернення до органів військового управління чи військових частин, до компетенції яких належать поставлені у зверненні питання.
Окрім того, жодною нормою законодавства не передбачена обов'язковість розгляду саме безпосередньо Міністерством оборони України, як окремою юридичною особою або як центральним органом виконавчої влади, надісланого громадянином звернення, якщо, виходячи із суті питань, поставлених у зверненні, таке звернення належить до компетенції і потребує направлення відповідно до компетенції до підлеглих органів військового управління чи військових частин, за підпорядкованістю.
Тому саме Оперативне командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » слід вважати суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого відноситься розгляд, вирішення та надання відповіді з приводу порушених у надісланому до Міністерства оборони України Зверненні ОСОБА_1 від 17.12.2024 року питань.
Таким чином, з огляду на викладене вище, з системного аналізу викладених вище спеціальних норм матеріального права, якими чітко розмежовані функції та повноваження всіх органів військового управління, вбачається, що виходячи з нормативно покладених на Міноборони завдань та функцій, визначення Міністерства оборони України належним відповідачем у даній справі є безпідставним, необґрунтованим, помилковим та таким, що не відповідає вищенаведеним приписам законодавства.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 208-215, том 1).
Ухвалою суду від 30.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виключення з розгляду справи співвідповідачів відмовлено.
08.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.9-11).
28.07.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в якій відповідачем зазначено, що жодних прав та обов'язків позивача не порушувала та відновлення права позивача у зазначений спосіб не є неможливим, а тому просить в задоволенні позову відмовити (а.с.17-21).
Ухвалою суду від 25.08.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача - Військової частини НОМЕР_2 про закриття провадження по справі № 480/3016/25 - відмовлено.
Ухвалою суду від 25.08.2025 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі № 480/3016/25 в якості співвідповідачів: Військову частину НОМЕР_4 та Оперативне Командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Ухвалою суду від 25.08.2025 клопотання представника Військової частини НОМЕР_5 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у адміністративній справі № 480/3016/25 - задоволено. Поновлено Військовій частині НОМЕР_5 строк на подання відзиву на позовну заяву у адміністративній справі № 480/3016/25. Відзив Військової частини НОМЕР_5 на позовну заяву у справі № 480/3016/25 прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 25.08.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вилучення відзиву Міністерства Оборони України з матеріалів справи та зміну неналежного відповідача на належного, а саме на відповідача - Міністерство Оборони України - відмовлено.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних силах України.
24.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнято наказ №93, яким п.2 визначено вважати таким, що убув до військової частини НОМЕР_4 солдат ОСОБА_1 (а.с.98).
Також, судом встановлено, що п.13 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 116 від 25.04.2023 солдата ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_4 та всі види забезпечення, справи та посаду прийняв (а.с. 99, том 1).
П.34 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.07.2023р. №399 солдата ОСОБА_1 призначено командиром механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_6 окремої механізованої бригади Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ України (а.с. 100 том 1).
П.26 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 06.07.2023 р. солдату ОСОБА_1 присвоєно первинне військове звання офіцерського складу - молодший лейтенант (а.с. 101, том 1).
П.34 наказу №190 командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07.07.2023 р. ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, з 07.07.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 102, том 1).
П.13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №304 від 09.07.2023р. з 09.07.2025 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення (а.с. 103, том 1).
П. 17 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №310 від 12.07.2023р. вважати такими, що прибули в район зосередження "Межова" та " ІНФОРМАЦІЯ_8 " з метою безпосередньої участі у бойових діях, забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування ворожої агресії, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 104, том 1).
П.4 наказу командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) №736 від 27.10.2023р. молодшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та призначено командиром взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105, том 1).
П.4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №578 від 13.11.2023р. вважати такими, що ОСОБА_1 прибув з району зосередження "Мирноград" (а.с. 106, том 1).
П.22 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №580 від 14.11.2023р. ОСОБА_1 вважати таким, що вибув до нового місця служби, з 14.11.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 107, том 1).
П.4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №353 від 19.11.2023р. вважати ОСОБА_1 таким, що вибув у відрядження (а.с. 108, том 1).
П.15 наказу командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » №223 від 21.03.2024р. ОСОБА_1 звільнено з посади та призначено командиром піхотного взводу піхотної роти піхотного батальйону НОМЕР_7 окремої піхотної бригади (а.с. 109, том 1).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №87 від 25.03.2024р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 110, том 1).
П.4 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №23 від 26.03.2024р. ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду прийняв, з 26.03.2024 зараховано до списків особового складу військової частини (а.с. 111, том 1).
П.11 наказу начальника військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №46 від 17.04.2024р. вважати ОСОБА_1 таким, що посаду прийняв (а.с. 112, том 1).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/9237/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації. У задоволенні інших вимог відмовлено (а.с. 17-29, том 1).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 480/9237/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі 480/9237/23 щодо відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без змін (а.с. 6-15, том 1).
Вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у звільненні позивача із займаної посади, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Щодо позовних вимог про встановлення наявності чи відсутність компетенції (повноважень) Міністерства Оборони України утримувати позивача на військовій службі, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду № від 24.05.2024 року та рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р., по справі № 480/9237/23, визнання протиправними та скасування всіх наказів всіх підрозділів Міністерства Оборони України, що стосуються ОСОБА_1 та зобов'язання відновити його право не проходити військову службу, визнання протиправними дій по утриманню позивача на військовій службі, зобов'язанню виконувати накази та розпорядження в структурних підрозділах Міністерства Оборони України Збройних Силах України та зобов'язання Міністерство Оборони України припинити ці протиправні дії та відновити право не проходити службу, а саме зобов'язання Міністерство Оборони України, Міністра Оборони України винести відповідне рішення, щодо предмету позову та узагальнити це рішення шляхом внесення в відповідний Наказ Міністра Оборони України, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 затверджено Положення про Міністерство оборони України (надалі по тексту- Положення №671).
Відповідно до п. 1 Положення №67 Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
П.15 Положення №671 передбачено, що Міноборони є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Повноваження Міноборони визначені п.п.1-119 п.4 Положення №671.
Так, досліджуючи зміст наведених у Положенні №671 повноважень Міноборони суд наголошує, що у Міноборони відсутні повноваження щодо звільнення позивача із займаної посади у військовій частині.
Аналогічно, суд звертає увагу позивача, що у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо надання вказівок військовим частинам щодо звільнення військовослужбовців.
Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 проходив військову службу безпосередньо в Міністерстві оборони України, зокрема, доказів прийняття Міноборони наказу про прийняття на військову службу, проходження військової служби та переміщення по службі ОСОБА_1 .
Таким чином, будь-які безпосередні правовідносини з приводу прийняття на військову службу, проходження військової служби та переміщення по службі ОСОБА_1 , між останнім та безпосередньо Міністерством оборони України матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що саме Міністерство оборони України має забезпечити його звільнення та виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду, обґрунтовуючи це лише тим, що у верхній частині кутових штампів військових частин та територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, саме з якими у позивача дійсно мали місце спірні правовідносини, міститься напис «Міністерство оборони України».
Проте, наявність у верхній частині кутових штампів військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, у тому числі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, найменування «Міністерство оборони України» пояснюється виконанням відповідачів вимог Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124.
Так, згідно п.2.7.3 Інструкції передбачено, що військові частини (установи) використовують та виготовляють загальний бланк для створення різних видів документів (без зазначення на бланку назви документа (з кутовим штампом) (додаток 9).
Згідно додатку 9 Інструкції, передбачений напис під Державним гербом України «Міністерство оборони України Військова частина».
Таким чином, суд приходить висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та військові частини, з якими у ОСОБА_1 мали місце правовідносини, не є структурними підрозділами Міністерства оборони України і не знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні у Міністерства оборони України.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не зазначено конкретної норми чинного законодавства України, якою покладено саме на Міністерство оборони України обов'язок звільнення військовослужбовця із займаної посади, який проходить військову службу у військовій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги у наведеній частині позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання дій Міністерства Оборони протиправними у не виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23 та зобов'язати відновити права позивача згідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов'язати надати законну відстрочку від призову на військову службу та встановити наявність чи відсутність повноважень та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення з 24.04.2023року по теперішній час як до Міністерства оборони України, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача, надання відстрочки та звільнення, по цей день не відновлено його права, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/9237/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації. У задоволенні інших вимог відмовлено (а.с. 17-29, том 1).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 480/9237/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі 480/9237/23 щодо відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без змін (а.с. 6-15, том 1).
Суд звертає увагу позивача, що Міністерство оборони України не було стороною по справі та жодних обов'язків на Міністерство оборони України зазначеними рішеннями судів не покладено.
Відповідно до ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів, що позивач звертався до Міністерства оборони України із заявою про надання відстрочки.
Крім того, ОСОБА_1 не зазначає норму чинного законодавства, якою саме на Міністерство оборони України покладено обов'язок вирішення питання про надання відстрочки позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги у наведеній частині позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльність Міністерства Оборони протиправною по не розгляду всіх звернень позивача і звернень його законного представника згідно довіреності, не вирішенню їх по суті, не наданню обґрунтованої відповіді та відповідне перенаправлення цих звернень до інших юридичних осіб, що є структурними підрозділами Міністерства Оборони, не наданню аналізу відповідей відповідних підрозділів Міністерства Оборони - (забороняється направляти для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються ст. 7, ст.19 Закону України “Про звернення громадян») - визнати ці дії протиправними та такими що істотно порушують чинне законодавство та зобов'язати Міністерство Оборони України, його керівника - Міністра Оборони України прийняти рішення по всіх питаннях та надати відповідь за змістом звернення заявнику, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просив:
1. Зобов'язати Міністерство Оборони надати юридичне підтвердження законності перебування позивача на посаді у Збройних Силах України, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року, та згідно рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23
2. Відновити права позивача згідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов'язати надати законну відстрочку.
3. Надати юридичну оцінку та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення, як до самого Міністерства оборони, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача та звільнення, по цей день не відновило права позивача.
Ухвалою суду від 17.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом семи днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій зазначити:
- вірний статус ОСОБА_1 ;
- визначити позовні вимоги згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
25.04.2025 від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просив:
-визнати бездіяльність Міністерства Оборони протиправною по не розгляду всіх звернень позивача і звернень його законного представника згідно довіреності, не вирішенню їх по суті, не наданню обґрунтованої відповіді та відповідне перенаправления цих звернень до інших юридичних осіб, що є структурними підрозділами Міністерства Оборони, не наданню аналізу відповідей відповідних підрозділів Міністерства Оборони - (забороняється направляти для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються ст. 7, ст.19 Закону України “Про звернення громадян») - визнати ці дії протиправними та такими що істотно порушують чинне законодавство та зобов'язати Міністерство Оборони України, його керівника - Міністра Оборони України прийняти рішення по всіх питаннях та надати відповідь за змістом звернення заявнику.
Суд звертає увагу, що позивачем на виконання ухвали суду від 17.04.2025 в уточнюючій заяві так і не було зазначено, з якими саме конкретними відповідями відповідачів не погодився ОСОБА_1 .
Також, суд наголошує, що позовна заява ОСОБА_1 від 15.04.2025 та позовна заява в новій редакції від 25.04.2025 не містять жодних обґрунтувань з посиланням на конкретні дати складання та номери відповідей відповідачів щодо протиправності конкретних відповідей відповідачів.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що чинним ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, суд звертає увагу позивача, що передумовою захисту права позивача є зазначення саме конкретного порушення його прав для можливого відновлення у судовому порядку порушеного права.
Разом з тим, позивач у позовних вимогах зазначає про протиправну бездіяльність щодо розгляду всіх його звернень та його представника не обґрунтовуючи яких саме звернень та які норми чинного законодавства були порушені отриманими відповідями.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги у наведеній частині позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт наказу, що стосується позивача - № 93 п.1, п.2 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 М.Притики від 24.04.2023р. “Про призов військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» в зв'язку з визнанням дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та щодо переміщення ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 24.04.2023 Сумським МТЦК прийнято наказ №93, яким вважати таким, що убув до військової частини НОМЕР_8 солдат ОСОБА_1 (а.с.98).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/9237/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації. У задоволенні інших вимог відмовлено (а.с. 17-29, том 1).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 480/9237/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі 480/9237/23 щодо відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без змін (а.с. 6-15, том 1).
Так, в межах справи №480/9237/23 суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 відповідно до абз.2 ч.3 ст. 23 ЗУ № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації та що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації та переміщення його у військову частину НОМЕР_4 для проходження військової служби під час мобілізації є протиправними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що в межах справи №480/9237/23 суди дійшли висновку про протиправність призову позивача на військову службу та подальше його переміщення з ІНФОРМАЦІЯ_9 , суд приходить висновку, що позовні вимоги про скасування пункт п.1, п.2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 93 від 24.04.2023р. “Про призов військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги у наведеній частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів наказів: Наказ №116 п. 13 командира військової частини НОМЕР_4 від 25.04.2023р., Наказ №399 п.34 командира військової частини НОМЕР_1 від 05 липня 2023р., Наказ №189 п.26.1 командира військової частини НОМЕР_1 від 05 липня 2023р., Наказ №190 п.34 командира військової частини НОМЕР_4 від 07.07.2023р., Наказ №304 п.13 командира військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2023р., Наказ №310 п.17 командира військової частини НОМЕР_2 від 12.07.2023р., Наказ №736 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 27 жовтня 2023р., Наказ №578 п.17 командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2023р., Наказ №580 п.22 командира військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2023р., Наказ №353 п.4.1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2023р., Наказ №223 п.15 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 21 березня 2024р., Наказ №87 п.1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.03.2024р., Наказ №23 п.4 командира військової частини НОМЕР_3 від 26.03.2024р., Наказ №46 п.11 командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2024р., скасування інших пункти наказів, що стосуються ОСОБА_1 та зобов'язання відновити право позивача не проходити військову службу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 констатується, що "право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними".
Так, відповідно до частини 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (надалі, також - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з абзацом 2 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд наголошує, що серед таких підстав відсутня така підстава для звільнення з військової служби, як визнання в судовому порядку дій ТЦК по мобілізації протиправними.
Згідно ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, п.56 постанови Верховного суду від 05 лютого 2025 року по справі №160/2592/23 зроблено висновок, що у контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Враховуючи викладену позицію Верховного суду, яка є обов'язковою для урахування судом першої інстанції, суд приходить висновку, що наведені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 , Оперативного Командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати пункт п.1, п.2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 93 від 24.04.2023р. “Про призов військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації».
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук