18 вересня 2025 року м. Рівне №460/7683/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24, що набрало законної сили поновлено право Позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період у який вона не виплачувалася. Після цього Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги при звільнені з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24. Позивач зазначає, що отримав відмову Відповідача у проведенні такого перерахунку грошового забезпечення. Просить суд позовні вимоги задовільнити повністю.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась на підставі пункту 1 розділу ХХІІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» де зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. При виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення не була врахована індексація при визначенні бази обрахування, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення, а є гарантією спрямованою на підтримання купівельної спроможності грошових доходів громадян. Відповідач вказує, що це також стосується виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, де індексація не включається до розрахунку такої компенсації, оскільки не є постійною складовою грошового забезпечення. Відтак відповідач вважає, що відсутні підстави для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні одноразових видів грошового забезпечення, а отже вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.. Таким чином, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій.
Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 07.01.2024 №7 Позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо врахування грудня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.01.2024 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 07.01.2024 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання вказаного рішення суду 30.01.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення; грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі №460/10558/24.
Листом від 13.02.2025 №39/308 Відповідач повідомив, що підстав для включення індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди до складу одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відсутні.
Не погодившись з такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду з цим позовом з наведеними позовними вимогами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон №2011-XII.
Пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1 та 2 пункту 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За приписами пунктів 1, 8, 14 статті 10-1 Закону №2011 XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової Військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, крім Військовослужбовців строкової Військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту (14) Військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі Військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
За змістом частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Одним із спірних питань в межах розгляду цієї справи є включення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 (чинна з 02 жовтня 2010 року до 01 березня 2018 року), яка нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісячно. Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд виходить з наступних міркувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (п. 1 цієї постанови).
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, Відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв Постанову №889, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №550, якою обмежено включення щомісячної додаткової грошової винагороди до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується, зокрема, допомога для оздоровлення.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 (справа №825/997/17) щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Суд бере до уваги той факт, що Позивач в своїй позовній заяві не заперечує факт отримання ним грошової допомоги на оздоровлення, проте зазначає, що остання виплачувалась без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та доказів правомірності не включення такої допомоги із сторони суб'єкта владних повноважень не подано, судом не установлено із матеріалів справи, а відтак таке не відповідає вимогам Закону №2011-ХІІ та Постанові №899.
Так судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24 відновлено право Позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період у який вона не виплачувалася.
У відзиві на позовну заяву Відповідач вказує, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а є гарантією спрямованою на підтримання купівельної спроможності грошових доходів громадян, а тому не була врахована при виплаті Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2024 роки.
При цьому, право Позивача на отримання індексації грошового забезпечення не заперечується Відповідачем, позаяк таке право Позивача відновлене та захищене рішенням суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24.
Суд зазначає, що за приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При цьому, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення, зокрема і для розрахунку виплати грошових допомог при звільненні.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи, зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування знеціненого грошового забезпечення.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.
Суд з наведених в контексті вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, а також до розрахунку при нарахуванні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а також до розміру грошової допомоги на оздоровлення, та до розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення встановленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10558/24
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя К.М. Недашківська