18 вересня 2025 року м. Рівне №460/15484/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача - голови комісії з припинення - В.А.Вальчука; представника відповідача - А.О.Остапович; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комісії з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації до Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинення дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Комісії з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)" шляхом ліквідації (далі - Позивач) до Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати Постанову державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Остапович Анни Олегівни у виконавчому провадженні №78377276 про арешт коштів боржника;
зобов'язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з коштів державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96), накладений відповідно до Постанови про арешт коштів боржника від 25.08.2025 у виконавчому провадженні №78377276.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що 25.08.2025 державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено Постанову про арешт коштів боржника ВП №78377276, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та / або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Державному підприємству «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», в межах суми стягнення 328232,83 грн. На підставі такого рішення арешт накладений на кошти на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , МФО 322313 АТ «Укрексімбанк», з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства. Позивач зазначає, що законодавством визначена пряма заборона звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, як у вигляді рухомого чи нерухомого майна та коштів. Вказане свідчить про протиправність Постанови про арешт коштів від 25.08.2025 та наявність підстав для зняття арешту. Просив задовольнити позову у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що основним аргументом Позивача у даному позові є те, що законом передбачена пряма заборона звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, яке може бути як у вигляді певного рухомого чи нерухомого майна, так і у вигляді коштів готівкових чи на рахунках банківських установ. Проте, Відповідач не погоджується з такими доводами Позивача та зазначає, що стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Водночас, банк, на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов'язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, Постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 виконав. Позивачем не доведено, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання або що на кошти, які знаходяться на цьому рахунку заборонено законом звертати стягнення, а також така інформація не надходила до державного виконавця від АТ «Укрексімбанк», в якому відкрито відповідний рахунок, ні боржник, ні представник не надали відповідні документи щодо підтвердження рахунку для зарахування цільових коштів. Тому, постанова про накладення арешту на рахунки боржника є правомірною і не підлягає скасуванню. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у відкритому судовому засіданні на 18.09.2025.
У судове засідання 18.09.2025 прибув представник Позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду також прибув представник Відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
Державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2025 ВП №78377276 щодо примусового виконання виконавчого документа - Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-16818-13-У від 14.05.2025, винесену Головним управлінням ДПС у Рівненській області, щодо стягнення з боржника - Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» заборгованості у розмірі 298120,75 грн (а.с. 25).
25.08.2025 державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено Постанову про арешт коштів боржника ВП №78377276 (далі - оскаржувана Постанова про арешт коштів боржника), якою постановлено накласти арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та / або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Державному підприємству «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», в межах суми стягнення 328232,83 грн (а.с. 26).
Предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання протиправною та скасування Постанови про арешт коштів боржника з підстав наявності заборони звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, яке може бути як у вигляді певного рухомого чи нерухомого майна, так і у вигляді коштів готівкових чи на рахунках банківських установ.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваної Постанови про арешт коштів боржника, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами частини сьомої статті 26 Закону №1404-VIII, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
За правилами пунктів 6 та 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Відповідно до частини другої статті 48 Закону №1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
За приписами частини другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частиною третьою статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, з метою забезпечення виконання виконавчого документа про стягнення заборгованості з боржника, державний виконавець має право винести постанову про арешт коштів боржника під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону №1404-VIII, за змістом якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до положень статті 70 Закону №1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина перша).
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.
Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для виконавця для звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19, від 10.09.2020 у справі № 340/3042/19.
Окрім цього, суд зазначає, що нормативно-правовим актом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Частиною першою статті 6 Закону №2713-IV визначено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Частинами першою та третьою статті 26 Закону №2713-IV передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України №2713-IV звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені статтею 10 Закону №1404-VIII, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника.
Водночас, статтею 48 Закону №1404-VIII визначено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
З матеріалів справи слідує, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об'єктом застави.
Враховуючи приписи частини п'ятої статті 26 Закону №2713-IV, яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, а також те, що майно позивача перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, тому суд дійшов висновку, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах Закону №1404-VIII та Закону №2713-IV.
За таких обставин, оскаржувана Постанова про арешт коштів боржника є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з коштів Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», накладений відповідно до Постанови про арешт коштів боржника від 25.08.2025 у виконавчому провадженні №78377276, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За приписами частини першої статті 59 Закону №1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до частини другої статті 59 Закону №1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої 4 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Зважаючи на попередній висновок суду про протиправність оскаржуваної Постанови про арешт коштів боржника, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов'язального характеру.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення - Постанови про арешт коштів боржника в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп, сплачена відповідно до Квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів від 04.09.2025 №ПН3074610.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Комісії з припинення Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації (село Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341; код ЄДРПОУ 08680721) до Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Петра Могили, 22-Б, місто Рівне, 33000; ЄДРПОУ 35007151) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинення дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 25.08.2025 ВП №78377276, винесену Державним виконавцем Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зобов'язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з коштів Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)», накладений відповідно до Постанови про арешт коштів боржника від 25.08.2025 ВП №78377276.
Стягнути на користь Комісії з припинення Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№96)» шляхом ліквідації суму судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 вересня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська