про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
18 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12750/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відповідно до даних, зазначених у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 07.04.2011;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відповідно до даних, зазначених у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 07.04.2011.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) мобілізаційні заходи з призову на військову службу від час мобілізації, на особливий період, передбачені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до вирішення судової справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Наявність підстав для забезпечення позову обґрунтовує тим, що позивач є виключеним з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що зазначено у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 07.04.2011. Водночас, у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів стосовно позивача відсутні відомості про його виключення. З огляду на це, позивач звернувся до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 09.06.2025, у якій просив актуалізувати стосовно нього дані в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів. Станом на 12.09.2025 жодних відомостей про результати розгляду його заяви він не отримував, натомість йому надійшла повістка №3859108 від 11.06.2025 про явку 27.06.2025 на 10:00 год до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Отже, без вжиття заходів забезпечення позову у позивача можуть виникати неоднозначні ситуації щодо встановлення факту виключення його з військового обліку, що, у свою чергу, надає територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки можливість здійснити мобілізаційні заходи щодо позивача. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності прав та законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною п'ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Відповідно до частини першої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями частини третьої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 14.05.2020 у справі №826/16269/17.
Як зазначає позивач, він є виключеним з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що зазначено у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 07.04.2011.
Водночас, у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів стосовно позивача відсутні відомості про його виключення.
З огляду на це, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 09.06.2025, у якій просив актуалізувати стосовно нього дані в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів.
Станом на 12.09.2025 жодних відомостей про результати розгляду його заяви він не отримував, натомість йому надійшла повістка №3859108 від 11.06.2025 про явку 27.06.2025 на 10:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних.
Позивач вважає, що на активні дії щодо можливого призову його на військову службу вказує повістка №3859108 від 11.06.2025, якою зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , незважаючи на наявність у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 07.04.2011 відомостей про виключення його з військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, зокрема, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" продовжено з 12.08.2024 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб, Указом Президента України від 28.10.2024 №741/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" продовжено з 10.11.2024 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ) визначено щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, до ухвалення рішення суду у цій адміністративній справі, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №260/1851/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Однак, невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, може призвести до того, що ефективний захист права, на захист якого заявлено позов, стане неможливим.
У разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Водночас, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчиняти стосовно ОСОБА_1 мобілізаційні заходи з призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/12750/25, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
Обраний судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не спричинить шкоди відповідачу чи іншим особам, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зможе здійснити призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд розуміє, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у цьому випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що ефективний захист прав та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчиняти стосовно ОСОБА_1 мобілізаційні заходи з призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/12750/25.
Стосовно ІНФОРМАЦІЯ_2 суд не вбачає підстав для вжиття заходів для забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують вчинення зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 .
Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчиняти стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) мобілізаційні заходи з призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/12750/25.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Допустити ухвалу до негайного виконання.
Роз'яснити, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а також суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.С. Канигіна