. 18 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3048/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3048/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячної пенсії відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №440/3048/25 та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Листом Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 заявника повідомлено що заява від 06.08.2025 буде розглянута судом після повернення матеріалів справи №440/3048/25 із суду апеляційної інстанції.
03.09.2025 матеріали справи №440/3048/25 надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду після розгляду апеляційної скарги Другим апеляційним адміністративним судом.
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За правилами частини четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Дослідивши подану ініціатором звернення заяву, судом встановлено, що подання останньої зумовлене набранням законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025, після чого позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо виконання судового рішення. Відповідь на дане звернення позивач отримав 24.07.2025, яке викладено в листі від 21.07.2025 № 12265-12045/Р-02/8-1600/25, в якому зазначається, що відповідач не може виконати відповідне рішення суду у зв'язку з необхідністю доопрацювання до 1 вересня 2025 року інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування з надуманими посиланнями на норми постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821, яка набрала чинності 17.07.2025 року.
Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 24.07.2025, про це сам вказує позивач, отримавши відповідь відповідача. Десятиденний термін встановлений статтею 383 КАС України закінчився 03.08.2025.
Натомість із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду звернувся 05.09.2025 через систему "Електронний суд", яка зареєстрована 06.09.2025, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
Відтак, суд приходить до висновку, що заявник пропустив передбачений частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання цієї заяви.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Крім того, суд зазначає, в постанові Верховного суду від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21 викладена позиція щодо наступного.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Пунктом другим частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відтак, заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, підлягає поверненню ініціатору звернення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3048/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова