Справа № 420/15703/25
18 вересня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі №420/15703/25, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати та утримання з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 719,50 грн., які підлягають обов'язковій виплаті за період з 01.01.2023 року по 31.10.2024 року на підставі рішення ООАС від 19.01.2024 року №420/31319/23 за пільгою для оплати електричної енергії в розмірі 100 кВт/год;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо долучення для розрахунку нарахування грошових коштів для пільги в частині витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку у відповідності до абзацу 12 підпункту 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 застосування додатку №2 даної постанови, що призвело до суттєвого звуження права пільговика на отримання очікуваного грошового розміру пільги та нанесення йому збитку в розмірі 1 178,13 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 719,50 грн. за пільгою для оплати електричної енергії в розмірі 100 кВт/год. за період з 01.01.2023 року по 31.10.2024 року для виконання прийнятого ООАС рішення від 19 січня 2024 року №420/31319/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2023 року перерахунок та подальше нарахування і виплату грошових коштів для пільги в частині витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку у відповідності до абзацу 12 підпункту 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409. та у відповідності до вимог статей 3, 4, 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та з врахуванням положень абзацу 3 пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 завданий йому внаслідок проведеного в листопаді 2024 року перерахунку пільги в частині витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку збиток за період з 01.01.2023 року по 15.04.2025 року в розмірі 1178,13 грн.
Ухвалою суду було прийнято до провадження адміністративну справу №420/15703/25 у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами.
17.09.2025 року до суду позивачем було подано заяву про забезпечення доказу в адміністративній справі №420/15703/25, в якій він просить суд застосувати заходи забезпечення доказу за допомогою електронного звернення до керівництва АТ «Укрпошта», надавши штриховий кодовий ідентифікатор поштового рекомендованого відправлення про відправлення позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відзиву на позив, який є у суду в наявності. Позивач у заяві посилався на те, що йому пенсійним органом не був надісланий відзив на адміністративний позов, а тому штриховий кодовой ідентифікатор поштового рекомендованого відправлення про відправлення позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відзиву як доказ підтвердить чи спростує достовірність наданого до суду документа про направлення позивачу рекомендованим відправленням відзиву та дозволить суду прискорити прийняття рішення не лише щодо достовірності поштового відправлення відзиву на позив, але і щодо неправомірних дій пенсійного органу.
Дослідивши вищевказану заяву позивача про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.
За ч.ч.1-3 ст.114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Відповідно до ч.1 ст.115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Частиною 1 статті 116 КАС України закріплені відомості, які мають бути зазначені в заяві про забезпечення доказів, зокрема як зазначення доказів, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; та зазначення обґрунтувань необхідності забезпечення доказів.
Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Реалізація права на життя не можлива без реалізації права на здоров'я. Адже нормальне біологічне та соціальне функціонування людини не можливе без здоров'я. Реалізація права на життя у повному об'ємі можливо лише при гарантуванні права на здоров'я.
Право на життя захищається у ст. 2 Конвенції. При цьому, згідно зі сталою практикою ЄСПЛ це право вважається порушеним не тільки у разі позбавлення життя, але і при серйозних пошкодженнях організму людини, які не спричинили його смерть, але представляли серйозну загрозу його життю. Держава повинна не тільки утримуватися від умисного позбавлення людини життя, але і дотримуватися позитивного зобов'язання захищати життя людини від посягань третіх осіб або від ризику хвороби, яка може спричинити смерть.
Згідно статті 3 Закону України «Про національну безпеку України» державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, зокрема, є принцип верховенства права.
В свою чергу, відповідно до статті 129 Конституції України саме суд забезпечує дотримання принципу верховенства права, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист життя та гідності людини і громадянина, їх конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності.
Тим самим, саме судом через судовий контроль забезпечується належна державна політика у сфері національної безпеки і оборони.
При цьому суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, який продовжує свою дію й по теперішній час.
З огляду на зазначене, судом з метою недопущення загрози життю та здоров'ю учасників справи заяву позивача було розглянуто в порядку письмового провадження.
Судом під час розгляду заяви про забезпечення доказів встановлено, що позивач в межах даної адміністративної справи оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині невиплати та утримання грошових коштів в сумі 719,50 грн. за період з 01.01.2023 року по 31.10.2024 року за пільгою для оплати електричної енергії в розмірі 100 кВт/год. а також в частині долучення для розрахунку нарахування грошових коштів для пільги в частині витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку у відповідності до абзацу 12 підпункту 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 застосування додатку №2 даної постанови.
Згідно частини 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 2 ст. 72 КАС України).
Разом з тим суд зазначає, що позивачем не було надано обґрунтувань того, яким чином штриховий кодовий ідентифікатор (який позивач зазначає як доказ по справі) поштового рекомендованого відправлення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відзиву на адміністративний позов, може вплинути на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та яким чином цей документ впливає на вирішення спірних правовідносин.
Тобто, звертаючись до суду із клопотанням про забезпечення доказів шляхом їх витребування, заявник не навів обґрунтованих доводів з приводу необхідності вжиття саме таких процесуальних заходів, не зазначив жодних підстав чи обставин того, що належні засоби доказування обставин в адміністративній справі можуть бути втрачені або збирання чи подання доказів у справі стане згодом неможливим або утрудненим.
Статтею 159 КАС України визначені види та зміст заяв по суті справи. Згідно частини 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).
При цьому суд зазначає, що позивач у заяві про забезпечення доказів самостійно зазначив, що отримав копію відзиву на адміністративний позов 05.09.2025 року.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі №420/15703/25 було зазначено, що позивачу надано право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Станом на 17.09.2025 року, матеріали адміністративної справи не містять доказів надіслання позивачем до суду відповіді на відзив.
За ч.5 ст.117 КАС України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Оскільки позивачем не було зазначено, а судом не було встановлено обставин, що свідчили б про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення доказів у справі №420/15703/25, в задоволенні клопотання про забезпечення доказів слід відмовити у повному обсязі.
За ч.7 ст.117 КАС України оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 19, 114-117, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі №420/15703/25 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.