Справа № 420/2393/25
08 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Пудової Г.В.
За участю сторін:
Представника позивача: Гніздовської Г.М.
Представника відповідача: Короткевича І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, стягнення коштів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» до Одеської митниці, в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.12.2024 року №UA500110/2024/000158/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 від 30.12.2024 року;
- стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» суму матеріальних збитків у розмірі 136 009,62 грн., що є витратами на оплату митно-брокерських послуг (т. 3 а.с. 60-72).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.10.2024 року між іноземною фірмою «VP FOODS LLC» (США) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (Україна) (як покупцем) було укладено Контракт №41, за умовами якого продавець продає і поставляє покупцю в Україну, а покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м'ясо: птицю, яловичину, включаючи всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту.
На виконання умов зазначеного Контракту, іноземна фірма «VP FOODS LLC» (США) поставила позивачу партію товару, а саме - субпродукти їстівні великої рогатої худоби.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 14.12.2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» подав до Одеської митниці митну декларацію №24UА500110009700U6, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000158/1 від 30.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 від 30.12.2024 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року по справі №420/2393/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
21.02.2025 року та 15.04.2025 року від Одеської митниці надійшли аналогічні за змістом відзиви на адміністративний позов (т.1 а.с.217-262, т.3 а.с.4-59), з яких вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин, Одеською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову підприємства.
27.02.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с. 14-31), на яку 03.03.2025 року надійшли заперечення від Одеської митниці (т.2 а.с.32-53).
Ухвалою суду від 04.04.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/2393/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
10.06.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких представники сторін надавали пояснення по суті спірних правовідносин та додаткові письмові докази по справі (т.3 а.с.60-88, 89-95, 96-101, 102-114).
Також 10.06.2025 року підготовче провадження у справі №420/2393/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 08.07.2025 року.
08.07.2025 року було проведено судове засідання, в якому представник позивача та відповідача виступили із вступним словом та позивач - підтримала позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача - просив відмовити в їх задоволенні.
08.07.2025 року було оголошено перерву у судовому засіданні у зв'язку із відпусткою головуючого судді.
08.09.2025 року у судовому засіданні представник позивача та відповідача наполягали на раніше висловлених позиціях.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
21.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС ФУД» (як комітентом) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (як комісіонером) було укладено Договір комісії (т.1 а.с.92-95), за п.1.1 якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені та рахунок комітента договори поставки (купівлі-продажу) товару, здійснювати всі необхідні дії для митного оформлення та доставки товару комітенту.
За п.3.5 вищевказаного Договору комісіонер зобов'язаний подати документи на оформлення митної декларації, передати комітенту оригінал митної декларації та здійснювати всі інші необхідні дії, подавати і отримувати будь-які інші документи, заяви для належного оформлення імпортного Товару.
10.10.2024 року між іноземною фірмою «VP FOODS LLC» (США) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (Україна) (як покупцем) було укладено Контракт №41 (далі - Контракт) (т.1 а.с.96-101), за п.1 якого продавець продає і поставляє покупцю в Україну, а покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м'ясо: птицю, яловичину, включаючи всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту. З урахуванням Договору комісії, що укладений між ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» та ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ», власником товару, що придбавається за цим Контрактом є ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД».
Згідно п.4.5 Контракту продавець відшкодовує вартість збитків покупцю, а також витрати покупця на перевезення товару до місця оформлення, митне оформлення та інші витрати, пов'язані з оформленням та доставкою товару до місця призначення, підтверджені відповідними документами.
За п.5.1 Контракту ціна на товар за 1 кг вказується у проформах/інвойсах на кожну окрему поставку товару та визначається на умовах, зазначених у проформах/інвойсах (Incoterms 2020).
Згідно п.6.1 Контракту оплата за товар, що постачається за цим Контрактом, здійснюється покупцем у доларах США на рахунок продавця таким чином:
передоплати - 100% від вартості товару на банківський рахунок продавця;
також оплата за поставлений товар може бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Умови оплати визначаються в проформі/інвойсі.
Відповідно до п.6.4 Контракту вимоги щодо документації з боку Покупця повинні перебувати у суворій відповідності до вимог митниці та ветеринарної служби України та включати: інвойс продавця - 3 оригінали або електронна копія; сертифікат якості - 1 оригінал (підписаний відправником/виробником) або електронна копія; оригінали ЦМР; сертифікат походження або сертифікат EUR1, підписаний компетентними органами - на запит; ветеринарний сертифікат для України - за запитом; фітосанітарний сертифікат для України - за запитом; експортна декларація - 1 копія.
Згідно п.7.1 Контракту доставка та відвантаження товару покупцеві за цим Контрактом проводиться на умовах, зазначених у проформах/інвойсах (Incoterms 2020).
Відповідно до вимог Контракту, було оформлено інвойс №180/2024 від 21.10.2024 року на поставку товару (заморожена бичача мембрана, заморожені бичачі субпродукти, заморожена яловичина без кісток) вартістю 55 717,22 дол. США, умови поставки - СFR Чорноморськ (т.1 а.с.117-118).
На виконання умов Контракту на адресу позивача іноземною фірмою «VP FOODS LLC» (США) було поставлено партію товару, а саме - субпродукти їстівні великої рогатої худоби.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 14.12.2024 року представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію №24UА500110009700U6, в якій у графі 22 митної декларації визначив вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 55 717,72 дол. США (т.1 а.с.241).
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) від 21.10.2024 року;
- коносамент від 23.10.2024 року;
- міжнародний ветеринарний сертифікат від 17.10.2024 року;
- міжнародний ветеринарний сертифікат від 17.10.2024 року;
- міжнародний ветеринарний сертифікат від 17.10.2024 року;
- сертифікат про походження товару від 22.10.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.10.2024 року;
- внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року;
- договір про надання послуг митного брокера від 01.03.2024 року;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №12262932.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UА500110009700U6 від 14.12.2024 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до п.6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 №41 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен експорту декларацію та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення не наданого цих документів;
3) відповідно до пункту 6.1 розділу 6 контракту від 10.10.2024 № 41 зазначено, що оплата можлива як 100% предоплата, так і післяплата, при цьому умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі від 21.10.2024 №180/2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені;
4) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно cтатті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар.
В противагу вищезазначеному представником підприємства направлялись пояснення від 30.12.2024 року щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей.
У той же час, 30.12.2024 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000158/1 (т. 1 а.с. 87-89), в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить - по товару №1 - 5,15 дол. США/кг (митна декларація від 07.04.2023 року №UA100350/2023/435417), ніж заявлено декларантом - 3,32 дол. США/кг: по товару №2 - 2,60 дол. США/кг (митна декларація від 17.05.2022 року №UA209160/2022/5200), ніж заявлено декларантом - 1 дол. США/кг.
Враховуючи зазначене, за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також, 30.12.2024 року відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 (т. 1 а.с. 90-91).
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий (другорядний) метод - резервний, за допомогою якого джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», зокрема, митні декларації №UA100350/2023/435417 від 07.04.2023 року та №UA209160/2022/5200 від 17.05.2022 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилався на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Як вже було встановлено судом вище, згідно п.4.5 Контракту продавець відшкодовує вартість збитків покупцю, а також витрати покупця на перевезення товару до місця оформлення, митне оформлення та інші витрати, пов'язані з оформленням та доставкою товару до місця призначення, підтверджені відповідними документами.
Крім того, за п.5.1 Контракту ціна на товар за 1 кг вказується у проформах/інвойсах на кожну окрему поставку товару та визначається на умовах, зазначених у проформах/інвойсах (Incoterms 2020).
Згідно інвойсу №180/2024 від 21.10.2024 року на поставку товару вбачається, що контрагентами обрано наступну умову поставки - СFR Чорноморськ.
Суд зауважує, що поставка товару на умовах СFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2020» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Тобто, у разі міжнародних перевезень за умовами CFR саме на продавця покладається обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.
З огляду на зазначене, в даному випадку у підприємства при поданні митної декларації була відсутня необхідність підтвердження витрат на транспортування, оскільки саме продавець зобов'язаний сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Суд також критично ставиться до посилань митного органу на те, що до митного оформлення не було надано експортну декларацію та якісний сертифікат виробника як товаросупровідні документи, які передбачені п.6.4 Контракту, оскільки, враховуючи приписи п.п.1 Контракту, основним документом, що містить інформацію про поставку товару, є проформа/інвойс, виставлений в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті. Жодним пунктом Контракту не передбачено, що експортна декларація та якісний сертифікат виробника є документами, що першочергово підтверджують митну вартість товару. Крім того, за час розгляду справи сторона відповідача також не зазначила необхідність коригування митної вартості товару за умови ненадання декларантом експортної декларації та якісного сертифікату виробника, враховуючи факт надання основного документу - інвойсу №180/2024 від 21.10.2024 року.
Також митний орган посилався на те, що відповідно до пункту 6.1 розділу 6 контракту від 10.10.2024 № 41 зазначено, що оплата можлива як 100% предоплата, так і післяплата, при цьому умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі від 21.10.2024 року №180/2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як було встановлено вище, згідно п.6.1 Контракту оплата за товар, що постачається за цим Контрактом, здійснюється покупцем у доларах США на рахунок продавця таким чином:
передоплати - 100% від вартості товару на банківський рахунок продавця;
також оплата за поставлений товар може бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Умови оплати визначаються в проформі/інвойсі.
На думку суду, вищенаведені приписи п.6.1 Контракту свідчать про альтернативність способів оплати за товар: або можливість внесення передоплати на банківський рахунок продавця у розмірі 100% від вартості товару, або можливість покупця оплатити товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання покупцем відповідного товару.
Крім того, в інвойсі №180/2024 від 21.10.2024 року містяться банківські реквізити продавця за Контрактом (VP FOODS LLC), що додатково свідчить про те, що оплата за товар мала бути здійснена позивачем саме в якості передоплати за товар у розмірі 100% від вартості останнього. На підтвердження зазначеного факту підприємством було надано платіжні інструкції в іноземній валюті №80, №81 та №82 (т.1 а.с.146-148).
Тобто сторонами, враховуючи вищезазначене, фактично закріплено обрання передоплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено інвойсом.
Більш того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.
Щодо посилань митного органу на той факт, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/нездійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, за інвойсом №180/2024 від 21.10.2024 року на поставку товару вбачається, що контрагентами обрано наступну умову поставки - СFR Чорноморськ.
CFR (Cost and Freight) (вартість і фрахт) - умови постачання, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно й сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.
У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.
Тобто за умовами даного виду поставки обов'язок по сплаті фрахту покладається на продавця і не є межею компетенції Покупця.
Суд зазначає, що умови поставки за умовами CFR не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду по справі 420/2850/19.
Крім того, згідно п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів, які підтверджували б страхування імпортованого придбаного товару.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 24.12.2020 року по справі №814/1046/16.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000158/1 від 30.12.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 від 30.12.2024 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Суд критично ставиться до заявленої вимоги позивача в частині стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» суму матеріальних збитків у розмірі 136 009,62 грн., що є витратами на оплату митно-брокерських послуг, та не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
До суду надано Договір про надання брокерських послуг та декларування товарів №15/24 від 01.03.2024 року (далі - Договір №15/24), укладений між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» (як замовником) та ТОВ «БК «МАРЛІН» (як брокером) (т.1 а.с.120-125).
Відповідно до п.1.2 Договору №15/24 до складу послуг, що надаються митним брокером входять, серед іншого:
- проведення декларування товарів;
- забезпечення проходження митного контролю;
- формування пакету необхідної документації для митного оформлення;
- розрахунок вартості митних зборів;
- перевірка пакету документів для проходження митниці;
- надання декларації на всі товару замовника;
- консультування замовника про чинне митне законодавство України.
Згідно п.2.3 Договору №15/24 замовник повинен своєчасно та в передбачених Договором обсягах оплачувати вартість послуг митного брокера.
На думку суду, оскільки за весь час розгляду справи стороною позивача не було надано жодного доказу того, що вищевказані матеріальні збитки по оплаті митно-брокерських послуг були обумовлені винесенням саме оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000158/1 від 30.12.2024 року або картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 від 30.12.2024 року. Тобто, в межах спірних правовідносин отримання позивачем митно-брокерських послуг від іншого підприємства є правом, а не вимушеною процедурою внаслідок здійснення митний формальностей в частині подання митної декларації №24UА500110009700U6 від 14.12.2024 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару №UA500110/2024/000158/1 від 30.12.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000400 від 30.12.2024 року.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 вересня 2025 року.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІНЦЕС МІТ» (07852, Київська область, Бучанський район, с. Микуличі, вул. Варшавська, 30А, код ЄДРПОУ 42142998).
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя О.В. Білостоцький