Справа № 420/12941/25
18 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 22 березня 2025 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22 березня 2025 року у відповідності до норм чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 22.03.2025 року він звернувся зі скаргою про порушення його прав та інтересів посадовими особами підлеглих військових частин - Військової частини НОМЕР_1 . 08.04.2025 року на електронну адресу позивач отримав відповідь лист відповідача № 174/174/28/749/пс від 07.04.2025 року за підписом Начальника відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Як зазначено в скарзі, позивач звертався з питанням порушених прав саме до Командира військової частини НОМЕР_1 і зазначав в скарзі це окремою вимогою, також, користуючись правом закріпленим нормами ст.18 Закону, позивач також окремо зазначив своє бажання бути залученим до розгляду скарги. У скарзі позивач зазначив свою незгоду передавати на розгляд іншим посадовим особам або в підлеглі структури, а також вимагав попередити за 5 днів про час, дату та місце розгляду скарги. Як вказує позивач, жодну з цих вимогу відповідач не виконав, чим порушив його законні права, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що зі змісту резолюції командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 начальнику відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 визначено завдання надати відповідь скаржнику до 07.04.2025 за підписом останнього, попередньо погодивши з командиром військової частини НОМЕР_1 . Крім того, після надходження скарги позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 здійснено розпорядження від 31.03.2025 № 174/174/25/51/25пс, яким визначено командиру військової частини НОМЕР_2 провести службове розслідування відносно підпорядкованих посадових осіб військових частин та здійснити вичерпні заходи щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 420/14590/24. Тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 надано доповідь про виконання вказаних заходів та копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування від 04.04.2025 № 64 із зазначенням про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Відповідач вказує, що чинним законодавством не передбачено обов'язковість використання засобів зв'язку Zoom під час розгляду скарги позивача. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача про відсутність розгляду його скарги, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 належним чином розглянуто скаргу по суті, вжито необхідних та вичерпних заходів за її розглядом, про що і повідомлено позивача листом від 07.04.2025 № 174/174/28/749/пс.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 22.03.2025 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 зі скаргою № 220325-1, в якій просив: на підставі норм ст.40 Конституції України, ст.1 ЗУ « Про звернення громадян» невідкладно розглянути скаргу № 220325-1 від 22 березня 2025 року ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 особисто; до розгляду скарги № 220325-1 від 22 березня 2025 року залучити ОСОБА_1 та в його присутності прийняти рішення в рамках норм ст.18 ЗУ «Про звернення громадян» з метою реалізації права особисто викласти аргументи особі, що перевіряє скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; в жодному разі і ні за яких обставин не передавати на розгляд скаргу № 220325- 1 від 22 березня 2025 року іншим посадовим особам або в підлеглі структури на підставі норм ст.18 Закону України «Про звернення громадян»; не розголошувати дані і інформацію , яка міститься в скарзі № 220325-1 від 22 березня 2025 року тобто дотримуватись таємниці розгляду скарги у відповідності норм ст.18 ЗУ «Про звернення громадян»; розгляд скарги № 220325-1 від 22 березня 2025 року провести за допомогою технічного засобу зв'язку Zoom; про час і дату розгляду скарги № 220325-1 від 22 березня 2025 року повідомити ОСОБА_1 за п'ять днів за електронною адресою та продублювати за номером телефону.
Листом від 07.04.2025 року № 174/174/28/749/пс за підписом начальника відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь ОСОБА_1 на його скаргу, якою повідомила, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вжиті вичерпні заходи, направлені на відновлення законних прав та інтересів, пов'язаних із виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі 420/14590/24.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення від 22.03.2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно з ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно положень ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно положень ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до положень ст.14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Згідно положень ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно положень ст.17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Згідно положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування поданої скарги зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року у справі № 420/14590/24 визнано протиправним та скасовано дисциплінарне стягнення у вигляді усної догани, накладене т.в.о. командира взводу охорони військової частини НОМЕР_3 сержант ОСОБА_3 на солдата ОСОБА_1 , якому в службовій картці присвоєно № 103, однак до наступного часу його не повідомили про: 1) вжиття заходів по виконанню судового рішення по справі 420/14590/24; 2) скасування наказу про зменшення суми виплачених коштів, в зв'язку з накладеним стягненням, яке судом визнано протиправним; 3) прийняття рішення застосування заходів для виплати недоплачених коштів; 4) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних в протиправних діях; 5) повідомлення відповідних правоохоронних органів про дії посадових осіб, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого нормами ст. 382 КК України.
Суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання (не належного виконання) судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням або невиконанням (не належним виконанням) судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відтак, у разі невиконання (не належного виконання) судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання (не належне виконання) судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15.
Суд зазначає, що позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
При цьому, як вже було зазначено, звернення у розумінні Закону України «Про звернення громадян» є викладена в письмовій або усній формі пропозиція (зауваження), заява (клопотання) і скарга.
Щодо прохання позивача розгляду скарги особисто командиром Військової частини НОМЕР_1 , то суд погоджується з відповідачем, що командиром військової частини НОМЕР_1 при надходженні скарги до розгляду реалізовано таке прохання резолюцією стосовно її опрацювання відповідними посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 2.7.14 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень, яка передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи.
Зі змісту резолюції командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 вбачається, що начальнику відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 визначено завдання надати відповідь скаржнику до 07.04.2025 за підписом останнього, попередньо погодивши з командиром військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після надходження скарги позивача командиром військової частини НОМЕР_1 здійснено розпорядження від 31.03.2025 року № 174/174/25/51/25пс, яким визначено командиру військової частини НОМЕР_2 провести службове розслідування відносно підпорядкованих посадових осіб військових частин та здійснити вичерпні заходи щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 420/14590/24.
Суд погоджується з доводами відповідача, що звернення позивача зі скаргою до командира військової частини НОМЕР_1 , як посадової особи, яка є керівником органу державної влади, не спричиняє безумовно повністю особистого розгляду такої скарги, оскільки обов'язкові обставини для особистого розгляду скарги містить стаття 16 Закону України «Про звернення громадян», однак доказів наявності статусу однієї з осіб перелічених у цій статті ОСОБА_1 не було надано.
В зв'язку з цим, безпідставними також є посилання позивача на висловлену незгоду із передачею на розгляд іншим посадовим особам військової частини НОМЕР_1 розгляду його скарги, оскільки стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» визначає обов'язок не допускати безпідставної передачі скарги іншим органам, однак в даному випадку скаргу розглянуто військовою частиною НОМЕР_1 та до іншого органу її не було передано.
Щодо посилань про необхідність розгляду скарги за допомогою програмного забезпечення Zoom, то суд погоджується з відповідачем, що чинним законодавством не передбачено обов'язковість використання засобів зв'язку Zoom під час розгляду скарги позивача.
Під час розгляду скарги суд встановив, що після надходження скарги позивача до розгляду у військову частину НОМЕР_1 командиром здійснено розпорядження від 31.03.2025 № 174/174/25/51/25пс командиру військової частини НОМЕР_2 провести службове розслідування відносно підлеглих посадових осіб військових частин та здійснити вичерпні заходи щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 420/14590/24.
В результаті тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 надано доповідь про виконання вказаних заходів та копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування від 04.04.2025 № 64 із зазначенням про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.
Також, наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.04.2025 року № 104 скасовано пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.04.2024 № 103 щодо накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» за порушення ст. 37 ч. 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме за не доповідь про причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання: солдату ОСОБА_1 , навіднику взводу охорони військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 . В якості підстави зазначено: телеграма командира військової частини НОМЕР_2 від 12.04.2025 № 1044/303/1/117/303.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто звернення позивача в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України «Про звернення громадян», та була надана відповідь листом від 07.04.2025 року, в якій повідомлено про вжиття відповідних заходів.
Суд зазначає, що незгода заявника з відповіддю не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян».
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 520/3571/17, в якій суд зазначив, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто по суті всі порушені у ньому питання.
Суд також враховує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
В свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, встановлених КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги від 22.03.2025 року.
Отже, позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У розвиток цієї конституційної норми частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).
Конституційний Суд України, надаючи тлумачення частини другої статті 55 Конституції України в своєму Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16 та від 29.06.2021 року у справі № 1/380/2019/000578.
З урахуванням зазначеного, якщо право позивача порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
В даному ж випадку під час розгляду справи суд не встановив порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду звернення від 22 березня 2025 року та зобов'язання розглянути скаргу від 22 березня 2025 року у відповідності до норм чинного законодавства України є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не належать до задоволення.
Суд звертає увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача з боку відповідача не доведено.
З урахуванням зазначеного, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.