Справа № 420/23616/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСКІНІ ПРОДАКТ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСКІНІ ПРОДАКТ" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:
1. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів:
№ UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025
№ UA500020/2025/000168/2 від 09.06.2025
№ UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025
№ UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025
№ UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025.
2. Визнати протиправними та скасувати картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:
№ UA500020/2025/000275 від 09.06.2025
№ UA500020/2025/000276 від 09.06.2025
№ UA500020/2025/000278 від 10.06.2025
№ UA500020/2025/000283 від 12.06.2025
№ UA500020/2025/000288 від 13.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.02.2025 між компанією «WYSOKI LOT» sp. zo.o., Польща (Продавець) та ТОВ "МАСКІНІ ПРОДАКТ" (Покупець) укладений контракт № 170225, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим КОНТРАКТОМ ПРОДАВЕЦЬ зобов'язується передати у власність ПОКУПЦЕВІ, А ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти у власність від ПРОДАВЦЯ на умовах, вказаних в інвойсі до даного КОНТРАКТУ, (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.) товари. Рекламна продукція також може передаватися ПРОДАВЦЕМ у власність ПОКУПЦЕВІ на безоплатній основі. Поставка ТОВАРУ по даному КОНТРАКТУ буде виконуватись партіями згідно інвойса на кожну партію.
Пунктом 4.2 контракту № 170225 від 17.02.2025 передбачено, що оплата ТОВАРУ ПОКУПЦЕМ проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок ПРОДАВЦЯ.
Згідно з пунктом 4.3 контракту № 170225 від 17.02.2025 ПОКУПЕЦЬ повинен здійснити оплату ТОВАРУ згідно даного КОНТРАКТУ, інвойсів та митних декларацій до КОНТРАКТУ протягом 365 (трьохста шістдесяти п'яти) банківських днів від дати, наступної за датою поставки ТОВАРУ. Датою поставки ТОВАРУ потрібно вважати дату, визначену в п. 5.1. даного КОНТРАКТУ.
Пунктом 5.1 контракту № 170225 від 17.02.2025 визначено, що датою поставки ТОВАРУ вважати дату оформленої митної декларації.
В інвойсах (invoice) № WLMS20252105/21-UA від 21.05.2025, № WLMS20250206/24- UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/26-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/23-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/27-UA від 02.06.2025 зазначено, що Продавець поставляє товари Покупцю з відстроченням платежу на 365 днів з моменту отримання партії товарів.
Також, в листах б/н від 09.06.2025, від 09.06.2025, від 10.06.2025, від 12.06.2025, від 13.06.2025 уповноважена особа декларанта (ТОВ "СІАР-ГРУПП") повідомила митницю про те, що банківських платіжних документів немає, у зв'язку з тим, що оплата за дану партію товару не проводилась; умовами пункту 4.3 контракту № 170225 від 17.02.2025 обумовлена можливість відстрочки платежу, чим скористався отримувач, згідно рахунку-фактури відстрочка 365 днів; переказ коштів буде проведено після випуску товарів у вільний обіг.
У контракті № 170225 від 17.02.2025 ціна синтетичної тканини вказана в інвойсах до кожної партії (пункт 2.1), а відстрочка платежу не змінює суму, що підлягає сплаті, а лише відкладає момент її перерахування. Митний орган не довів, що ціна в інвойсах не відповідає дійсній вартості синтетичної тканини.
Відповідно до приписів Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, митний орган може відхилити ціну договору лише за наявності обґрунтованих сумнівів, підкріплених доказами. У даному випадку таких доказів митний орган не надав. Крім того, спекуляції відповідача про "додаткові умови" також не підтверджені доказами. Без таких доказів ціна товарів згідно контракту № 170225 від 17.02.2025 залишається дійсною вартістю.
Посилання митного органу на статтю VII ГАТТ (яка вимагає, щоб митна вартість базувалася на дійсній вартості товару в умовах конкуренції) є некоректним, адже ця стаття вже імплементована в Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, і ціна контракту № 170225 від 17.02.2025 відповідає її принципам.
Крім того, жодна норма Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI чи ГАТТ не забороняє відстрочку платежу як елемент ціноутворення. Навпаки, стаття 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI дозволяє враховувати умови оплати, якщо вони чітко прописані в договорі, що й зроблено в пункті 4.3 контракту № 170225 від 17.02.2025.
Таким чином, відстрочка платежу на 365 банківських днів у контракті №170225 від 17.02.2025 з купівлі-продажу синтетичної тканини є законною комерційною умовою, яка сама по собі не може бути підставою для коригування чи сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару. Митний орган протиправно відхилив заявлену декларантом митну вартість, спираючись лише на припущення про "нетиповість" умов оплати без надання конкретних доказів заниження ціни або інших порушень законодавства.
Отже, претензії митного органу, які ґрунтуються виключно на факті наявності відстрочки платежу, є необґрунтованими та не відповідають вимогам законодавства щодо процедури коригування митної вартості.
Митний орган, висуваючи теорію про "прихований лізинг", не вказав жодної конкретної ознаки лізингової операції в контракті № 170225 від 17.02.2025. Така позиція є спекулятивною та відірваною від фактичних обставин угоди. Відсутність у контракті умов про право викупу, повернення товару чи регулярних періодичних платежів однозначно свідчить про необґрунтованість тверджень митного органу та категорично виключає можливість кваліфікації даної угоди як лізингової.
Таким чином, спроба митного органу перекваліфікувати договір купівлі-продажу на договір лізингу є безпідставною та суперечить як положенням самого контракту № 170225 від 17.02.2025, так і нормам Закону України "Про фінансовий лізинг". Контракт № 170225 від 17.02.2025 є класичним договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу, що не змінює його правової природи.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025, № UA500020/2025/000168/2 від 09.06.2025, № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025, № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025, № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод) та шостим (резервним) методом, Одеська митниця не вказала, яким чином митна вартість товарів була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навела жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товарів, крім того Одеською митницею не наведені порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (тобто не наведене обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування).
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Невиконання Одеською митницею законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обгрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.
Ухвалою від 30.07.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.08.2025 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач стверджує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 25UA500020004335U6 від 09.06.2025, № 25UA500020004332U9 від 09.06.2025, № 25UA500020004376U3 від 10.06.2025, № 25UA500020004423U0 від 12.06.2025, № 25UA500020004439U0 від 13.06.2025 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою від 04.09.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи № 420/23616/25 у судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що в ході здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності 17.02.2025 року між компанією «WYSOKI LOT» sp. Z o.o. (Польща, продавець) та ТОВ «МАСКІНІ ПРОДАКТ» (покупець) укладено контракт №170225, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця на умовах, вказаних в інвойсі до даного контракту, (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.) товари. Рекламна продукція також може передаватися Продавцем у власність Покупцеві на безоплатній основі. Поставка товару по даному контракту буде виконуватись партіями згідно інвойса на кожну партію (т. 1, а.с. 79-83).
Контрагентом позивача складено інвойси на поставку товару (синтетичної тканини), а саме: № WLMS20252105/21-UA від 21.05.2025 кількістю 495 рулонів загальною вартістю 50 795,55 дол. США; № WLMS20250206/24-UA від 02.06.2025 кількістю 1 782 рулонів загальною вартістю 72 135,36 дол. США; № WLMS20250206/26-UA від 02.06.2025 кількістю 1738 рулонів загальною вартістю 79 878,48 дол. США; № WLMS20250206/23-UA від 02.06.2025 кількістю 87 678 метрів загальною вартістю 64 513,80 дол. США; № WLMS20250206/27-UA від 02.06.2025 кількістю 2061 рулонів загальною вартістю 75 518,39дол. США. (т. 1, а.с. 90, 109 ,128, 155, 176)
У зв'язку поставкою товару на виконання контракту №170225 від 17.02.2025 року, позивачем подано до Одеської митниці митні декларації № 25UA500020004359U1 від 09.06.2025, № 25UA500020004360U4 від 09.06.2025, № 25UA500020004392U6 від 10.06.2025, №25UA500020004430U8 від 12.06.2025, №25UA500020004445U8 від 13.06.2025, в яких митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт, інвойси та інші документи).
Проте відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025 , № UA500020/2025/000168/2 від 09.06.2025 , № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025 , № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025, № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000275 від 09.06.2025, № UA500020/2025/000276 від 09.06.2025, № UA500020/2025/000278 від 10.06.2025, № UA500020/2025/000283 від 12.06.2025, № UA500020/2025/000288 від 13.06.2025.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
в рішенні № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025 вказано:
1)в пакувальному листі від 21.05.2025№ Б/н серед описових відомостей зазначено щодо наявності на товарі № 1 згідно ЕМД від 09.06.2025 №25UA500020004335U6 торговельної марки “Аtxextile», проте в інвойсі від 21.05.2025 № WLMS20252105/21-UA відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки;
2) відповідно до умов викладених у рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.05.2025 № WLMS20252105/21-UA та п.4.3 контракту від 17.02.2025 №170225, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;
3) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах СРТ Дніпро, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару.
4) Рахунок-фактура (інвойс) визначає вартість товару за рулон, проте ні в зазначеному документі, ні в будь-якому іншому не вказано розміри рулону, що впливає на вартість товару і може свідчити про наявність інших, деталізованих домовленостей щодо предмету купівлі-продажу та вартості товарів;
в рішенні № UA500020/2025/000168/2 від 09.06.2025 вказано:
1) до митного оформлення надано інвойс датований 02.06.2025 № WLMS20250206/24-UA та, проте інвойс що надався під час перетину митного кордону з відмітками митниці перетину має дату 12.03.2025 № WLMS20250206/24-UA;
2) в пакувальному листі від 02.06.2025 № Б/м серед описових відомостей зазначено щодо наявності на товарі № 1 згідно ЕМД від 09.06.2025 № 25UA50002000433209 торговельної марки "LMTextile", проте в інвойсі від 02.06.2025 № WLMS20250206/24-UA відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки;
3) відповідно до умов викладених у рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.06.2025 № WLMS20250206/24-UA та п.4.3 контракту від 17.02.2025 №170225, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;
4) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах СРТ Дніпро, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, інших перевізних документах) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
в рішенні № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025 вказано:
1) до митного оформлення надано інвойс датований 02.06.2025 № WLMS20250206/26-UA в якому зазначено контракт №170225 від 17.02.2025, проте інвойс що надався під час перетину митного кордону з відмітками митниці перетину має дату 04.02.2025 без зазначення номеру контракту відповідно до якого він був виданий;
2) в пакувальному листі від 02.06.2025 № Б/н серед описових відомостей зазначено щодо наявності на товарі № 1 згідно ЕМД від 10.06.2025 №25UA50002000437603 торговельної марки LMTextile, проте в інвойсі від 02.06.2025 № WLMS20250206/26-UA відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки;
3) відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) та п.4.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;
4) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах СРТ Дніпро, тобто вартість страхування не включена у вартість товару Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару.
5) До митного оформлення не надано товаротранспортні документи (B/L, маніфест) за якими товар було доставлено з Китаю до Румунії та документи, які містять інформацію про витрати, пов'язані перевантаженням товару з одного морського транспортного засобу на інший та на автомобільний ТЗ в порту призначення, вартість зберігання та організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України. До митного контролю не надано відомостей про включення таких витрат до митної вартості товарів;
6) Рахунок-фактура (інвойс) визначає вартість товару за рулон, проте ні в зазначеному документі, ні в будь-якому іншому не вказано розміри рулону, що впливає на вартість товару і може свідчити про наявність інших, деталізованих домовленостей щодо предмету купівлі-продажу та вартості товарів.
в рішенні № № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025 вказано:
1) В пакувальному листі від 02.06.2025 № Б/н з-поміж описових відомостей зазначено наявність на товарах № 1, 2, 3 згідно ЕМД від 12.06.2025 № 25UA50002000442300 торговельної марки "ESTextile, PAK TEXTILES", проте в інвойсі відомості щодо ТМ відсутні, що може свідчити про неврахування такої характеристики при встановленні вартості товарів та високу ймовірність наявності домовленостей щодо товарів, відомості про які до митного контролю не надано.
2) Відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) та п.4.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ.
3. Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах СРТ Дніпро, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару.
в рішенні № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 вказано:
1) В пакувальному листі від 02.06.2025 № Б/н з-поміж описових відомостей зазначено наявність на товарі № 1 та №2, та згідно ЕМД від 13.06.2025 №25UA50002000443900 торговельної марки "ESTextile", проте в інвойсі відомості щодо ТМ відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю рахунку-фактури, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки;
2) Відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) та п.4.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (3 платою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;
3) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Дніпро, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, інших перевізних документах) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару.
4) до митного оформлення не надано товаротранспортні документи (B/L, маніфест) за якими товар було доставлено з Китаю до Румунії та документи, які містять інформацію про витрати, пов'язані перевантаженням товару з одного морського транспортного засобу на інший та на автомобільний ТЗ в порту призначення, вартість зберігання та організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України. До митного контролю не надано відомостей про включення таких витрат до митної вартості товарів;
5) Рахунок-фактура (інвойс) визначає вартість товару за рулон, проте ні в зазначеному документі, ні в будь-якому іншому не вказано розміри рулону, що впливає на вартість товару і може свідчити про наявність інших, деталізованих домовленостей щодо предмету купівлі-продажу та вартості товарів неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025 року, №/2025/000168/2 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025 року, № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025 року, № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є безпідставними, з огляду на таке.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В оскаржуваних рішеннях недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є умови оплати товару.
Між тим, сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Також відсутність у поданих інвойсах відомостей щодо торговельної марки чи виробника жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки ці реквізити не є обов'язковими складовими документів, що підтверджують її правильність відповідно до ст. 53 МК України.
Крім того, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань того, яким чином розміри рулону можуть впливати на визначення митної вартості товару, адже сама по собі ця характеристика не є визначальною для формування ціни, адже митна вартість товару визначається за 1 рулон.
Посилання відповідача на відсутність страхових документів суд також вважає безпідставним, враховуючи наступне.
Згідно з інвойсами № WLMS20252105/21-UA від 21.05.2025, № WLMS20250206/24- UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/26-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/23-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/27-UA від 02.06.2025 поставка товару здійснювалась на умовах CPT Дніпро.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
В постановах від 26.03.2019 року у справі №814/921/17, від 24.12.2020 року у справі №814/1046/16 Верховний Суд щодо подібних спірних правовідносин дійшов висновку, що відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару. Якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Таким чином, відповідачем не доведено факту здійснення страхування товару, а відсутність страхових документів за умовами поставки CPT Дніпро не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості.
Посилання відповідача на відсутність документів щодо знаходження товарів на території країни продавця є безпідставним, оскільки митне законодавство не містить вимоги надання таких документів для підтвердження митної вартості. Натомість декларантом було подано весь необхідний пакет документів, визначений ст.53 МК України, які дають можливість ідентифікувати товар та підтвердити його вартість.
Щодо твердження відповідача про залучення третіх осіб для виконання умов контракту, то воно ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджене жодними доказами. Саме припущення щодо можливої участі третіх осіб не впливає на митну вартість товару, оскільки жодних доказів про такі витрати відповідачем не надано.
Посилання відповідача на різницю у датах інвойсів з відмітками митниці не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості. Так відмітки митниці на документах підтверджують факт переміщення товару через кордон, але жодним чином не впливають на числові значення митної вартості. При цьому, відповідачем не наведено, яким саме чином відмінність у датах інвойсів впливає на достовірність чи правильність визначеної у них вартості товару.
Крім того тривалість перевезення контейнера сама по собі не доводить наявності додаткових витрат, адже на строки транспортування можуть впливати численні фактори (логістика перевізника, консолідація вантажів, погодні умови, затримки в портах тощо), які не свідчать автоматично про виникнення додаткових витрат, що підлягають включенню до митної вартості. При цьому, митним органом не надано належних доказів фактичного понесення позивачем таких витрат, а висновки щодо їх наявності та неоприбуткування є лише припущеннями, які не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Крім того, відповідач як підставу для коригування митної вартості товару зазначив, що в пакувальному листі від 02.06.2025 № Б/н з-поміж описових відомостей зазначено наявність на товарах № 1, 2, 3 згідно ЕМД від 12.06.2025 № 25UA50002000442300 торговельної марки "ESTextile, PAK TEXTILES", проте в інвойсі відомості щодо ТM відсутні, що може свідчити про неврахування такої характеристики при встановленні вартості товарів та високу ймовірність наявності домовленостей щодо товарів.
Однак згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару.
Положеннями ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів як прайс-лист, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару. Посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередніми МД № 25UA500020004359U1 від 09.06.2025, № 25UA500020004360U4 від 09.06.2025, № 25UA500020004392U6 від 10.06.2025, №25UA500020004430U8 від 12.06.2025, №25UA500020004445U8 від 13.06.2025, вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак відповідачем не надано до суду доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередніми МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередніх МД.
Щодо підстави про коригування митної вартості товарів - «Відповідно до умов викладених у рахунку-фактурі (інвойс) та п.4.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 365 днів з дати поставки товару. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним собою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (дачі-ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п. 198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою».
Як встановлено судом, пунктом 4.2 контракту № 170225 від 17.02.2025 передбачено, що оплата ТОВАРУ ПОКУПЦЕМ проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок ПРОДАВЦЯ.
Згідно з пунктом 4.3 контракту №170225 від 17.02.2025 ПОКУПЕЦЬ повинен здійснити оплату ТОВАРУ згідно даного КОНТРАКТУ, інвойсів та митних декларацій до КОНТРАКТУ протягом 365 (трьохста шістдесяти п'яти) банківських днів від дати, наступної за датою поставки ТОВАРУ. Датою поставки ТОВАРУ потрібно вважати дату, визначену в п. 5.1. даного КОНТРАКТУ.
Пунктом 5.1 контракту №170225 від 17.02.2025 визначено, що датою поставки ТОВАРУ вважати дату оформленої митної декларації.
В інвойсах № WLMS20252105/21-UA від 21.05.2025, № WLMS20250206/24- UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/26-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/23-UA від 02.06.2025, № WLMS20250206/27-UA від 02.06.2025 зазначено, що Продавець поставляє товари Покупцю з відстроченням платежу на 365 днів з моменту отримання партії товарів. (т. 1, а.с. 90, 109 ,128, 155, 176)
Також, в листах б/н від 09.06.2025, від 09.06.2025, від 10.06.2025, від 12.06.2025, від 13.06.2025 уповноважена особа декларанта (ТОВ "СІАР-ГРУПП") повідомила митницю про те, що банківських платіжних документів немає, у зв'язку з тим, що оплата за дану партію товару не проводилась; умовами пункту 4.3 контракту № 170225 від 17.02.2025 обумовлена можливість відстрочки платежу, чим скористався отримувач, згідно рахунку-фактури відстрочка 365 днів; переказ коштів буде проведено після випуску товарів у вільний обіг
Крім того, щодо висновків митного органу про неприйнятність відстрочки платежу на 365 банківських днів та її вплив на митну вартість імпортованого товару суд зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі- продажу може бути передбачено розстрочення або відстрочення платежу за переданий товар. Частиною 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому законодавцем не встановлено жодних обмежень щодо максимального строку такої відстрочки, що є прямим виявом принципу свободи договору, закріпленого у статті 627 Цивільного кодексу України, який полягає у тому, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналогічно Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" також підтримує автономію сторін у визначенні умов договорів. Зокрема, стаття 6 цього Закону гарантує суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності право самостійно визначати умови контрактів, а стаття 2 підкреслює принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не містить положень, які б обмежували строки розрахунків за імпортними операціями.
Таким чином, відстрочка платежу на 365 банківських днів, передбачена контрактом №170225 від 17.02.2025, є добровільною домовленістю сторін, що відображає їхні комерційні інтереси та повністю відповідає вимогам законодавства. Встановлення тривалості відстрочки є виключною прерогативою сторін контракту, оскільки сторони вільні у визначенні цього строку на власний розсуд, і митний орган не має правових підстав для оспорювання цієї умови.
Прозорість договірних відносин у даному випадку підтверджується також наявністю в контракті механізму коригування ціни через оформлення "Кредит-ноти" у разі недопоставки чи неякісного товару (пункт 2.5 контракту №170225 від 17.02.2025), що свідчить про відкритий характер домовленостей сторін та виключає приховані платежі.
Стаття 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI встановлює, що основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (метод 1). Частина 4 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI уточнює, що митна вартість базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
У контракті №170225 від 17.02.2025 ціна синтетичної тканини вказана в інвойсах до кожної партії (пункт 2.1), а відстрочка платежу не змінює суму, що підлягає сплаті, а лише відкладає момент її перерахування. В той же час, митним органом не наведено обґрунтувань тому, що ціна в інвойсах не відповідає дійсній вартості синтетичної тканини.
Крім того, жодна норма Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI чи ГАТТ не забороняє відстрочку платежу як елемент ціноутворення. Навпаки, стаття 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI дозволяє враховувати умови оплати, якщо вони чітко прописані в договорі, що й зроблено в пункті 4.3 контракту №170225 від 17.02.2025.
Таким чином, відстрочка платежу на 365 банківських днів у контракті №170225 від 17.02.2025 з купівлі-продажу синтетичної тканини є законною комерційною умовою, яка сама по собі не може бути підставою для коригування чи сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару.
З огляду на вищезазначене, виявлені митним органом розбіжності є безпідставними, необґрунтованими, які спростовуються наявними у матеріалах справи документами наданими до митного оформлення.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025 року, №/2025/000168/2 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025 року, № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025 року, № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000275 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000276 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000278 від 10.06.2025 року, № UA500020/2025/000283 від 12.06.2025 року, № UA500020/2025/000288 від 13.06.2025 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСКІНІ ПРОДАКТ" слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 18611,03 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСКІНІ ПРОДАКТ" (адреса: вул. Пушкіна Генерала, буд.1, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 45680862) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару № UA500020/2025/000169/2 від 09.06.2025 року, №/2025/000168/2 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000170/2 від 10.06.2025 року, № UA500020/2025/000172/2 від 12.06.2025 року, № UA500020/2025/000173/2 від 13.06.2025 року.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000275 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000276 від 09.06.2025 року, № UA500020/2025/000278 від 10.06.2025 року, № UA500020/2025/000283 від 12.06.2025 року, №/2025/000288 від 13.06.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСКІНІ ПРОДАКТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18611, 03 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 03 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів