Справа № 420/39629/24
17 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС в Одеській області, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа: Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС в Одеській області, в якому просить :
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що звернувся до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМСУ із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку з закінченням терміну дії попереднього паспорта громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм. У відповідь на заяву, отримав лист Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМСУ, в якому зазначено, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року. Підставами для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, позивач вказує про свої релігійні переконання про те, що не можна приймати номери в якості ідентифікації особи, надавати згоду на обробку персональних даних та отримувати біометричний паспорт. На його переконання, позбавлення його права вибору форми документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є неправомірним, а примушування до обробки його персональних і водночас конфіденційних даних з метою оформлення паспорта, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка) є , на думку позивача, втручанням в його особисте життя з боку держави, в особі її органів. Позивач зазначив, що оскаржуваною відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, порушуються гарантовані Конституцією України права, а саме: на вільний розвиток, на повагу до честі і гідності, невтручання в особисте життя, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також свободу світогляду і віросповідання, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 30.12.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС в Одеській області.
21.01.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач зазначив, що згідно відомостей Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України позивача 08.12.2020 документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , що містить безконтактний електронний носій. Під час оформленні паспорту громадянина України у вигляді пластикової картки, позивач надав згоду на обробку його персональних даних. 18.11.2022 року позивач також звертався для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Також відповідач пояснює, що чинним законодавством не передбачений обмін паспорта у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки зразка 1994 року. Зазначає, що у органів міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення паспорту громадянина України зразка 1994 року, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 15.11.2024 року, вже після оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм та внесення інформації до ЄДДР і присвоєння УНЗР. Враховуючи викладене, зазначає, що з боку органів міграційної служби не було допущено жодних порушень прав та інтересів позивача, гарантованих Конституцією України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянином України, має реєстраційний номер облікової картки платника податків або РНОКПП - НОМЕР_2 , який надається фізичним особам та закріплюється за ними протягом усього їхнього життя.
08.12.2020 документований паспортом громадянина України у вигляді ID-картки з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі 5118, дійсний до 08.12.2024.
15.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у зв'язку з закінченням терміну дії попереднього паспорта громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм.
До своєї заяви про видачу паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року позивачка надала такі документи: - заява на виконання послуг; дві фотокартки 3,5*4,5; інформаційний листок (паспорт громадянина України ID-картка); квитанцію про сплату державного мита.
10.12.2024 листом №5118-2065/5118.1-24 Білгород-Дністровський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надав відповідь, у якій зазначив про відсутність підстав для оформлення на ім'я позивача паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Вважаючи протиправними дії органів ДМС щодо відмови у виготовлені паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Предметом даного спору є правомірність відмови органу міграційної служби в оформленні та видачі паспорту громадянина України у зразка 1994 року у вигляді паспорта-книжечки, у зв'язку з закінченням терміну дії попереднього паспорта громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі і вище - Закон № 5492-VІ) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 вказаної статті Закону 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» затверджено «Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (далі - Положення № 2503-XII).
За змістом пункту 3 Положення № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках документи, що підтверджують громадянство України.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, (далі - Порядок № 302).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 Постанови №302 затверджений:
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно;
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;
- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно пункту 3 Постанови №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі і вище - Тимчасовий порядок № 465).
Пункт 1 Розділу І Тимчасового порядку №456 встановлює, що цей Тимчасовий порядок розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V).
Тимчасовий порядок № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Як вказано вище, 15.11.2024 позивач звернувся до Білгород-Дністровського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у зв'язку з закінченням терміну дії попереднього паспорта громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм.
Слід зазначити, що перед оформленням паспорта у формі ID-картки заповняється заява-анкета та надається згода на обробку персональних даних.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).
Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Тобто, позивачу при досягненні 14 років був оформлений та виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки, на підставі його звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Наведене свідчить, що позивач під час виготовлення паспорта у вигляді ID-картки, надав згоду на обробку персональних даних та унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та незмінним, та який ОСОБА_1 вже присвоєний. Позивач не звертався до контролюючого органу про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Отже посилання позивача на небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу для оформлення паспорту у вигляді книжечки, є безпідставними, оскільки даний номер вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та є незмінним.
Також суд встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів, позивачу в Державному реєстрі фізичних осіб, був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), зокрема НОМЕР_2 , цифровий код, необхідний кожному платнику податків для обліку в фіскальних органах.
Ідентифікаційний номер необхідний для можливості здійснення особою низки дій, зокрема:
- укладання угод у нотаріуса (у тому числі купівлі-продажу нерухомості або авто на території України);
- здійснення банківських операцій (наприклад: відкриття рахунку в банку);
- оформлення на роботу;
- відкриття юридичної особи або реєстрації підприємцем;
- вступу в навчальний заклад та інше.
- при оформленні соціальних виплат;
- РНОКПП можна отримати за допомогою порталу державних послуг iGov.org.ua.
Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України передбачено, що громадяни можуть відмовитися від облікової картки платника податків лише через релігійні переконання. Таке право для громадян передбачено статтею 70 Податкового кодексу України. Позивач в позові не зазначає про наявність релігійних переконань та приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
За таких підстав, враховуючи отримання та використання позивачем РНОКПП, а також надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого останньому був присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі, можна дійти висновку, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21. Зокрема, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), у випадку встановлення факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання такою особою паспорту громадянина України у формі ID-картки.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про безпідставність тверджень позивача стосовно того, що протиправні дії відповідача становлять порушення його прав та інтересів, що охоплюються положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА
.