Рішення від 18.09.2025 по справі 380/24592/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/24592/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (позивач/ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170;

- присудити на користь ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11752,38 грн та на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2 та від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1, а також складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944 та від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170 (далі - також спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів, а митницею не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена. Звертає увагу на порушення відповідачем порушення принципу «найбільш ранньої дати до імпорту товарів», що стосується спірного рішення від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2, а також принципу пропорційності розподілу витрат під час визначення митної вартості.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач повідомляє, що орієнтовна сума судових витрат складається з судового збору в розмірі 11752,38 грн та витрат, пов'язаних із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу), розмір яких буде визначено та підтверджено додатково.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 19 грудня 2024 року. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом (перелічені у спірних рішеннях про коригування митної вартості). У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Обов'язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. Однак основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України). Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу. Однак позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, зокрема обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Зважаючи на викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив від 26 грудня 2024 року, у якій вказує, що всі припущення посадових осіб митниці не можуть вплинути на порядок розрахунку митної вартості, і саме тому висновки митного органу базуються на формальностях. У відповідача була в розпорядженні інформація про митні оформлення схожих за назвою, призначенням товарів, але водночас митну вартість скориговано за резервним методом, що свідчить про свідоме уникнення відповідачем виконання імперативних вимог частини сьомої статті 59 та частини сьомої статті 60 МК України щодо використання найменшої митної вартості. Відповідач, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості, заявляє про наявність розбіжностей, однак не обґрунтовує їх та не надає належної правової оцінки чи спростування.

10 квітня 2025 року позивач подав до суду заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якій просить суд присудити на користь ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11752,38 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

15 квітня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому вказує, що акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги не є детальним розрахунком здійснених витрат часу під час надання правничої допомоги. В акті лише зазначено, що підготовлено чотири документи (позовну заяву, письмове підтвердження, клопотання про витребування доказів, відповідь на відзив). Окрім того, незрозумілим є те, на підставі чого був виставлений рахунок від 20 листопада 2024 року, оскільки акт був складений 17 грудня 2024 року. Предмет спору у цій категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими. Наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві, та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Просить суд у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а якщо суд вважатиме, що позивачем надано належні докази витрат на правову допомогу, то у такому разі - зменшити.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у відповідача належно засвідчені копії митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості у спірних рішеннях; запропоновано позивачу подати до суду переклад товаросупровідних документів, що складені іноземною мовою, на державну мову.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16А, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ: 44721189) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності вказаного товариства є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74).

04 березня 2024 року між ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» як покупцем та «HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (Китай) як постачальником укладено зовнішньоекономічний контракт № 04-03/24-ТА (контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити в період дії контракту, а покупець прийняти та сплатити санітарно-технічне та інженерне обладнання, що визначаються у попередньому або комерційному рахунках (пункт 1.1 контракту).

Відповідно до пункту 1.2 контракту постачання товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FOB Ксінганг/Тяньцзінь згідно з правилами «ІНКОТЕРМС 2000».

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.2 контракту валютою платежу за цим контрактом є долар США.

Оплата за товар, що постачається згідно з попереднім або комерційним інвойсами, здійснюється у валюті контракту банківським переказом грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому контракті, на таких умовах: 30% вартості кожної партії товару - передплата після підтвердження попереднього рахунку; 70% вартості кожної партії товару - протягом 7 днів після отримання копії коносаменту (пункт 2.4 контракту).

Термін постачання партії товару встановлюється 55-65 днів з моменту надходження передоплати на рахунок постачальника (пункт 3.1 контракту).

Постачальник товару виставив для ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» загальний рахунок-проформу та рахунок-фактуру, а саме рахунок-проформу від 01 квітня 2024 року № UKR240305/1 на суму 32905,77 доларів США та рахунок-фактуру (iнвойс) від 05 липня 2024 року № UKR240305/1 на суму 27939,70 доларів США.

На виконання умов контракту та зазначених вище рахунку-проформи і рахунку-фактури було відвантажено дві партії товару за такими додатковими документами: рахунок-фактура (iнвойс) від 05 липня 2024 року № UKR240305/1/1 на суму 14758,18 доларів США; рахунок-фактура (iнвойс) від 18 липня 2024 року № UKR240305/1/2 на суму 13181,52 доларів США.

ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА» банківськими переказами сплатило загальну суму за двома поставками товару в повному обсязі, а саме 27939,70 доларів США: 9871,73 доларів США та 18067,97 доларів США. Вказана обставина підтверджується банківськими платіжними документами, що стосуються товару: SWIFT від 17 квітня 2024 року (на суму 9871,73 доларів США); платіжна інструкція від 17 квітня 2024 року № 28 (на суму 9871,73 доларів США); SWIFT від 06 вересня 2024 року (на суму 18067,97 доларів США); платіжна інструкція від 06 вересня 2024 року № 60 (на суму 18067,97 доларів США).

Декларант позивача з метою митного оформлення придбаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170087515U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 цієї митної декларації.

Разом з митною декларацією № 24UA209170087515U5, а також надалі - на вимогу митного органу декларант позивача як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості надав такі документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а також відображені у картці відмови № UA209170/2024/002944: пакувальний лист № UKR240305/1/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-проформу № UKR240305/1 від 01 квітня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1/1 від 05 липня 2024 року; коносамент (Bill of lading) № BW24070112 від 17 липня 2024 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № LV-24-820 від 14 жовтня 2024 року; сертифікат про походження товару № 24C1309A0216/00020 від 16 липня 2024 року; комерційну пропозицію від 28 березня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 17 квітня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06 вересня 2024 року; рахунок № 164RB від 15 жовтня 2024 року; рахунок на оплату № 3456 від 12 вересня 2024 року; рахунок-фактуру № КВ-0000116 від 15 жовтня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати № 151024 від 15 жовтня 2024 року; довідку про транспортні витрати № 966/О від 12 вересня 2024 року; довідку про надані послуги б/н від 14 жовтня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) б/н від 28 березня 2024 року; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 3-3/1019 від 16 жовтня 2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28 березня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04 березня 2024 року; договір транспортного експедирування № 08/10/24 від 08 жовтня 2024 року; договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10 серпня 2022 року; договір на транспортно-експедиційні послуги № 386 від 14 жовтня 2024 року; заявку № FW2952024 від 12 липня 2024 року; заявку б/н від 14 жовтня 2024 року; договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП23/02 від 23 серпня 2023 року; експортну митну декларацію країни відправлення № 021720240000166744 від 12 липня 2024 року.

За результатами розгляду митної декларації № 24UA209170087515U5 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу митного органу документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган вказав таке:

«… митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах «FOB Xingang» Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. В поданих до митного оформлення рахунках фактури на транспортно-експедиційні послуги від 12.09.2024р. № 3456, від 15.10.2024р. № 164RB, від 15.10.2024р. № КВ-0000116 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В рахунку на оплату транспортних послуг № 3456 від 12.09.2024 вказана лише сума винагороди за транспортно-експедиційні послуги по Україні. А за межами України сума таких послуг не зазначена;

- у гр. «країна призначення» та «торгова країна» митної декларації країни експорту від 12.07.2024 № 021720240000166744 вказано Латвія, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- до митного оформлення надано банківські платіжні документи (SWIFT) від 06.09.2024 за № б/н та від 17.04.2024р. за № б/н. Проте у вищезазначеному банківському документі від 06.09.24 № б/н у гр. 70 «призначення платежу» зазначено номер комерційного інвойсу (фактури), який не відповідає фактурі, яка є подана до митного оформлення, що позбавляє можливості здійснити перевірку числових значень складової митної вартості та упевнитися в достовірності або точності документа чи розрахунку, поданого для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ).

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано відповідь на вимогу. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості для товару № 1 слугувала МД № UA100100/2024/40767 від 06.08.2024 року, для товару № 2 слугувала МД № UA806070/2024/1198 від 26.02.2024 року. Коригування на обсягу партії та комерційні рівні не проводилось».

Декларант позивача з метою митного оформлення придбаного товару подав до Львівської митниці також електронну митну декларацію № 24UA209170096755U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 цієї митної декларації.

Разом з митною декларацією № 24UA209170096755U6, а також надалі - на вимогу митного органу декларант позивача як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості надав такі документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а також відображені у картці відмови № UA209170/2024/003170: пакувальний лист № UKR240305/1/2 від 18 липня 2024 року; рахунок-проформу № UKR240305/1 від 01 квітня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1/2 від 18 липня 2024 року; коносамент (Bill of lading) № HYSF2024070484 від 25 липня 2024 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № LV-24-599 від 12 листопада 2024 року; сертифікат про походження товару № 24C1309A0216/00019 від 19 липня 2024 року; комерційну пропозицію від 28 березня 2024 року; платіжну інструкцію (оплата фрахту) № 1548 від 29 жовтня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 17 квітня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06 вересня 2024 року; рахунок № 172RB від 12 листопада 2024 року; рахунок на оплату № 622 від 12 листопада 2024 року; рахунок-фактуру № LS-4599042 від 28 жовтня 2024 року; довідку про транспортні витрати № 17 від 12 листопада 2024 року; довідку про транспортні витрати № 440832 від 29 жовтня 2024 року; довідку про надані послуги б/н від 12 листопада 2024 року; прейскурант (прайс-лист) б/н від 28 березня 2024 року; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 3-3/1019 від 16 жовтня 2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28 березня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04 березня 2024 року; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 03/02/24 від 03 лютого 2024 року; договір № 10/24-тс від 08 березня 2024 року; договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10 серпня 2022 року; заявку № 1 від 29 жовтня 2024 року; заявку б/н від 08 листопада 2024 року; експортну митну декларацію країни-відправлення № 020220240000691580 від 20 липня 2024 року.

За результатами розгляду митної декларації № 24UA209170096755U6 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу митного органу документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170.

«… митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах «FOB Xingang» Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. В поданих до митного оформлення рахунках фактури на транспортно-експедиційні послуги від 12.11.2024 № 622, від 12.11.2024 № 172RB, від 28.10.2024р. № LS-4599042 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- у гр. «країна призначення» та «торгова країна» митної декларації країни експорту від 20.07.2024 № 020220240000691580 вказано Латвія, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- до митного оформлення під кодом « 3001» з буквою «m» надано банківські платіжні документи (SWIFT) від 06.09.2024 за № б/н та від 17.04.2024р. за № б/н. Проте у вищезазначеному банківському документі від 06.09.24 № б/н у гр. 70 «призначення платежу» зазначено номер комерційного інвойсу (фактури), який не відповідає фактурі, яка є подана до митного оформлення, що позбавляє можливості здійснити перевірку числових значень складової митної вартості та упевнитися в достовірності або точності документа чи розрахунку, поданого для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано довідку про транспортні витрати, відповідь на вимогу. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості для товару № 1 слугувала МД № UA500020/2024/9220 від 06.11.2024 року. Коригування на обсягу партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2 та від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1, а також складених карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944 та від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п'ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (iнвойсі) від 05 липня 2024 року № UKR240305/1/1 (14758,18 доларів США) та в рахунку-фактурі (iнвойсі) від 18 липня 2024 року № UKR240305/1/2 (13181,52 доларів США).

Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними документами, які стосуються товару: SWIFT від 17 квітня 2024 року (на суму 9871,73 доларів США); платіжна інструкція від 17 квітня 2024 року № 28 (на суму 9871,73 доларів США); SWIFT від 06 вересня 2024 року (на суму 18067,97 доларів США); платіжна інструкція від 06 вересня 2024 року № 60 (на суму 18067,97 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант позивача надав митному органу такі документи:

- разом з митною декларацією № 24UA209170087515U5, а також надалі - на вимогу митного органу: пакувальний лист № UKR240305/1/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-проформу № UKR240305/1 від 01 квітня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1/1 від 05 липня 2024 року; коносамент (Bill of lading) № BW24070112 від 17 липня 2024 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № LV-24-820 від 14 жовтня 2024 року; сертифікат про походження товару № 24C1309A0216/00020 від 16 липня 2024 року; комерційну пропозицію від 28 березня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 17 квітня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06 вересня 2024 року; рахунок № НОМЕР_1 від 15 жовтня 2024 року; рахунок на оплату № 3456 від 12 вересня 2024 року; рахунок-фактуру № КВ-0000116 від 15 жовтня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати № 151024 від 15 жовтня 2024 року; довідку про транспортні витрати № 966/О від 12 вересня 2024 року; довідку про надані послуги б/н від 14 жовтня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) б/н від 28 березня 2024 року; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 3-3/1019 від 16 жовтня 2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28 березня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04 березня 2024 року; договір транспортного експедирування № 08/10/24 від 08 жовтня 2024 року; договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10 серпня 2022 року; договір на транспортно-експедиційні послуги № 386 від 14 жовтня 2024 року; заявку № FW2952024 від 12 липня 2024 року; заявку б/н від 14 жовтня 2024 року; договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП23/02 від 23 серпня 2023 року; експортну митну декларацію країни відправлення № 021720240000166744 від 12 липня 2024 року;

- разом з митною декларацією № 24UA209170096755U6, а також надалі - на вимогу митного органу: пакувальний лист № UKR240305/1/2 від 18 липня 2024 року; рахунок-проформу № UKR240305/1 від 01 квітня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1 від 05 липня 2024 року; рахунок-фактуру № UKR240305/1/2 від 18 липня 2024 року; коносамент (Bill of lading) № HYSF2024070484 від 25 липня 2024 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № LV-24-599 від 12 листопада 2024 року; сертифікат про походження товару № 24C1309A0216/00019 від 19 липня 2024 року; комерційну пропозицію від 28 березня 2024 року; платіжну інструкцію (оплата фрахту) № 1548 від 29 жовтня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 17 квітня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06 вересня 2024 року; рахунок № 172RB від 12 листопада 2024 року; рахунок на оплату № 622 від 12 листопада 2024 року; рахунок-фактуру № LS-4599042 від 28 жовтня 2024 року; довідку про транспортні витрати № 17 від 12 листопада 2024 року; довідку про транспортні витрати № 440832 від 29 жовтня 2024 року; довідку про надані послуги б/н від 12 листопада 2024 року; прейскурант (прайс-лист) б/н від 28 березня 2024 року; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 3-3/1019 від 16 жовтня 2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28 березня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04 березня 2024 року; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 03/02/24 від 03 лютого 2024 року; договір № 10/24-тс від 08 березня 2024 року; договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10 серпня 2022 року; заявку № 1 від 29 жовтня 2024 року; заявку б/н від 08 листопада 2024 року; експортну митну декларацію країни-відправлення № 020220240000691580 від 20 липня 2024 року.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що декларант позивача до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Проте в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом позивача до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо покликань митниці на те, що в поданих до митного оформлення рахунках-фактурах на транспортно-експедиційні послуги відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За змістом пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Як слідує зі змісту графи 15 «Умови поставки» оскаржуваних рішень поставка імпортованих товарів здійснювалася на умовах FOB СN Xingang відповідно до Інкотермс 2020, що також обумовлено положеннями контракту від 04 березня 2024 року № 04-03/24-ТА.

Термін Інкотермс «FOB» передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна несе саме продавець.

Суд встановив, що на підтвердження транспортних витрат позивач до митного оформлення надав, зокрема коносаменти, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, договір про перевезення, договір про надання комплексних логістичних послуг, договір транспортного експедирування, договір на транспортно експедиційні послуги, платіжні інструкції, заявки, довідки про транспортні витрати, акти наданих послуг.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Оцінюючи долучені позивачем документи про задекларовану ним митну вартість імпортованих товарів, та враховуючи зміст викладених вище правових норм, суд вказує, що усі транспортні витрати, на які посилається відповідач, були включені у вартість імпортованих позивачем товарів. Водночас наданими доказами підтверджено витрати на перевезення вантажу як за межами України, так і по території України.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24.

Стосовно посилань митниці на те, що у гр. «країна призначення» та «торгова країна» митних декларацій країни експорту вказано Латвія, що суперечить умовам цієї зовнішньоекономічної операції, суд ураховує, що відповідно до довідок про надані послуги, довідок про транспортні витрати, коносаментів та інших документів, які були надані відповідачу під час митного оформлення та наявні у матеріалах справи, товари відправлялися міжнародним морським перевезенням з Xingang (Китай) до Riga (Латвія). Надалі контейнери перевантажувались та перевозились до місця призначення автомобільним транспортом, що пояснює зазначення Латвія як країни кінцевого призначення саме морського перевезення.

Щодо посилань митниці на те, що у банківському документі від 06 вересня 2024 року б/н у гр. 70 «призначення платежу» зазначено номер комерційного інвойсу (фактури), який не відповідає фактурі, поданій до митного оформлення, то суд зазначає, що у графі 70 вказаного платіжного документа міститься посилання на комерційний інвойс від 18 липня 2024 року за номером «UKR240305/1», тоді як до митного оформлення надано комерційний інвойс з тією ж датою проте з номером «UKR240305/1/2», тобто фактично з різницею лише в останній цифрі, що свідчить про допущену помилку у банківському документі в частині правильного зазначення номера документа, на підставі якого проводиться платіж.

Водночас обидва вказані документи (банківський документ від 06 вересня 2024 року б/н та комерційний інвойс від 18 липня 2024 року № UKR240305/1/2) позивач надав митниці під час митного оформлення разом з іншими документами, тож відповідач не був позбавлений можливості пересвідчитися у належності обох цих документів до імпортованої партії товарів, зважаючи на весь обсяг документів у сукупності, які були йому надані. Тож доводи митниці у цій частині суд відхиляє.

Щодо аргументу митниці про те, що «декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості» суд зазначає таке.

Факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за відмінною вартістю, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 815/3400/17 та від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18.

Суд також відзначає, що як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині третій статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, своєю чергою, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Відповідач витребував у позивача визначені у статті 53 МК України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (зовнішньоекономічний договір (контракт), бухгалтерські або платіжні документи, що підтверджують вартість товару, транспортні (перевізні) документи) тощо.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Тож, проаналізувавши докази, наявні у матеріалах справи, та норми права, наведені вище, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями, а надалі - на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезених товарів не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши також доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню імпортованих товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірні рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митні декларації від 06 серпня 2024 року № UA100100/2024/40767, від 26 лютого 2024 року № UA806070/2024/1198 та від 06 листопада 2024 року № UA500020/2024/9220. Утім відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме ці митні декларації; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2 та від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1 є необґрунтованими, а відповідач не довів їх правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказані рішення про коригування митної вартості стали підставою для складення Львівською митницею карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944 та від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170, то позовна вимога про визнання їх протиправними та скасування також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 11752,38 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 11752,38 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру та реальності понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду:

договір № 04/04/24 про надання правової допомоги від 04 квітня 2024 року та додаткові угоди № 1 від 04 квітня 2024 року та № 2 від 03 квітня 2025 року до нього;

акт наданих послуг від 21 лютого 2025 року, відповідно до якого Адвокатське бюро «Олени Кононенко» підготувало та подало до суду чотири документи: позовну заяву, письмове підтвердження, клопотання про витребування доказів; відповідь на відзив загальною вартістю 30000,00 грн;

рахунок-фактуру від 12 грудня 2024 року на суму 30000,00 грн;

платіжну інструкцію від 13 грудня 2024 року № 2224 про сплату позивачем на користь одержувача Адвокатського бюро «Олени Кононенко» 30000,00 грн витрат на правничу допомогу;

зведену виписку по рахунку за період 13 грудня 2024 року про надходження від позивача коштів на суму 30000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).

Водночас розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожній конкретній ситуації за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За цих обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними якого оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій (зокрема Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 30000,00 грн є надто завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 30000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також заперечень відповідача суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16А, м. Київ, 02090) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2024 року № UA209000/2024/900758/2 та від 15 листопада 2024 року № UA209000/2024/900836/1.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 жовтня 2024 року № UA209170/2024/002944 та від 15 листопада 2024 року № UA209170/2024/003170, складені Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (вул. Куренівська, 16А, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 44721189) 11752,38 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна

Попередній документ

130317671

Наступний документ

130317673

Інформація про рішення:

№ рішення:	130317672
№ справи:	380/24592/24
Дата рішення:	18.09.2025
Дата публікації:	22.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (18.09.2025)
Дата надходження:	06.12.2024
Предмет позову:	про скасування рішення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КЛИМЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

ТзОВ " Теплоарматура "

Товариство з обмеженою відповідальністю " Теплоарматура "

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоарматура"

представник позивача:

Кононенко Олена Сергіївна