18 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/22517/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (позивач/ТОВ «ВАМП-ЗАХІД») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця), в якому просить:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2;
- визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595 та скасувати її.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595 (далі - також спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач правильно провів розрахунок митної вартості, надав митниці всі документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже, відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару. Натомість митниця, покликаючись на недоліки в поданих до митного оформлення документах, не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Крім цього, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерела інформації про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.
Також у позовній заяві позивач повідомляє, що поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн та очікує понести 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом (перелічені у спірному рішенні про коригування митної вартості). У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Зокрема розмір транспортних витрат не підтверджено документально - згідно з рахунками на оплату за транспорт та довідкою про транспортні витрати позивач відобразив не усі понесені витрати, ці документи на містять інформації про включення у ціну витрат за навантаження/розвантаження, портові збори, складські зберігання. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей позивачем не надано. Вказує, що митниця послідовно застосовувала методи визначення митної вартості. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу. Картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.
З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що та сума, яку позивач просить відшкодувати як витрати на професійну правничу допомогу, не є співмірною із цією категорією спору та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами). Тож у разі, якщо за результатами розгляду цієї справи, суд дійде висновку про обґрунтованість позову та його задоволення у зв'язку з цим, просить зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково вказує, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно їх проігнорував. Страхування товару не здійснювалося, саме з цієї причини витрати на страхування товарів не додавалися. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. У наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати з оплати упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому на підставі підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 (Митного кодексу України - далі МК України) така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Крім того, в інвойсі передбачено, що «пакування відповідно до заявки покупця та включено в ціну» (другий рядок після таблиці з переліком товарів). Отже, позивачем надано необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість доводи відповідача є безпідставними, оскільки його правова позиція заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу подати до суду переклад товаросупровідних документів, що складені іноземною мовою, на державну мову; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
24 липня 2023 року між ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» як покупцем та ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO., LTD (Республіка Китай) як продавцем укладено договір № VMP20230724 (Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується виготовити автомобільні запчастини та зобов'язується продавати їх тільки ТОВ «ВАМП-ЗАХІД». У разі порушення цієї умови контракту Покупець має право вимагати від Продавця відшкодування збитків у сумі 10000 доларів США.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Договору ціна і кількість «Продукції», що поставляється, обумовлюється і вказується в інвойсі при кожній покупці окремо. Валютою договору є долар США.
Оплата за товар, що постачається за цим Договором, здійснюється за ціною, зазначеною у рахунках-фактурах чи інвойсах щодо кожного відвантаження (пункт 3.1 Договору).
Оплату за поставлений товар «Покупець» здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 Договору «Продукція» поставляється на умовах FOB NINGBO. Партія «Продукції» надходить згідно з індивідуальними заявками по справжньому «Контракту». З поставленою партією «Продукції» «Продавець» надає таку документацію: Інвойс та пакувальний лист.
На підставі договору від 24 липня 2023 року № VMP20230724 та комерційного інвойсу від 15 травня 2024 року № Y2024050023 позивач придбав у ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO., LTD запчастини для легкових автомобілів: амортизатори систем підвіски, нові, не для промислового складання транспортних засобів, в асортименті, на загальну суму 30570,03 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230071839U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки FOB CN NINGBO (графа 20 митної декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 30570,03 доларів США (графа 22 митної декларації).
Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 24UA209230071839U4 як підставу для застосування основного методу надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а також відображені у картці відмови від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595.
За результатами розгляду митної декларації № 24UA209230071839U4 та доданих до митного оформлення документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган вказав таке:
«… за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- умови поставки згідно інвойсу FOB Ningbo. Відповідно до положень Інкотермс-2010 термін FOB (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України згідно заявлених умов поставки для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідно до рахунків на транспорт № 2408022 від 02.08.2024 та № 2408023 від 02.08.2024 дані рахунки підлягають сплаті в передбачений договором строк. Проте договір на перевезення до митного оформлення не подавався;
- експортна декларація країни відправлення № 310120240518140666 не містить відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. У вищезазначеній МД у графі «номер коносаменту» митної декларації країни експорту вказано інший номер коносаменту, який до митного оформлення не подавався. Таким чином, заявлена у рахунку на перевезення № 2408022 вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, оскільки міститься посилання на Коносамент який не надано до митного оформлення, тим більше, що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені;
- відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2023 № VMP20230724 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Проте даний документ не надано митному органу;
- згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2023 № VMP20230724 визначено що ціна товару, який постачається, обумовлюється безпосередньо у кожному інвойсі на поставку, разом з тим у інвойсі від 15.05.2024 № Y2024050023 відсутні умови поставки товару, що має вплив на формування вартості;
- положенням п. 4.1 контракту передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;
- у рахунку-фактурі від 15.05.2024 № Y2024050023 відсутня інформація про термін оплати товару. Декларантом не надано банківський платіжний документ щодо оплати товару, таким чином, умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло;
- у коносаменті від 31.05.2024 № SZ240502114 внизу в лівому кутку зазначений номер документа, який до митного оформлення не подано.
Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення № 310120240518140666 (Китай).
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом надано договір перевезення, інтернет та прайс-лист. Даний «прайс-лист» містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару. Інтернет, який неможливо ідентифікувати до даної поставки, висновок експертної організації, що має довідковий характер.
Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД № 24UA807200007895U7 від 10.05.2024, де вартість такого товару становить 6,162 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина п'ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.
Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.
Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в комерційному інвойсі від 15 травня 2024 року № Y2024050023, а саме 30570,03 дол. США.
На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією № 24UA209230071839U4, а надалі - на вимогу митного органу такі документи: рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 15 травня 2024 року № Y2024050023 на поставлені товари; зовнішньо-економічний контракт від 24 липня 2023 року № VMP20230724 з виробником-постачальником; рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408021; рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408022; рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408023; довідку про транспортні витрати від 02 серпня 2024 року № 1994; довідку про розподіл транспортних витрат від 02 серпня 2024 року № 271; звіт про незалежну експертну оцінку від 06 серпня 2024 року № 350-08-224 щодо вартості аналогічних поставлених товарів; специфікацію від 05 травня 2024 року б/н виробника-експортера; прайс-лист виробника-експортера; інтернет-посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; митну декларацію від 31 жовтня 2023 року № 23UA209230116250U4, за якою відбувалось митне оформлення аналогічної продукції; митну декларацію від 07 березня 2024 року № 24UA209230020659U6, за якою відбувалось митне оформлення аналогічної продукції; заявку імпортера від 06 травня 2024 року № ВН-0030892 з деталізацією асортименту та кількості товарів; лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; експортну декларацію країни відправлення від 20 травня 2024 року № 310120240518140666; договір транспортного експедирування від 01 березня 2019 року № 0103/19-02; заявку на транспортне експедирування від 13 травня 2024 року № 7; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 22 листопада 2023 року № 534-МТ; договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 20 листопада 2023 року № 2011/23/1-авто/Ф.
З наведеного переліку можна зробити висновок, що декларант до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.
Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Оцінюючи такі твердження митного органу (наведені у спірному рішенні), суд зазначає таке.
Щодо покликань митниці на неподання позивачем до митного оформлення договору на перевезення, то суд зазначає, що до митного оформлення позивач надав: договір транспортного експедирування від 01 березня 2019 року № 0103/19-02, укладений між ТОВ «ФОРМАГ» як експедитором та ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» як клієнтом; договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 20 листопада 2023 року № 2011/23/1-авто/Ф, укладений між ТОВ «ФОРМАГ» як замовником перевезення та ТОВ «МТ ЛОГІСТИКС» як виконавцем перевезення; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 22 листопада 2023 року № 534-МТ, укладений між ТОВ «МТ ЛОГІСТИКС» як експедитором та ПП «ЗАХІДТРАНСБУДСЕРВІС» як перевізником, що підтверджується даними графи 44 митної декларації № 24UA209230071839U4. Отже, такі покликання митниці є помилковими, тому суд їх відхиляє.
Щодо покликань митниці на окремі недоліки в оформленні експортної декларації країни відправлення від 20 травня 2024 року № 310120240518140666, то суд зазначає, що окремі недоліки у заповненні експортної декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Крім того, експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у частині другій статті 53 МК України.
Щодо покликань митниці на неподання позивачем до митного оформлення попередніх інвойсів, то суд зазначає, що до митного оформлення позивач надав рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 15 травня 2024 року № Y2024050023, який містить відомості про ціну та вартість поставлених товарів, що відповідає пункту 2.1 зовнішньоекономічного договору від 24 липня 2023 року № VMP20230724. Отже, такі покликання митниці суд відхиляє.
Щодо покликань митниці на те, що в інвойсі від 15 травня 2024 року № Y2024050023 відсутні умови поставки товару, що має вплив на формування вартості, то такі покликання є безпідставними, оскільки в цьому інвойсі зазначені умови поставки, а саме: NINGBO CHINA. Крім того, умови поставки товару зазначені в графі 20 митної декларації № 24UA209230071839U4, а саме FOB CN NINGBO.
Щодо покликань митниці на ненадання позивачем документів, які підтверджують виробника товару та ТМ, то суд зазначає, що документи, які підтверджують виробника товару та ТМ, не є тими документами, які відповідно до статті 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, тому їх відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, такі покликання митниці суд відхиляє.
Щодо покликань митниці на те, що у рахунку-фактурі від 15 травня 2024 року № Y2024050023 відсутня інформація про термін оплати товару, то такі суд оцінює критично та відхиляє, оскільки умови оплати за поставлений товар визначені пунктами 3.1 - 3.4 зовнішньоекономічного договору від 24 липня 2023 року № VMP20230724, який позивач надав митниці під час митного оформлення імпортованих товарів.
Щодо покликань митниці на те, що у коносаменті від 31 травня 2024 № SZ240502114 внизу в лівому кутку зазначений номер документа, який до митного оформлення не подано, то суд зазначає, що коносамент - це документ, який видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення та передати його одержувачу. Він є товаророзпорядчим документом і служить підтвердженням укладення договору морського перевезення.
Тобто коносамент є товаророзпорядчим документом, основною метою якого є підтвердження укладеного між сторонами договору морського перевезення.
Факт доставлення імпортованого позивачем товару до порту у м. Гданськ, Польща (тобто реалізація укладеного між сторонами договору морського перевезення) підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Водночас відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
На підтвердження транспортної складової митної вартості позивач надав митниці, зокрема: рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408021; рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408022; рахунок на оплату транспортних послуг від 02 серпня 2024 року № 2408023; довідку про транспортні витрати від 02 серпня 2024 року № 1994; довідку про розподіл транспортних витрат від 02 серпня 2024 року № 271, які містять належні відомості про понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваного товару до митного кордону України.
Отже, позивач надав відповідачу документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, тому покликання митного органу на неподання до митного оформлення документу, номер якого зазначений внизу в лівому кутку коносамента від 31 травня 2024 № SZ240502114, суд оцінює критично.
Проаналізувавши докази, наявні у матеріалах справи, та норми права, наведені вище, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією, а надалі - на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).
Проаналізувавши також доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.
Оцінюючи, водночас, спірне рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.
Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію від 10 травня 2024 року № 24UA807200007895U7. Утім відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).
Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 6056,00 грн сплаченого судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести, то питання їх розподілу суд вирішуватиме після надання позивачем суду доказів їх понесення з урахуванням вимог статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, 79056) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595, складену Львівською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, 79056, код ЄДРПОУ 36659531) 6056,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна