18 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/9754/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач).
Підставою позову є протиправність, на думку позивачки, дій відповідача щодо ненарахування та невиплати основної пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР) (у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком).
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, яке пов'язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 796-XII. Позивачка вважає, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 має право на отримання основної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, як це передбачено приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII). З огляду на це позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення відповідного перерахунку її пенсії, однак отримала відмову. Уважаючи зазначену відмову протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР) не підлягають застосуванню під час визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки Верховна Рада України виконала рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 у визначений у ньому термін та привела нормативне регулювання спірних правовідносин відповідно до Конституції України та цього рішення, у зв'язку з чим підстави для перерахунку пенсії позивачки відсутні.
З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивачка є особою з інвалідністю другої групи, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), з 20 лютого 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.
Розмір пенсійної виплати позивачки станом на 01 квітня 2025 року становить 8112,33 грн, а саме: 7884,57 грн - мінімальна пенсія особам з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС; 227,76 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю другої групи з числа потерпілих на ЧАЕС.
17 квітня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Листом від 30 квітня 2025 року № 9277-9435/Д-52/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачці у здійсненні перерахунку її пенсії, мотивуючи свою відмову тим, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України 29 червня 2021 року прийняла Закон України № 1584-ІХ, яким визначено, що розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з інвалідністю другої групи не може бути нижчим 4800,00 грн.
Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду в цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом № 796-ХІІ.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом № 76-VIII, було передбачено таке:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-XII був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210, зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 (в первинній редакції) мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням (від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021).
29 червня 2021 року Верховною Радою України на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 прийнято Закон № 1584-ІХ, який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого, зокрема частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Визначаючись щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1584-ІХ, слід враховувати, що у рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Як видно зі змісту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з'ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, і застосування редакції Закону № 796-XII, що відповідає цьому рішенню.
Конституційний Суд України у рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, суд доходить висновку, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Отже, прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому суд визнає безпідставними доводи відповідача щодо обґрунтованого нарахування пенсії позивача відповідно до Закону № 1584-IX, звертаючи, водночас, увагу на таке.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судом.
В аспекті доводів відповідача, суд, не заперечуючи того, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі, змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання), звертає увагу на те, що у рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України констатував повторне запровадження законодавцем правового регулювання пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи з обмеженням (зменшенням) пенсійної виплати як особливої форми відшкодування шкоди внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що вже у рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 визнано неконституційним.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у разі, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Повертаючись до висновків Конституційного Суду України, зроблених у рішенні від 07 квітня 2021 №1-р(ІІ)/2021, необхідно узяти до уваги те, що Верховній Раді України було приписано протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.
Також слід враховувати й те, що окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Отже, до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Такі правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23 та від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21, й надалі підтримано у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 240/34675/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 240/1024/24.
У постанові від 15 січня 2025 року у справі № 240/33985/23 Верховний Суд наголосив, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, тож судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, беручи до уваги встановлені обставини справи, ураховуючи на підставі приписів частини п'ятої статті 242 КАС України вищезгадані правові позиції Верховного Суду, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої позивачкою вимоги щодо перерахунку її основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та, відповідно, безпідставність відмови відповідача у здійсненні такого перерахунку.
Щодо дати, з якої пенсія позивачки підлягає перерахунку, суд зазначає таке.
У змісті позовних вимог позивачка визначає такою датою 13 листопада 2024 року, не пояснюючи водночас підстав чи критеріїв її обрання.
Своєю чергою, відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Ураховуючи те, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 17 квітня 2025 року, тому з огляду на наведені вище приписи Закону № 1058, належною датою, з якої її пенсія підлягає перерахунку, є 01 травня 2025 року (перше число наступного місяця, оскільки заяву подано позивачкою після 15 числа), а не 13 листопада 2024 року як помилково вважає позивачка.
Щодо вимоги в частині «виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком», то суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки фактично заявлена наперед. Суд у рішенні не може прогнозувати можливі порушення прав позивачки з боку відповідача у майбутньому та не може зобов'язати відповідача вчиняти дії на майбутнє.
З урахуванням викладеного позовні вимоги належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 травня 2025 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачувала, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 травня 2025 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна