з питань залишення позову без розгляду
17 вересня 2025 рокусправа № 380/16393/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої суддіЧаплик І.Д.,
секретар судового засіданняДраганчук О.В.,
за участю:
представника позивача Кирилюк А.М.,
представника відповідача Батюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Мостиської міської ради Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -
Мостиська міська рада Львівської області (адреса місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Грушевського, 6; ЄДРПОУ: 26307500) звернулась до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 43316386), в якому просить:
скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар'яною Василівною від 20.06.2025 № ВП 56918611 про стягнення виконавчого збору з Мостиської міської ради в сумі 14 892,00 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, у якій зазначив, що оскаржувану постанову ВП №56918611 від 20.06.2025 отримано Мостиською міською радою 03.07.2025, що підтверджується копією супровідного листа №13620 від 20.06.2025 з відміткою про отримання. Даний факт свідчить про дотримання позивачем десятиденного строку звернення до суду з дня її отримання з даним адміністративним позовом перший раз, встановленого ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.5 ст. 74 Закону. Проте ухвалою суду від 23.07.2025 по справі №380/14697/25 позовну заяву повернуто у зв'язку із відсутністю підпису позовної заяви, особою, яка звертається до суду чи її уповноваженого представника та зазначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду. Невідкладне повторне подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення свідчить про добросовісну поведінку. Ухвалу суду від 23.07.2025 по справі №380/14697/25 отримано 29.07.2025. Одразу після отримання міська рада приступила до повторного подання позовної заяви для реалізації свого права на належний судовий захист, тобто права на справедливий судовий розгляд, гарантоване законом.
Ухвалою від 03.09.2025 визнано поважними причини пропуску Мостиською міською радою Львівської області строку на звернення до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання. Судовий розгляд справи призначено на 17.09.2025.
15.09.2025 відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що у справі №380/14697/25 за аналогічними предметом і підставами позову ухвала від 23.07.2025 про повернення позовної заяви була постановлена судом 23.07.2025 та 24.07.2025 о 12:25 доставлена до Електронного кабінету ЄСІТС позивача, посилання позивача на отримання ним 29.07.2025 ухвали суду від 23.07.2025 по справі №380/14697/25 не може братися судом до уваги та не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду із заявленим позовом. Враховуючи вищенаведене, наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання про залишення позову без розгляду та просила його задовольнити.
Представник позивача заперечила проти вказаного клопотання та просила відмовити у його задоволенні.
При розгляді клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать про те, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, стаття 287 КАС України встановлює спеціальний строк на звернення до суду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок перебігу строку на звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує, зокрема, постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар'яною Василівною від 20.06.2025 № ВП 56918611 про стягнення виконавчого збору з Мостиської міської ради в сумі 14 892,00 грн.
Наведене свідчить, що до вказаних правовідносин має застосовуватися десятиденний строк на звернення до суду.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Судом встановлено, що позивач звертався вже до суду із позовом про оскарження постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар'яною Василівною від 20.06.2025 № ВП 56918611 про стягнення виконавчого збору з Мостиської міської ради в сумі 14 892,00 грн, проте ухвалою суду від 23.07.2025 у справі №380/14697/25 позовну заяву було повернуто позивачу у зв'язку із тим, що вказана позовна заява не була підписана. Як видно з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вказана ухвала отримана позивачем 24.07.2025. Згодом, 05.08.2025 позивач повторно звернувся до суду.
При аналізі вказаних доводів позивача суд в ухвалі від 03.09.2025 про відкриття провадження у справі дійшов висновку про вжиття позивачем послідовних дій, направлених на звернення до суду першої інстанції та невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення, тобто про добросовісну поведінку останнього. Суд врахував, що позивач не продемонстрував умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист та не допускав зловживання цим правом, тому вважав за необхідне поновити позивачеві строк на звернення до суду.
З огляду на це суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №460/2864/18.
При цьому, доводи представника відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду стосувалися лише обставин, яким суд вже дав оцінку на предмет поважності причин пропуску позивачем строку на звернення до суду. Однак жодних інших обставин, які б могли слугувати причиною для залишення позову без розгляду відповідач не наводить.
Суд також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та від 21.09.2023 у справі №380/18170/22).
Вищезазначене свідчить про недоведення представником відповідача наявності обставин, які б свідчили про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі статті 123 КАС України, а вказане клопотання відповідача з огляду на висновки суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Мостиської міської ради Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна