17 вересня 2025 рокусправа № 380/1584/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), у якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові в нарахуванні ОСОБА_1 з 15.11.2023 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2020 - 2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити, з врахуванням раніше виплачених сум, з 15.11.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2020 - 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.03.2019 позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 15.11.2023 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому базовими роками для визначення середньої заробітної плати для обчислення позивачу пенсії за віком відповідачем визначено 2016-2018 роки замість 2020-2022 років. Наведене зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що документи про перерахунок пенсії за віком розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області категорично не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає, що такі вимоги пред'явлені до неналежного відповідача. Щодо предмета спору наголошує, що пенсія за вислугу років призначалася позивачу з урахуванням віку та стажу, які передбачені Законом № 1788, однак розмір пенсії позивача обчислено згідно з нормами Закону № 1058. Тому, при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 мова йде не про первинне призначення пенсії, а саме про її перерахунок.
Ухвалою суду від 19.02.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.03.2025 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (79094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою суду від 28.03.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач з 13.03.2019 отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
15.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням від 21.11.2023 призначило позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, під час обрахунку пенсії використано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з 2016-2018 роки.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо незастосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2020 - 2022 роки, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Пунктом «а» частини 1 ст. 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають:
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 13.03.2019 отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону №1788-ХІІ.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-VI передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, Законом № 1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії. Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За заявою позивача відповідач-2 призначив позивачу з 15.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Розмір пенсії за віком був визначений із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки, що не заперечується відповідачами.
Такі дії відповідач-1 обґрунтовує тим, що у спірній ситуації відбулось переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії вперше.
Оцінюючи таке твердження відповідача, суд виходить з такого.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Виходячи з аналізу вищевикладеного, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Тобто, вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом № 1058-IV. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
Водночас, з матеріалів справи встановлено, що первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років у зв'язку з наявністю підстав, передбачених пунктом «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
В подальшому, з 15.11.2023 позивачу призначено пенсію за віком на умовах, визначених Законом №1058-IV.
При цьому, статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Тобто, в спірному випадку має місце призначення іншого виду пенсії позивачу за іншим законом, а не переведення його з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону.
Отже застосування відповідачем у спірних правовідносинах норм частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що регламентує порядок переведення з одного виду пенсії на інший, є безпідставним.
Правова позиція щодо необхідності пенсійного органу діяти в подібних обставинах як при призначенні пенсії, а не переведенні на іншу пенсію, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 16.01.2025 у справі №580/4901/22, 15.07.2025 у справі № 420/12173/24.
Наведене свідчить про протиправність дій відповідача-2 щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
Зважаючи на те, що рішення про призначення позивачу пенсії за віком приймав відповідач-2, то дії зобов'язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити саме відповідач-2.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
З огляду на наведене, слід зобов'язати відповідача-2 здійснити з 15.11.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити з 15.11.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (4900, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна