17 вересня 2025 рокусправа № 380/7217/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул.Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення №134550005281 від 19.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (Відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг) (ЄДРПОУ 21366538), яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у зв?язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу на посадах державної служби;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII стаж роботи ОСОБА_1 на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДПС, ДФС, Міндоходів України за період з 20.10.1995 по 27.06.2019.
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 12.03.2025, на підставі поданої заяви, зареєстрованої за №2262 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками, виданими ГУ ДПС у Львівській області 12.03.2025: №39-13-01-10-21; №40-13-01-10-21.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Вказує, що 12.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025 відмовлено в переведенні позивача на зазначений вище вид пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України працівникам податкової служби присвоюються спеціальні звання, тому такі посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а отже позивач немає 10 чи 20 років стажу на посадах віднесених до державних службовців та станом на 01.05.2016 не обіймала посади державної служби. Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, у яких проти позову заперечили та просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що посади працівників державної податкової служби, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до категорії посад, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ, за час роботи позивач обіймала посади, за якими присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця, відтак у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003.
12.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області зі заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Вказана заява від 12.03.2025 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні зазначеної вище пенсії, посилаючись на те, що посадовим особам контролюючих органів відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу контролю за декларуванням у Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Водночас, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025, позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII через відсутність стажу державної служби. Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 20.10.1995 по 27.06.2019 в органах державної податкової служби.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача зі заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII мала достатній стаж державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016 та крім того станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби та продовжувала працювати) з огляду на таке.
Так, згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.12.1979, у період з 20.10.1995 по 27.06.2019 вона працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України, а саме:
- 20.10.1995 прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб ДПІ по Личаківському району м.Львова;
- 25.10.1995 прийнято Присягу державного службовця;
- 01.07.1996 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби III рангу;
- 26.11.1996 у зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Личаківському району переведена у Державну податкову адміністрацію у Личаківському районі м. Львова;
- 03.01.1997 відповідно до структури податкової адміністрації переведена в управління справляння податків з юридичних осіб на посаду старшого державного податкового інспектора;
- 19.03.1998 державна податкова адміністрація у Личаківському районі м. Львова перейменована в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова;
- 08.05.1998 відповідно до структури податкової інспекції управління справляння податків з юридичних осіб перейменовано на управління прямих і не прямих податків;
- 02.10.2000 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби другого рангу;
- 24.09.2002 призначена на конкурсній основі на посаду начальника відділу податку на додану вартість;
- 03.11.2003 відповідно до структури інспекції переведена на посаду начальника відділу не прямих податків;
- 08.04.2005 присвоєно чергове спеціальне звання Інспектор податкової служби першого рангу;
- 02.09.2005 відповідно до структури податкової інспекції переведена на посаду начальника відділу податку на додану вартість;
- 15.11.2005 переведена на посаду завідувача сектору податку на додану вартість;
- 23.02.2007 відповідно до структури інспекції переведена на посаду начальника відділу адміністрування ПДВ;
- 22.05.2007 присвоєно чергове спеціальне звання Радника податкової служби третього рангу РПС-ІІІ;
- 08.12.2010 присвоєно чергове спеціальне звання Радника податкової служби другого рангу;
- 19.03.2012 у зв'язку з реорганізацією в порядку перетворення ДПІ у Личаківському районі м. Львова та утворення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової інспекції переведена на посаду начальника відділу адміністрування податку на додану вартість акцизного податку;
- 24.07.2013 у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Личаківському району м. Львова Львівської області Державної податкової служби переведена в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на посаду начальника відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій;
- 24.07.2013 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця;
- 01.01.2014 присвоєне спеціальне звання радника податкової та митної справи другого рангу;
- 02.02.2015 у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області переведена в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на посаду начальника відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб;
- 02.02.2016 Відділ перейменовано на відділ адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб;
- 04.02.2016 Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області перейменовано на Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області;
- 01.06.2017 звільнена із займаної посади в порядку переведення в Головне управління ДФС у Львівській області;
- 02.06.2017 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування та контролю за відшкодування ПДВ, камеральних перевірок податкової звітності платників території обслуговування Личаківської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області;
- 23.06.2017 переведена на посаду заступника начальника відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ камеральних перевірок податкової звітності платників територій обслуговування Личаківській ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області, як така що успішно пройшла конкурс;
- 16.10.2018 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області;
- 27.06.2019 відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу» припинено державну службу та звільнена з займаної посади за угодою сторін.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Податковим кодексами України від 12.08.2012 (про що зазначено вище).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної та податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З огляду на вказане суд критично оцінює посилання відповідачів на положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, скільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Податкового кодексу України та ст. 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо ст. 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що на момент звернення позивача до пенсійного органу (12.03.2025), у неї були наявні всі умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, а саме позивач отримувала пенсію за віком, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, крім того станом на 01.05.2016 позивач продовжувала працювати на посадах державної служби.
Таким чином, відмова відповідача 2 в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025 необхідно визнати протиправним та скасувати.
Крім цього, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
В матеріалах справи наявні довідки за формою, наведеною у додатках 4, 6 до Порядку № 622, а саме: про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025.
Суд зауважує, що вказані довідки долучалася позивачем до заяви про перехід на пенсію держслужбовця та жодних зауважень щодо такої довідки у відповідача 2 згідно зі спірним рішенням, а також у відзиві на позовну заяву не було.
Пунктом 4 Порядку №622 серед іншого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача перевести позивача з 12.30.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019.
При цьому, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача на інший вид пенсії та зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував попередньо це питання та розглядав заяву від 12.03.2025, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні договір про надання правничих послуг №_19_/25 від 01.04.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1359607, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №259 від 16.03.1994.
Згідно з пунктами 3.1-3.2 Договору за надання правничих послуг встановлюється оплата в розмірі 2000,00 грн.
Оплата здійснюється шляхом перерахунку суми, визначеної п.3.1. даного Договору на розрахунковий рахунок Виконавця або готівкою у касу в сумі 2000,00 грн в якості попередньої оплати.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним судом в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 2000 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач 2 заяви щодо зменшення витрат на правничу допомогу до суду не надавав.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025, яким ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул.Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) перевести ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.30.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул.Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул.Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна