08 вересня 2025 рокусправа № 380/25433/24
зал судових засідань №3
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кривути М.П.,
представника відповідача Думич І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЕКОТЕРРА» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЕКОТЕРРА» код ЄДРПОУ 42041353, місцезнаходження: 79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, будинок 8Д до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №30659/13-01-07-02 (форма “В4»), прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі повідомлення від 24.04.2024 №308/6/13-01-07- 02, виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області та відповідно до наказу Головного управлінням ДПС у Львівській області від 24.04.2024 № 2211-ПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» за результатами якої складено акт від 07.06.2024 № 23656/13-01-07-02/42041353. Зазначений акт перевірки не був направлений відповідачем засобами поштового зв'язку та у електронний кабінет платника та не отриманий позивачем. Відповідач без дотримання строків на реалізацію права позивача на надання заперечень на акт перевірки, передчасно прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення № 30659/13- 01-07-02, тим самим порушив регламентований порядок, визначений ПК України та позбавив права позивача на надання заперечень на акт перевірки. Позивач також посилається на те, що предметом перевірки було завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за минулий період, тобто червень 2022 року на 26710500гривень.
Позивач також зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки позивач мав у наявності податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям у загальному розмірі 26 710 500 гривень. Зазначені первинні фінансово-господарські документи неодноразово надавались працівникам ГУ ДПС у Львівській області в ході проведення попередніх перевірок. Додані до позову документи свідчать, що придбані товари відповідають характеру діяльності позивача, що доводить наявність в його діях господарської або ділової мети.
18.01.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20; п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75; п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78; ст.79; п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України відповідач прийняв наказ від 24.04.2024 № 2211 - ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Агроекотерра». Відповідно до ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 згаданого Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Копію наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 24.04.2024 № 2211 - ПП та письмове повідомлення від 24.04.2024 № 308/6/13-01-07-02 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.04.2024. Поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки повернуто Головному управлінню ДПС у Львівській області за закінченням терміну зберігання 11.05.2024.
З метою вручення позивачу від 16.04.2024 № 2060-пп та ознайомлення з направленням від 18 квітня 2024 року №4009 та №4010 на проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою ТзОВ «Агроекотерра», а саме: 79020, м. Львів, вул.Малоголосківська буд. 8 Д. Однак, при виході за податковою адресою позивача, посадових осіб ТзОВ «Агроекотерра» та її законних (уповноважених) представників не встановлено.
У зв'язку з цим, на адресу Територіального управління БЕБ у Львівській області та Головного управління Національної поліції в Львівській області надіслано відповідні запити на встановлення місцезнаходження платника податків. Головне управління Національної поліції в Львівській області надало інформацію щодо відсутності посадових осіб за податковою адресою, а також візуальних ознак діяльності підприємства за адресою не встановлено.
Відповідач також посилається на те, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов'язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов'язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит) (постанова Верховного Суду від 28.02.2020 справа №826/4567/15). З огляду на викладене, податкова інформація, що є у розпорядженні податкового органу є законним джерелом інформації підчас здійснення податкової перевірки. Окрім цього, позивач на вимогу Головного управління ДПС у Львівській та в порушення ст.44 та ст.85 ПК України не надав до перевірки первинні документи, які підтверджують дані податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року. Відповідач також зазначає, що ТзОВ «Агроекотерра» мало можливість дотриматися норм Податкового кодексу та іншого законодавства, зокрема задекларувати податкові показники господарської діяльності підприємства та врахувати дані при розрахунку інших показників податкової звітності, однак не вжило достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності.
Отже, в порушення п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, ТзОВ «Агроекотерра» завищено суму податкового кредиту за Декларацією за лютий 2024 року в розмірі 26710667грн, що призвело до заниження на суму 167 грн рядка 18 Декларації за лютий 2024 року та завищення на суму 26 710 500грн показника рядка 19 та 21 Декларації за лютий 2024 року.
29.03.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що підставою прийняття наказу від 24.04.2024 №2211 - ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Агроекотерра» слугував саме п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України. Крім цього, зазначено, що відповідач до прийняття наказу від 24.04.2024 №2211 - ПП не проводив жодного виду податкової перевірки предметом якої було від'ємного значення сформованого за період червень 2022 року. Також акцентує увагу суду на тому, що у долучених до позову документах, зокрема, у договорах купівлі-продажу, видаткових накладних, актах здачі-приймання робіт, актах здачі-приймання робіт, договорах про надання послуг, договорах поставки, ліцензійній угоді неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції (відсутні найменування товару/послуги, кількість та якість товару, ціна, тощо). У видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відсутні підписи, найменування відповідальних за вчинення господарських операцій осіб та реквізити довіреностей, у договорах зазначена назва позивача, яка не відповідає дійсності. При цьому відсутня інформація у долучених документах відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є обов'язковою та не може розцінюватись як несуттєвий недолік.
У судове засідання представник позивача не з'явився подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 25.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 31.12.2024 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 28.02.2025 та 25.04.2025 суд вирішив розглядати справу у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 28.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
На підставі повідомлення від 24.04.2024 № 308/6/13-01-07-02, виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області та відповідно до наказу Головного управлінням ДПС у Львівській області від 24.04.2024 № 2211-ПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕКОТЕРРА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами згаданої перевірки складено акт від 07.06.2024 № 23656/13-01-07-02/42041353 (надалі за текстом - Акт перевірки), у якому встановлено порушення ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» вимог п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2022 року на 26710500грн, а саме: ТОВ «Агроекотерра» не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.85.2 ст. 85 ПК України, чим порушено вимоги п.44.1 ст. 44 згаданого кодексу.
На підставі акта перевірки 12.07.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 30659/13-01-07-02.
Вважаючи згадане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Надаючи оцінку аргументам сторін щодо порушення порядку проведення документальної позапланової перевірки та наявності підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, суд дійшов таких висновків.
Стаття 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпункт 75.1.2. статті 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених згаданим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Суд встановив, що позивач відповідно до норм ПК України подав відповідачу Декларацію з податку на додану вартість від 11.03.2024 №9052927918 за лютий 2024 року.
Відповідно до даних поданої декларації, позивачем задекларовано суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, що складає 26710500грн.
Згідно з п. 78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79, п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України Головне управління ДПС у Львівській області прийняло наказ від 24.04.2024 № 2211 - ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Агроекотерра».
Відповідно до статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пункт 79.2 статті 79 ПК України визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 згаданого Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Суд встановив, що копію наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 24.04.2024 №2211 - ПП та письмове повідомлення від 24.04.2024 № 308/6/13-01-07-02 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.04.2024. Поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки повернуто Головному управлінню ДПС у Львівській області за закінченням терміну зберігання 11.05.2024.
З метою ознайомлення з направленням від 18.04.2024 №4009 та №4010 на проведення перевірки, посадовими особами відповідача здійснено вихід за податковою адресою ТзОВ «Агроекотерра», а саме: 79020, м. Львів, вул. Малоголосківська буд. 8 Д.
Проте при виході за податковою адресою позивача, посадових осіб ТзОВ «Агроекотерра» та її законних (уповноважених) представників не виявлено.
У судовому засіданні суд допитав свідків посадових осіб відповідача, які виходили за податковою адресою позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які повністю підтвердили викладені обставини.
З метою встановлення фактичного місцезнаходження ТзОВ «Агроекотерра» Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до пп.1.4.5 п.1.4 розділу I Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470 (із змінами) та пп.3.1. п.3 Алгоритму взаємодії між підрозділами органів ДПС, що здійснюють (очолюють) документальні та фактичні перевірки, оперативними підрозділами та слідчими підрозділами фінансових розслідувань органів ДФС, затвердженого спільним наказом ДПС України та ДФС України від 23.03.2020 №146/35, направлено до Територіального управління БЕБ у Львівській області запити (від 19.04.2024 № 5281/5/13-01-07-02-14) та Головного управління Національної поліції у Львівській області запит (від 19.04.2024 №5273/5/13-01-07-02-14) щодо встановлення місцезнаходження посадових осіб ТзОВ «Агроекотерра».
Головне управління Національної поліції в Львівській області листом від 08.05.2024 №11938/41/01/09-24 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 21.05.2024 № 19183/5) надано інформацію щодо відсутності посадових осіб за податковою адресою, а також візуальних ознак діяльності підприємства за такою адресою не встановлено.
Суд у цьому контексті враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 30.01.2024 справа №380/15525/21, згідно з якими, обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Окрім цього суд враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 18 липня 2019 року у справі №0440/5993/18, від 21.10.2021 року у справі №360/4692/19 та від 17.03.2021 по справі №823/1606/17, згідно з якими добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки (зокрема,).
При цьому необізнаність платника з наказом про проведення перевірки може свідчити про відсутність правових наслідків для її проведення у випадку необізнаності з поважних причин (постанова Верховного Суду від 6 серпня 2019 року справа №520/8681/18). У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд виснував, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З таких підстав, суд вважає, що аргументи позивача у цій частині позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про те, що відповідач не направляв акт перевірки, суд зазначає таке.
Пункт 86.4 статті 86 ПК України визначає, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструються у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 згаданого Кодексу.
Суд встановив, що відповідач після реєстрації акта перевірки 07.06.2024 №23656/13-01-07-02/42041353 такий документ із супровідним листом від 07.06.2024 №16665/6/13-01-07-02 скерував рекомендованим позивачу на його податкову адресу: 79020, м. Львів, вул.Малоголосківська буд. 8Д листом №7901201756327.
Проте згаданий відповідний лист із усім вмістом повернуто відповідачу 26.06.2024.
Суд у цьому контексті звертає увагу на те, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 11.06.2020 та у справі №823/1606/17, згідно з якими добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
З таких підстав суд вважає, що відповідач належним чином дотримався обов'язку, визначеного статею 86 ПК України, у зв'язку з чим аргументи позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про те, що зазначений період відповідач неодноразово перевіряв, суд зазначає таке.
Позивач в ході судового розгляду справи не надав жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач повторно проводив податкову перевірку предметом якої було від'ємне значення, сформованого за період червень 2022 року. З огляду на зазначене, в підтвердження правомірності формування від'ємного значення ПДВ за період червень 2022року, зокрема і в межах перевірки здійсненої на підставі наказу від 24.04.2024 №2211-ПП.
З таких підстав суд вважає, що аргументи позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про реальність здійснення господарсько-фінансової діяльності, суд зазначає таке.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених/нарахованих у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 98.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів та надання послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); -ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, а також наявності податкових накладних, зареєстрованих контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, за якими поставка товару фактично не відбувалася або сплати грошових коштів за товар, що не постачався.
Тому відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
При цьому, пункт 198.6 статті 198 ПК України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений ст. 200 ПК України, де вказано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як передбачає пункт 200.2. статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
У свою чергу пункт 200.4. статті 200 ПК України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд також зазначає, що пункт 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим згаданого пункту.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (надалі за текстом - Порядок №21). Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.
Із змісту зазначених норм випливає, що платники податків не мають права на формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними (бухгалтерськими) документами, у тому числі на формування від'ємного значення ПДВ за рахунок таких показників.
Суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, а також наявності податкових накладних, зареєстрованих контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких поставка товару фактично не відбувалася або сплати грошових коштів за товар, що не постачався.
Виходячи з викладеного відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Суд у цьому контексті враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.06.2020 справа №400/987/19, згідно з якими наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику ПДВ на віднесення сум сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відтак наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов'язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку до податкового кредиту.
Згідно з п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
При цьому платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст.85 ПК України) та не пов'язаний безпосередньо з оформленням будь-яких додаткових запитів. Таким чином, в силу вищевказаних законодавчих положень, обов'язок щодо надання до перевірки документів виникає в платника податків з моменту початку перевірки безвідносно до надання чи ненадання контролюючим органом в межах проведення перевірки відповідних запитів.
Тобто право платника податку на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Надання таких документів згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України є обов'язком платника податків. Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 згаданої статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 справа №826/27811/15, у якій суд виснував, що абзац перший пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, та встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Також у постанові від 08.09.2019 справа №802/1069/13-а Верховний Суд зазначив, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Суд звертає увагу на те, що предметом податкової перевірки на підставі якої прийнято податкове повідомлення-рішення є законність показників від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у Декларації з податку на додану вартість від 11.03.2024 №9052927918 за лютий 2024 року.
Тому належними доказами у справі є документи, що підтверджують показники від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у Декларації з податку на додану вартість від 11.03.2024 №9052927918.
Проте суд встановив, що ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» на вимогу Головного управління ДПС у Львівській області не надало усіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний період лютий 2024року, зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, введення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, чим порушено п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 розділу ІІ ПК України відповідач склав акт про ненадання документів від 31.05.2024 №680/13-01-07-02/42041353.
Позивач лише на стадії розгляду справи у суді долучив первинні документи, складені за травень, липень та серпень 2021 року, а саме: видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; акти надання послуг по забою свиней (виконавець ПВФ «М'ясопром»); акти про забій свиней; декларації виробника на м'ясну продукцію тваринного походження; податкові накладні; договір купівлі-продажу №0705-04 від 07.05.2020, укладений з ТОВ «Ніка Захід» щодо придбання товару (партії товару); договір купівлі-продажу живих свиней №97 від 17.07.2020, укладений з ТОВ «Гудвеллі Україна»; договір №26 від 19.05.2020, укладений з ТОВ «Діор Плюс» щодо постачання товару; договір про перевезення вантажів територією України №01/11-2020 від 01.11.2020, укладений з ФОП ОСОБА_3 ; договір про надання послуг №1 від 17.07.2020, укладений з ПВФ «М'ясопром» щодо забою та переробки тварин (живих свиней); договір про надання транспортних послуг №2 від 17.07.2020, укладений з ПВФ «М'ясопром».
Позивач також долучив копії первинних документів за період травень, червень, липень, листопад, грудень 2020року та січень, березень, квітень 2021 року, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг по забою свиней із неправильно зазначеною назвою позивача, а саме ТОВ «Агроекомтерра»).
Проте аналіз таких документів свідчить про те, що такі документи не підтверджують показники податкової звітності позивача та відповідно не можуть вважатись первинними документами, що підтверджують господарські операції позивача із контрагентами з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання Товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів, робіт, послуг.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Суд встановив, що у долучених документах до позову документах, а саме: договорах купівлі-продажу, видаткових накладних, актах здачі-приймання робіт, договорах про надання послуг, договорах поставки, ліцензійних угод неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції (відсутні найменування товару/послуги, кількість та якість товару, ціна, тощо). У видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відсутні підписи, найменування відповідальних за вчинення господарських операцій осіб та реквізити довіреностей, у договорах зазначена назва позивача, яка не відповідає дійсності.
Також відсутня інформація, яка вимагається відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може розцінюватись як несуттєвий недолік.
Суд у цьому контексті враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 09.12.2019 справа №520/12050/18, згідно з якою такі недоліки наданих видаткових накладних як відсутність прізвища, ім'я та по батькові відповідальних посадових осіб за господарськими операціями, а також реквізитів довіреностей за господарськими операціями на отримання товару від постачальника є істотними недоліками первинних документів. Зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов'язковими, а тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таку ж правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 справа №1540/4936/18 предмет дослідження якої складали тотожні правовідносини.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 справа №822/2562/16 наголосив, що визначальним для вирішення такої категорії справ є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З огляду на встановлені обставини, долучені позивачем до матеріалів справи документи не можуть бути оцінені як первинні документи та відповідно не можуть підтверджувати дані податкової звітності позивача.
Суд також звертає увагу на тому, що позивач посилається на те, що він є виробником добрива органічного походження - «ЕКОТЕРРА» (біогумус), яке одержується з продуктів рибного і м'ясного виробництва, молочних продуктів, сирів, плодово-ягідних продуктів, коренеплодів і цитрусових, з продуктів тваринного походження (пташиний, свинячий послід, послід ВРХ і т.д.), рештків рослинного походження та іншої органічної сировини шляхом закладення в бурти для подальшого перепрівання і перегнивання в компост, з подальшим подрібненням і аерацією компостних буртів, завантаженням отриманого компосту в стелажі безперервного виробництва Добрива «ЕКОТЕРРА» (біогумусу) з маточним поголів'ям червоного хробака «Старатель» або «Каліфорнійський» для отримання біогумусу з компосту, підрізуванням і відділенням біогумусу від компосту в стелажах, сепарування і очищення від неорганічних домішок (каміння, сміття і т.д.) і поділом на фракції.
Добрива призначені для реалізації в торгівельній мережі, в інтернет-магазинах, а також безпосередньо для продажу суб'єктам господарської діяльності всіх форм власності та споживачу за його попереднім замовленням.
Проте відповідно до наданих до позову перинних документів та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» здійснювало придбання у контрагентів м'ясної продукції тваринного походження у великих обсягах. Відповідний товар згідно із своїми особливостями є швидкопсувним та таким, що потребує особливих умов зберігання (холодильні камери, цехи, обладнання для переробки продукції тощо).
Відповідно до п.63.3 ст.63 ПК України платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462) шляхом подання повідомлення за ф.№20-ОПП.
Як вбачається із повідомлення за ф.№20-ОПП у ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» наявні наступні об'єкти оподаткування: майстерня - місцезнаходження об'єкта: Тернопільська область, Борщівський р-н, м.Борщів, вул. Центральна, 1, дата взяття на облік 25.02.2019; склад - місцезнаходження об'єкта: Тернопільська область, Борщівський р-н, м. Борщів, вул. Центральна, 1; дата взяття на облік 25.02.2019; офісне приміщення - місцезнаходження об'єкта: м. Київ, Подільський р-н, вул. Костянтинівська, буд.2-а, оф.412, дата взяття на облік 20.08.2018; переробний цех місцезнаходження об'єкта: Тернопільська область, Борщівський р-н, м. Борщів, вул. Центральна, 1, дата взяття на облік 25.02.2019.
Проте відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта за адресою відсутня інформація щодо реєстрації нерухомого майна ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА».
Крім цього, відповідно до повідомлення за формою №20-ОПП у ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» відсутнє спеціальне технічне обладнання, яке необхідне для виготовлення продукції.
Позивач стверджує, що є виробником добрив та здійснює діяльність з виробництва та реалізації товару власного виготовлення (виробництва) та не працює з ризиковими контрагентами та за допомогою відкритих реєстрів перевіряє покупців.
Разом з тим, ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» на підставі рішень №3193 від 01.04.2021, №3389 від 13.04.2021, №3575 від 22.04.2021, №30859 від 29.09.2022 включено до переліку ризикових платників податків (підстава п.8 Критеріїв ризиковості платника податків), які є чинними.
Суд не може залишити поза увагою і те, що ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» зазначає, що здійснює фінансово-господарську діяльність у сфері виробництва добрив, оптової торгівлі хімічних продуктів та спеціалізується на виробництві власного добрива «Екотера», проте не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про реалізацію такого товару, оскільки не надано сертифікатів якості виробленого товару, первинних документів за такими господарськими операціями, а також відсутня реєстрація податкових накладних у ЄРПН на реалізацію готової продукції, відсутні звіт про залишки товарів на балансі підприємстві.
Позивач також зазначає, що на підставі наказу та відповідно з технічними умовами та технологічними процесами на ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» затверджені норми списання продукції (сировини), переданої для закладання її в бурти для подальшого перепрівання і перегнивання в компост в процентному співвідношенні, з подальшим подрібненням і аерацією компостних буртів, завантаженням отриманого компосту в стелажі безперервного виробництва добрива «ЕКОТЕРРА» (біогумусу) з маточним поголів'ям червоного хробака «Старатель» або «Каліфорнійський» для отримання біогумусу з компосту, підрізуванням і відділенням біогумусу від компосту в стелажах: 20% - гною та 80 % сировини. В зв'язку з тим, що розмноження поголів'я хробаків в середньому відбувається кожні 2 місяці в 2 рази, сировину вирішили додавати на перегнивання в компост по мірі надходження самої продукції (сировини) на підприємство. У зв'язку з чим, ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА», маючи склади, на якому зберігає продукцію, яку використовує в своєму виробництві, а саме: хек (філе риби, та інша риба) в асортименті (УКТ ЗЕД: 0303661200, 0303661900, 0303240000, 0303510000, 0304829000, 0304992100, 0304810000, 0303130000, 0304741500), ковбасні та м'ясні вироби, овочі та інше.
Суд критично оцінює такі аргументи позивача, оскільки позивач не надав доказів придбання поголів'я червоного хробака «Старатель» або «Каліфорнійський», сертифікати якості виготовленої продукції, а також інших доказів, які б давали можливість визначити собівартість виготовленої продукції.
Позивач надав пояснення, з яких вбачається, що ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» на власних складах зберігає продукцію, яку використовує в своєму виробництві, а саме: хек (філе риби, та інша риба) в асортименті (УКТ ЗЕД: 0303661200, 0303661900, 0303240000, 0303510000, 0304829000, 0304992100, 0304810000, 0303130000, 0304741500 ), ковбасні та м'ясні вироби, овочі та інше, проте з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що позивач здійснював придбання товару (туші свині). Проте позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували технічні умови придбання, створення та зберігання товару а саме: хек (філе риби, та інша риба) в асортименті (УКТ ЗЕД: 0303661200, 0303661900, 0303240000, 0303510000, 0304829000, 0304992100, 0304810000, 0303130000, 0304741500 ), ковбасні та м'ясні вироби, овочі та інше.
Позивач не обґрунтував порядок використання у виробництві добрива «ЕКОТЕРРА» тушок свинини та собівартість виготовленої продукції та подальшу її реалізацію.
Позивач також посилається на те, що 29.05.2020 отримав сертифікат відповідності згідно з ТУУ20.1-42041353-001:2020 на свою вироблену продукцію, а саме: Добрива «ЕКОТЕРРА» (гранульоване, рідке, органомінеральне) Код за ДКПП 20.15.8. Проте позивач такий сертифікат до справи не долучив.
В обґрунтування позовних вимог позивач також вказує, що ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» має офіційну веб сторінку за адресою: www.agroecoterra.com.ua, на якій можна отримати інформацію щодо продукції та її використання в сільському господарстві. Проте з аналізу інтернет-ресурсів не вбачається наявність веб-сторінки за адресою: www.agroecoterra.com.ua, та будь-якої іншої інформації щодо товару Добрива «ЕКОТЕРРА».
Аналіз фінансово-господарської діяльності позивача у межах справи свідчить про відсутність реального характеру відповідних операцій, оскільки відсутні належні первинні документи обліку, відсутня економічна доцільність проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, які в сукупності свідчать про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.02.2020 справа №826/4567/15 .
Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 справа №120/3875/20-а виснував, що формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та інших документів сама по собі не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій, зробленим в цій справі, первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість обміну такими послугами між суб'єктами господарювання.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 справа №360/4169/21 виснував, що якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/ необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/ негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Подібні правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 07.072022 справа №160/3364/19, від 05.05.2023 справа №1340/5998/18, від 17.07.2018 справа №147/66/17, від 01.12.2015 справа №826/15034/14, від 11.07.2024 справа №360/4169/21, які суд враховує приймаючи рішення у справі.
З таких підстав суд висновує, що в порушення п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України ТОВ «Агроекотерра» завищило суму податкового кредиту за Декларацією за лютий 2024року у розмірі 26710667 грн, що призвело до заниження на суму 167 грн рядка 18 Декларації за лютий 2024 року та завищення на суму 26 710 500грн показника рядка 19 та 21 Декларації за лютий 2024 року.
З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову повністю судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЕКОТЕРРА» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 18 вересня 2025 року.
Суддя А.Г. Гулик