Іменем України
18 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8056/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
31.05.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивачка просить суд: визнати протиправним та скасувати п. 3 параграф 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 № 19ДСК про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста державної служби 2 відділу 1 управління військової частини НОМЕР_2 або на рівнозначній посаді у військовій частині НОМЕР_1 з 12 травня 2022 року; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2022 року по час поновлення на посаді.
В обґрунтування позову позивачка посилається, що вона проходила державну службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного спеціаліста державної служби 2 відділу 1 управління військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу державних службовців) від 30.04.2022 була звільнена з займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 .
Посада, яку обіймала позивачка, була скорочена з 01.05.2022. У зв'язку з перебуванням позивачки в цей час у відпустці терміном 24 календарні дні (з 18.04.2022 по 11.05.2022) фактичне звільнення відбулось з 12.05.2022, тобто з першого дня після завершення відпустки.
Про проведення з 01.05.2022 організаційно-штатних заходів у військовій частині НОМЕР_2 позивачка дізналася 24.04.2022 під час перебування у відпустці з телефонного дзвінка безпосереднього керівника.
Попередження щодо скорочення з 01.05.2022 посади до позивачки було письмово доведено 29.04.2022, тобто лише за два дні до її фактичного скорочення, чим порушено вимоги частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Одночасно з попередженням позивачці було запропоновано одну нижчу посаду провідного спеціаліста державної служби відділення планування та обліку служби інфраструктурного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Рівнозначних посад в інших структурних підрозділах військової частини НОМЕР_1 , тобто у всьому державному органі, запропоновано не було.
Вказані обставини призвели до порушення прав позивачки, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва справу було передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 адміністративну справу № 640/8056/22 прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.02.2025 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з огляду на таке.
Позивач проходила державну службу на посаді головного спеціаліста державної служби 2 відділу 1 управління Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 та була звільнена з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» 12 травня 2022 року, її державна служба була припинена та позивач звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 , зазначене підтверджується витягом з наказу від 30.04.2022 № 19ДСК.
Зазначеному звільненню передувало:
1. Письмове попередження позивача про наступне вивільнення від 29.12.2021 № 222/7д/2759 (дублікат додається);
2. Заява позивача від 29.04.2022 (копія додається) в якій вона просила звільнити її з займаної посади після повернення з чергової відпустки у зв'язку з проведенням організаційних (організаційно-штатних) заходів.
Від запропонованої посади за новим штатом позивач відмовилась. Ця заява засвідчена особистим підписом позивачки, а також завізована її керівниками підрозділів.
Відповідач повідомляв позивача про майбутнє вивільнення із оформленням відповідного письмового попередження про наступне вивільнення від 29.12.2021 № 222/7д/2759, за результатом проведеної з позивачем бесіди 29.12.2021 позивач підписала попередження та не згоду з запропонованою посадою.
У зв'язку з початком повномасштабної агресії рф проти України та прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначене повідомлення було знищене, що підтверджується витягом із акту знищення документів № 725 від 24.02.2022.
Факт письмового повідомлення про наступне вивільнення підтверджується актом складеним свідками присутніми при повідомленні позивача від 05.02.2025 № 222/1/ДЛ/816.
Таким чином, позивач була повідомлена про майбутнє вивільнення у письмовій формі більше ніж за 4 місяці до моменту звільнення.
Враховуючи викладене, звільнення позивача з посади головного спеціаліста державної служби 2 відділу 1 управління Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства і не викликає сумнівів в його законності та обґрунтованості.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач вважає, що у позовній заяві не надано жодного нормативно-правового обґрунтування, а самі по собі такі вимоги, заявлені одночасно з вимогами щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, є передчасними та необґрунтованими.
04.03.2025 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, де позивачка посилається, що у відзиві на позовну заяву відповідач не навів жодних аргументів щодо причин не пропонування їй рівнозначних посад у державному органі, хоча у військовій частині НОМЕР_1 на той час були вакантними рівнозначні посади головних спеціалістів (в тому числі і у військовій частині НОМЕР_2 ). Також позивачка зазначає, що попередження про наступне вивільнення, на дублікат якого посилається відповідач (додаток 4 Відзиву), до неї в службовому кабінеті № 110 (а) Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 не доводилося та власноруч не підписувалося. Крім того, зазначений дублікат, на думку позивачки, не має юридичної сили.
11.03.2025 від відповідача надійшли заперечення за відповідь на відзив, в яких той наполягає на відмові в задоволенні позову.
Ухвалами суду від 07.07.2025 та від 05.08.2025 від відповідача витребовувалися докази.
Витребувані докази надано до суду 17.09.2025.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді головного спеціаліста державної служби 2 відділу 1 управління Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до попередження про наступне вивільнення, з яким позивачка була ознайомлена 29.04.2022, у зв'язку з реорганізацією військової частини НОМЕР_1 та відповідно до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 05.10.2021 № 39т (зі змінами) посада головного спеціаліста державної служби відділу планування та забезпечення Департаменту логістики військової частини НОМЕР_2 , яку займала позивачка, підлягає скороченню з 01.05.2022. Разом із попередженням про наступне вивільнення позивачці було запропоновано посаду провідного спеціаліста державної служби відділення планування та обліку служби інфраструктурного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Від запропонованої нижчої посади позивачка відмовилася.
Відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 № 19ДСК позивачка була звільнена з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» 12 травня 2022 року, її державна служба була припинена та позивачка звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 .
Матеріали справи містять також заяву ОСОБА_1 від 29.04.2022, в якій вона просить звільнити її з займаної посади після повернення з чергової відпустки у зв'язку з проведенням організаційних (організаційно-штатних) заходів. Від запропонованої нижчої посади за новим штатом відмовляється.
Також в матеріалах справи містить дублікат попередження про наступне вивільнення від грудня 2021 року (без дати та без підпису позивачки), в якому міститься примітка, що ОСОБА_1 29.12.2021 підписала попередження про наступне вивільнення, із запропонованою нижчою посадою не згодна. Дублікат підписано 01.06.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до акту від 05.02.2025 № 222/1/ДЛ/816 29.12.2021 в службовому приміщені № ПО (а) Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 в присутності полковника ОСОБА_4 , полковника ОСОБА_3 , полковника ОСОБА_5 , полковника ОСОБА_6 головному спеціалісту державної служби 2 відділу 1 управління Департаменту логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення в письмовій формі. ОСОБА_1 проставила власний підпис у попереджені про наступне вивільнення від 29.12.2021 № 222/7д/2759.
Згідно з витягом з акту від 24.02.2022 № 725 «Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню у 1 відділі військової частини НОМЕР_2 » Попередження про наступне вивільнення д/с ОСОБА_1 від 29.12.2021 № 222/7д/2759 знищено.
Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивачка звернулася за захистом свої прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина п'ята статті 87 Закону № 889-VIII).
Суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
З вищенаведених положень Закону № 889-VIII слідує, що, як на день попередження позивача про звільнення, так і на день звільнення, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
- скорочення чисельності або штату державних службовців;
- скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців;
- реорганізація державного органу.
При цьому у разі звільнення державного службовця з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, роботодавець зобов'язаний попередити працівника про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів та запропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. І лише, якщо державний службовець відмовляється від такого переведення, роботодавець звільняє такого державного службовця.
Спір у цій справі виник у зв'язку із звільненням позивачки наказом від 30.04.2022 № 19ДСК із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» 12 травня 2022 року внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судом під час розгляду справи, про наступне вивільнення позивачка була повідомлена 29.04.2022, тобто менше ніж за 30 календарних днів до дати звільнення, що свідчить про порушення відповідачем вимог абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачку було попереджено про наступне звільнення 29.12.2021, на підтвердження чого відповідач надає дублікат попередження, а також акт від 05.02.2025 № 222/1/ДЛ/816.
Суду є незрозумілим, яким чином було складено дублікат попередження, підписаний 01.06.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо відповідно до акту від 24.02.2022 № 725 «Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню у 1 відділі військової частини НОМЕР_2 » Попередження про наступне вивільнення д/с ОСОБА_1 від 29.12.2021 № 222/7д/2759 було на той час знищено.
Крім того, підтвердженням попередження працівника про наступне вивільнення може бути саме письмове попередження, а не його дублікат.
Крім того, відповідачем у суді не доведено, що він пропонував позивачці іншу рівнозначну посаду державної служби, а позивачка від неї відмовилася.
Наведене свідчить про безумовне порушення відповідачем процедури звільнення, передбаченої статтею 87 Закону № 889-VIII.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскарженого рішення (наказу), з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 № 19ДСК про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 .
В зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про скасування наказу про звільнення позивача зі служби, слід взяти до уваги, що згідно зі ст. 235 КЗпП України, при звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, позивачку слід поновити на посаді головного спеціаліста державної служби відділу планування та забезпечення 1 управління військової частини НОМЕР_2 з наступного дня після звільнення, тобто з 13 травня 2022 року, а не з 12 травня 2022 року, як просить позивачка.
Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
До суду відповідачем надано довідку про доходи ОСОБА_1 від 16.09.2025 № 222/1/4/162/373/1788, відповідно до якої середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (січень, лютий 2022 року) визначено в розмірі 1455,91 грн.
Кількість робочих днів у періоді вимушеного прогулу склала 870. Період вимушеного прогулу обраховується з 13.05.2022 (день, з якого відраховується період звільнення позивача) по 18.09.2025 (дата прийняття рішення про поновлення позивача).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 1266641,70 грн (1455,91 грн (середньоденна заробітна плата) х 870 (кількість робочих днів за час вимушеного прогулу)) (без відрахування податків і зборів).
Сума середнього заробітку за один місяць (з 13.05.2022 по 12.06.2022) складає 30574,11 грн (1455,91 грн х 21 робочий день).
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 , як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язане виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 30574,11 грн належить до негайного виконання.
За таких обставин позов належить до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до статті 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 № 19ДСК про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури військової частини НОМЕР_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста державної служби відділу планування та забезпечення 1 управління військової частини НОМЕР_2 з 13 травня 2022 року.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2022 року по 18 вересня 2025 року в сумі 1266641,70 грн (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч шістсот сорок одна грн 70 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме 30574,11 грн (тридцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн 11 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя І.О. Свергун