Іменем України
17 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1432/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
-стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 269683,21 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі: 12135,6 грн (Одержувач: ГУК у Луг. обл./Сєвєрод. р-н/50070000, Код: 37991110, Банк: Казначейство України, IBAN UA 928999980313161230000012515)
В обґрунтування позову зазначено, що за 5 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 269 683,21 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що ставка НБУ з 07.03.2025 становить 15,5% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,05%.
Розмір пені у сумі 12135,6 грн підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 308818,81 грн.
Несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 269683,21 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі: 12135,6 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив, в якому зазначив, що на кінець 2024 року чисельність штатних працівників Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» склала 243 особи, з них: 43 працюючих; 185 особи відносно яких призупинено дію трудового договору; 10 осіб призвані на строкову військову службу; 5 осіб у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством; 6 осіб з інвалідністю.
Також, відповідач зазначив, що на підприємстві працює 5 осіб з інвалідністю, однак на підприємстві у 2024 році працювало 7 осіб з інвалідністю.
Таким чином, враховуючи все вище викладене, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, складає 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня», яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 7 осіб, що є норма, яку встановлено нормативом.
Відповідач вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій вказав, що згідно з даними, які наявні у позивача в ЦБІ (витяг з Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю), за звітний період 2024 року середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю у відповідача склала 243 особи з фактичною кількістю 5 осіб з інвалідністю при нормативі у 10 осіб з інвалідністю.
Це свідчить про те, що інформація про працевлаштування ще 2-х осіб, про наявність яких повідомляє відповідач, не була належним чином відображена у відповідних звітах.
Для врахування особи з інвалідністю до нормативу, факт її працевлаштування та встановлення групи інвалідності має бути підтверджений відповідними відомостями у даних Пенсійного фонду України, які автоматично передаються до ЦБІ.
Якщо дані Пенсійного фонду не відображають факт працевлаштування особи з інвалідністю, або відомості про інвалідність відсутні, така особа не може бути врахована у нормативі автоматично.
Відповідач повинен був забезпечити коректне та своєчасне подання всієї необхідної інформації до відповідних органів.
Крім того, інформація у податковому розрахунку, наданому відповідачем до суду та інформація, отримана Луганським відділенням Фонду з ЦБІ співпадає.
6 осіб з інвалідністю у підприємства було тільки в першому місяці першого кварталу 2024 року, другий та третій місяці першого кварталу та наступні протягом року містять інформацію про 5 осіб з інвалідністю.
Наказ про звільнення, як і всі інші накази, на які посилається відповідач у матеріалах справи відсутній.
Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю за звітний рік визначається шляхом підсумовування середньооблікової кількості таких осіб за всі 12 місяців року та ділення цієї суми на 12.
Отже, згідно інформації Податкового розрахунку у 2024 році у КНП «ЛОДКЛ» працювало 5 осіб з інвалідністю, що відповідає вимогам у позовній заяві.
До того ж, у випадку звільнення особи у січні 2024 року відповідач зобов'язаний був подати звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), що згідно інформації Луганського обласного центру зайнятості зроблено не було.
Позивач вважає, що роботодавець не вжив всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у 2024 році.
Просив задовольнити позовні вимоги.
На виконання ухвали суду від 18.07.2025 Луганський обласний центр зайнятості надіслав письмову інформацію від 28.07.2025 №1037/04-25, в якій вказано, що Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» протягом 2024 року до базових центрів зайнятості Луганської обласної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від Роботодавця не надходили. Луганським обласним центром зайнятості не зафіксовані звернення осіб з інвалідністю щодо відмов Роботодавця у працевлаштуванні. До Луганського обласного центру зайнятості протягом 2024 року не надходило повідомлень від Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про невиконання Роботодавцем нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2024 році. Відповідно до того, що протягом 2024 року до базових центрів зайнятості Луганської обласної служби зайнятості не надходила інформація від Роботодавця щодо вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, Луганським обласним центром зайнятості не здійснювалось направлення на працевлаштування осіб з інвалідністю до цього роботодавця. Луганською обласною службою зайнятості протягом 2024 року здійснювалось надання послуги роботодавцю «Інформування роботодавців відповідно до профілю підприємств про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в службі зайнятості, в тому числі про осіб, які шукають роботу і мають унікальні (рідкісні) професії, спеціальності або особисті якості» відповідно до чинного законодавства. Відповідно до того, що протягом 2024 року до базових центрів зайнятості Луганського обласного центру зайнятості не надходила інформація від КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 04542985) щодо вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також в зв'язку з тим, що професійно-кваліфікаційний склад осіб з інвалідністю, які перебували на обліку в Луганській обласній службі зайнятості протягом 2024 року, не відповідав основному квадо розгляду, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» код ЄДРПОУ 04542985, місцезнаходження: 93118, Луганська область, м. Лисичанськ, квартал 40 Років Перемоги, буд.12а; основний вид діяльності - 86.10 діяльність лікарняних закладів.
Відповідно до інформації зазначеної в рішенні Головного управління ДПС у Луганській області № 2012094600003 від 17.01.2020 Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» має ознаки неприбутковості.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня»:
-середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 243;
-середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 5;
-норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 10;
-кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць -5;
-сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн - 269683,21 грн.
Листом від 30.06.2025 №248/02-07 позивач повідомив відповідача про нарахування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 269683,21 грн у зв'язку з не виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Станом на 30.06.2025 пеня складає 10 247,84 грн. Таким чином, сума заборгованості, яку повинен відповідач сплатити за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році становить: 279 931,05 грн.
Листом від 02.07.2025 №920/04-25 Луганським обласним центром зайнятості розглянуто запит позивача про надання інформації щодо подання до базових центрів зайнятості форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування особи з інвалідністю з дати реєстрації підприємства до звітного 2024 року включно, Комунальним некомерційним підприємством Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» та надано відповідь, в якій вказано, що згідно даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості зазначеним роботодавцем було подано до Лисичанського міського центру зайнятості 7 вакансії за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування особи з інвалідністю, дата подання 04.05.2016, 19.04.2017, 30.11.2018, 29.09.2020, 30.10.2020, 06.05.2021, 01.06.2021 років відповідно. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та проведенням бойових дій на території Луганської області, надати копії звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за попередні роки не має можливості, так як вся документація залишилась на тимчасово окупованій території України.
В матеріалах справи наявний розрахунок суми пені Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня». Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік складає 269683,21 грн. Сума пені за період з 16.04.2025 по 14.07.2025, що підлягає сплаті: 134,84 грн. х 90 дн. = 12135,6 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII).
Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
За приписами статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
З аналізу положень статті 20 Закону №875-XII слідує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. При цьому, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Отже, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі по тексту Закон № 5067-VI), роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його зобов'язанням підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, згідно якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, якщо жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надаючи інформацію про попит на вакансії підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Разом з тим, позивачем не доведено наявність попиту на працівників у відповідача, в тому числі й на вакансії робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Також суд зазначає, що механізм проведення органами Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 № 70 (далі Порядок № 70).
Предметом проведення перевірки, відповідно до пункту 2 Порядку № 70, є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.
З огляду на вищенаведені положення законодавства України, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Водночас, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається.
У постанові від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що саме Держпраця та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб'єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 05.06.2019 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після вказаних змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлений факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Таким чином позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин правових підстав для задоволення вимог позивача немає.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення “Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова