18 вересня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/3794/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Рівненській області, у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення 04.12.2024 р. за № 00183400704 та за № 00183410704.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі Наказу № 2401-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «YABLUKA» за адресою: м.Рівне, вул.Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» від 09.10.2024, виданого ГУ ДПС у Рівненській області та направлень на пер6евірку від 09.10.2024 р. за №№ 4383/ЖЗ/17-00-07-05-15, 4382/ЖЗ/17-00-07-05-15, посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку магазину «YABLUKA» за адресою: м.Рівне, вул.Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор», за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 16074/Ж5/17-00-07-05-17/3790505555 від 17.10.2024 р. Відповідно до п.3.1 Акту фактичної перевірки зазначено, що встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. зі змінами та доповненнями, п.85.2 ст.85 ПК України та ст.21, ст. 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпПУ), Наказу МФУ № 496 від 03.09.2021 р. «Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Кіровоградській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду та зазначає, що ГУ ДПС у Рівненській області допущено процедурні порушення вимог ПК України щодо проведення фактичної перевірки, а саме, приймаючи наказ на перевірку, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми ПК України (п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України), якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому Відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки Позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. Зазначає, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 є такою, яка не відбулася, оскільки відсутні докази пред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Крім того, вказує, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є первинні документи, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, але при цьому законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які с підставою для обліку товарних запасів. Отже, беручи до уваги підстави притягнення Позивача до відповідальності (застосування штрафної санкції) - з'ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов'язане із отриманням дозвільних документів тощо і тому, не може бути предметом фактичної перевірки.
Щодо застосовування до позивача штрафу за порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України, зазначається, що п. 121.1 ст.121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень. Отже, притягнути до відповідальності згідно з п.п.121.1 ст.121 ПК України податковий орган мас право лише за результатами проведеної документальної перевірки. Фактична перевірка здійснювалась без присутності посадових осіб ФОП ОСОБА_1 , що в свою чергу унеможливлює надання останнім посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Ухвалою від 12.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 18.08.2025 та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ГУ ДПС у Рівненській області.
В період з 01.07.2025 по 18.08.2025 справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
24.06.2025 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що фактична перевірка проведена на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України за місцем фактичного здійснення діяльності магазин «YABLUKA» за адресою: м.Рівне, вул.Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор». На переконання відповідача ПК України не передбачено розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Щодо допуску посадових осіб до проведення перевірки, то копія наказу вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку перевірки. Посадові особи відповідача були допущені позивачем до проведення перевірки, про що свідчить складений акт фактичної перевірки. Позивач в свою чергу не скористався своїм правом та не подав заперечення на акт перевірки. Відповідач стверджує, що при призначенні перевірки, її проведенні та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв у відповідності з вимогами податкового кодексу України.
Керуючись п.п. 20.1.6, 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 ПК в ході перевірки 09.10.2024 перевіряючими здійснено запит про надання документів у термін до 12 год. 00 хв. 10.10.2024, проте вказані документи станом на час закінчення перевірки платником/його уповноваженим представником/особою, яка фактично проводить розрахункові операції надані не були.
Також згідно п. 12 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені у такому обліку, та відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів. Проте документи, які підтверджують облік та походження товарів, під час проведення перевірки надані не були.
Вказані порушення стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві.
Третьою особою надано пояснення щодо позову, вимоги якого не визнаються, в задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем надано відповідь на пояснення третьої особи, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у поясненнях.
Ухвалою суду від 18.08.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2025.
12.09.2025 суд, за згодою представників сторін, перейшов до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази, пояснення позивача, відповідача та третьої особи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2024 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, місцезнаходження у м. Кропивницький Кіровоградська область, основним видом його діяльності за КВЕД визначено роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (а.с.13,14).
Згідно Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма №20-ОПП), позивач здійснює господарську діяльність у відділі магазину за адресою: м. Рівне, Рівненська область, Рівненський район, вул. Кулика і Гудаченка, 23, що також підтверджується заявою про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій (Форма №1-ПРРО) (а.с.153-157).
09.10.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ № 2401-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «YABLUKA» за адресою: м.Рівне, вул.Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, з 09.10.2024 терміном 10 діб (а.с.15).
На підставі наказу було виписано направлення на перевірку від 09.10.2024. №№4383/ЖЗ/17-00-07-05-15, 4382/ЖЗ/17-00-07-05-15 (а.с.85) та від 11.10.2024 №4363/ЖЗ/17-00-07-05-15 (а.с.86), згідно яких посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області направляються для проведення фактичної перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ "Екватор". При цьому суд зазначає, що направлення на проведення фактичної перевірки не змінюють терміну проведення перевірки визначеного наказом № 2401-п від 09.10.2024.
Перед початком проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області здійснено контрольно розрахункову операцію на суму 649,00 грн., що підтверджується чеком з терміналу та фіскальним чеком (а.с.82).
При цьому суд зазначає, що зміст чеків вказує на те, що його роздруковано від імені ФОП ОСОБА_1 , в магазині за адресою АДРЕСА_2 .
Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо відсутності доказів, що перевірка проводилась в магазині в якому здійснюється господарська діяльність позивача.
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
13 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 808/1827/17, адміністративне провадження № К/9901/20873/18 (ЄДСРУ № 96866917) досліджував питання щодо уповноваженої особи платника податків на отримання чи ознайомлення з будь-якою документацією від третіх осіб, в тому числі від контролюючих органів.
Пунктами 80.1. та 80.2 статті 80 Податкового кодексу встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених цим пунктом.
В даному випадку контрольну розрахункову операцію здійснено особою, яка мала безпосередній доступ до товару належного ФОП Іванець та вчиняла розрахункову операцію від його імені, що відповідає ознаці особи, яка фактично проводить розрахункову операцію, визначену положенням п. 80.1. та 80.2 ст. 80 ПКУ.
Направлення проведення перевірки та наказ були пред'явлені особі, яка проводила розрахункову операцію, яка відмовилась їх отримати, про що було складено відповідні акти (а.с.87звор.,88).
В ході проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області складався запит про надання документів (копій документів) від 09.10.2024, яким пропонувалось позивачеві надати до 10.10.2024 надати необхідний пакет документів, але особа, яка проводила розрахункову операцію відмовилась приймати запит, що підтверджено відповідними записами на запиті (а.с.84).
В ході проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області було складено акт зняття залишків технічно складних побутових товарів в магазині "YABLUKA" за адресою м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ "Екватор", загальна вартість яких складала 839073,00 грн. (а.с.83).
За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки № 16074/Ж5/17-00-07-05-17/3790505555 від 17.10.2024 р. Відповідно до п.3.1 Акту фактичної перевірки зазначено, що встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. зі змінами та доповненнями, п.85.2 ст.85 ПК України та ст.21, ст. 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпПУ), Наказу МФУ № 496 від 03.09.2021 р. «Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку (а.с.50,51).
Акт фактичної перевірки відмовилась підписувати особа, яка проводила розрахункову операцію, що підтверджено актом від 17.10.2024 (а.с.87).
Матеріали фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області були направлені 23.10.2024 на адресу ГУ ДПС у Кіровоградській області (а.с.62).
На підставі матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області 04.12.2024 складено оскаржувані податкові повідомлення рішення:
-№ 00183400704 на суму штрафної санкції 839073,00 грн;
-№ 00183410704 на суму штрафної санкції 1020,00 грн. (а.с.63-65).
Правомірність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі ПК України).
Однією з підстав протиправності спірного рішення, представник позивача зазначає про порушення процедури проведення перевірки, оскільки в наказі на її проведення вказано лише номер статті ПК України, натомість, аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті ПК України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання контролюючого органу на певні положення ПК України, а конкретно-визначені відомості, що стали безпосередньою підставою для проведення такої перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.
Так, у наказі на проведення перевірки наявне лише посилання на норми ПК України.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
В даному випадку ДПС України направлено Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві лист від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, який одержано ГУ ДПС у Рівненській області 03.07.2024 вх. №2185/8/17-00, з інформацією щодо можливих порушень законодавства під час реалізації на території України дороговартісної техніки "APPLE", у зв'язку з чим доручено вжити відповідних заходів, в т.ч. проведення фактичних перевірок (а.с.75-77).
На переконання суду, вказаний лист, як джерело інформації в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є достатньою підставою для проведення фактичної перевірки позивача, що свідчить про безпідставність доводів позивача в частині підстав проведення перевірки.
Враховуючи вищеописане, судом не встановлено допущення порушень під час проведення перевірки позивача, які тягнуть за собою протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо суті виявлених порушень суд зазначає наступне.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Судом встановлено, що позивач на час проведення фактичної перевірки провадив діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, отже був зобов'язаний вести облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому суд зазначає, що облік товарних запасів є складовою дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, тому при проведенні фактичної перевірки контролюючі органи мають право перевіряти облік товарних запасів, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Як вже встановлено судом в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області складався запит про надання документів (копій документів) від 09.10.2024, яким пропонувалось позивачеві до 10.10.2024 надати необхідний пакет документів, але особа, яка проводила розрахункову операцію відмовилась приймати запит, що підтверджено відповідними записами на запиті, що не звільняє позивача від обов'язку виконувати вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядку № 496 (а.с.84).
До дати визначеної в запиті, витребувані документи не були надані.
Вказана обставина, окрім іншого, є також самостійною підставою для застосовування до позивача штрафної санкції визначеної п. 121.1 ст. 121 ПКУ, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.12.2024 №00183410704.
Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Як вже встановлено судом, в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області було складено акт зняття залишків технічно складних побутових товарів в магазині "YABLUKA" за адресою м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ "Екватор", загальна вартість яких складала 839073,00 грн. (а.с.83).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для застосування до позивача фінансової санкції, визначеної статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в розмірі 839073,00 грн., тобто у розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем надано належні докази на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи встановлене фактичною перевіркою порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не спростовано.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову розподіл понесених позивачем судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, третя особа на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК