18 вересня 2025 року м. Київ № 320/15874/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пені,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач/ ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ Головне управління ДПС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості за декларацією за листопад 2014 року за період з 01.01.2016 по 21.06.2023 року;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 355 116,55 грн (один мільйон триста п'ятдесят п'ять тисяч сто шістнадцять гривень 55 копійок).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що безпідставне неподання податковим органом до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, дає позивачу право пред'явити вимоги про стягнення передбаченої нормами ПК України пені, оскільки саме після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2024 року позовну заяву передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 17 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску. Від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку звернення в межах шести місяців, встановлених частиною другою статті 122 КАС України, які передували зверненню до суду з позовом, тому передчасно повернув позовну заяву з вимогами про стягнення пені за весь період з 01 січня 2016 року по 21 червня 2023 року.
Враховуючи дату звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені (13 жовтня 2023 року) та дату виплати позивачу податковим органом грошового зобов'язання (21 червня 2023 року), то відповідно до приписів частини другої статті 122 КАС України позивач має право на стягнення пені в судовому порядку принаймні за шість місяців, що передують даті звернення до суду, а саме: з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 вересня 2024 року справу передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі № 320/15874/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 11.10.2024 по справі № 320/15874/24 доставлено до електронного кабінету представника позивача Чакалова Роміса Констянтиновича, Головного управління ДПС у м. Києві 16.10.2024 о 05:14.
30 жовтня 2024 та 15 січня 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника ГУ ДКСУ у м. Києві надійшли ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву.
Відповідач зазначив, що Головним управлінням Казначейства жодним чином не порушено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, дії або бездіяльність Головного управління Казначейства не є предметом оскарження. Таким чином, ГУ ДКСУ у м. Києві вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
13 лютого 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню. Вказує, що з урахуванням запровадження режиму воєнного стану на території України та встановлення простою в роботі ГУ ДПС у м. Києві, тобто, виникнення форс-мажорних обставин, що передбачено абз. 2 п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку на додану вартість, не відшкодовані платникам протягом визначеного строку, не вважаються заборгованістю, та пеня не нараховується.
Також відповідач посилається на порушення шестимісячного строку звернення до суду, посилаючи на правові позиції Верховного Суду, та заперечує проти стягнення судових витрат на правничу допомогу.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 січня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подана уточнююча податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014, в якій задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 686 534,00 грн.
В подальшому співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складений Акт від 20.02.2015 року № 215/26-53-17-01-14/2567514428.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 10.03.2015 року № 0013701701, яким зменшило суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 686 534,00 гр., задекларованої у податковій декларації з ПДВ за звітний період листопад 2014 року (реєстр. № 9073756830 від 19.12.2014 року) та визначені до сплати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 343267,00 грн.
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 826/5077/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року.
Однак, контролюючим органом не було подано до територіального органу Державної казначейської служби України висновок щодо відшкодування позивачеві суми ПДВ на рахунок у банку.
З метою отримання бюджетного відшкодування позивач звернулась з відповідним позовом до Окружного адміністративного суд міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суд міста Києва від 26.12.2017 року у справі № 826/5577/17 вирішено:
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо ненадання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 686534,00 грн. за листопад 2014 року та підлягає відшкодуванню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Рішення Окружного адміністративного суд міста Києва від 26.12.2017 року у справі № 826/5577/17 набрало законної сили 28.02.2018 року та було направлено до виконавчої служби.
Виконавча служба вживала заходи щодо виконання рішення суду, але протягом тривалого час контролюючим органом так і не було подано до казначейства висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним, в грудні 2021 року позивач звернулась до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 було задоволено заяву представника позивача адвоката Чакалова Р.К.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 826/5577/17 в частині зобов'язання Головного управління ДФС у місті Києві (на сьогодні після заміни сторони виконавчого провадження територіальний орган Державної податкової служби України, утворений як її відокремлений підрозділ ДПС, - Головне управління ДПС у м. Києві код ЄДРПОУ 44116011) подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - на стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 686 534,00 грн.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 та відповідний виконавчий лист були направлені для виконання до Державної казначейської служби України.
21.06.2023 року позивач отримала суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 686 534,00 грн.
Не погодившись із бездіяльністю щодо не нарахування Фізичній особі-підприємцю пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості за період з 01.01.2016 по 21.06.2023 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Першочергово, в контексті доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з посиланням на правові позиції Верховного Суду та висновків Шостого апеляційного адміністративного суду в цій справі, суд звертає увагу на наступне.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами саме з підстав пропуску встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку звернення в межах шести місяців, встановлених частиною другою статті 122 КАС України, які передували зверненню до суду з позовом, тому передчасно повернув позовну заяву з вимогами про стягнення пені за весь період з 01 січня 2016 року по 21 червня 2023 року.
Враховуючи дату звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені (13 жовтня 2023 року) та дату виплати позивачу податковим органом грошового зобов'язання (21 червня 2023 року), то відповідно до приписів частини другої статті 122 КАС України позивач має право на стягнення пені в судовому порядку принаймні за шість місяців, що передують даті звернення до суду, а саме: з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року набрала законної сили 28 серпня 2024 року, а ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року.
Враховуючи висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28 серпня 2024 року у цій справі, суд розглядає позовну заяву лише в частині позовних вимог про стягнення пені за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року, тобто, в тій частині позовних вимог, які були направлені на продовження розгляду апеляційним судом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Згідно вимог п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена:
виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного, надзвичайного стану;
зупиненням/відмовою у наданні бюджетного відшкодування за рішенням про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятим у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Наведене дає підстави для висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.
Факт нарахування пені нерозривно пов'язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов'язку вчасного відшкодування від'ємного значення суми ПДВ.
Положення пункту 200.23 статті 200 ПК України є спеціальною нормою, якою врегульовано відповідний компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов'язків своєчасно та в повному обсязі. Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.
Такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов'язків своєчасно та в повному обсязі.
Зазначені висновки викладені Верховним Судом в постанові від 20 березня 2024 року у справі №260/1130/18, від 20 липня 2023 року у справі №160/10140/21.
Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 10.03.2015 року № 0013701701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 686 534,00 гр., задекларованої у податковій декларації з ПДВ за звітний період листопад 2014 року (реєстр. № 9073756830 від 19.12.2014 року) та визначені до сплати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 343267,00 грн, було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 826/5077/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року.
В подальшому, факт протиправної бездіяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо ненадання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 686534,00 грн. за листопад 2014 року було встановлено рішенням Окружного адміністративного суд міста Києва від 26.12.2017 року у справі № 826/5577/17, яке набрало законної сили 28.02.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 змінено спосіб і порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 826/5577/17 в частині зобов'язання Головного управління ДФС у місті Києві (на сьогодні після заміни сторони виконавчого провадження територіальний орган Державної податкової служби України, утворений як її відокремлений підрозділ ДПС, - Головне управління ДПС у м. Києві код ЄДРПОУ 44116011) подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - на стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 686 534,00 грн.
Так, лише 21.06.2023 року позивач отримала суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 686 534,00 грн.
Відтак, оскільки протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою ПДВ статусу узгодженої необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодована сума перетворилася на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ, на яку в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України почала нараховуватися пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, враховуючи висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28 серпня 2024 року у цій справі, суд розглядає позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення пені за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо не нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості за декларацією за листопад 2014 року за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 1 355 116,55 грн (один мільйон триста п'ятдесят п'ять тисяч сто шістнадцять гривень 55 копійок), суд зазначає, що вказана сума була обрахована позивачем, виходячи з періоду з 01.01.2016 по 21.06.2023, однак, як вже зазначалось, апеляційним судом направлено для продовження розгляду справу в межах позовних вимог за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
Облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та будь-які зміни її розміру в подальшому при обчислені пені в порядку пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України не враховуються.
Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування за 70 днів (з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року) складає 34 759, 31 грн [(686 534,00 грн. х (22% х 120%) : 365 днів) х 70 днів].
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року у розмірі 34 759, 31 грн.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на приписи абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 ПК України, оскільки вказана норма чітко вказує на те, що нарахування пені не застосовується лише у випадку, якщо бюджетна заборгованість зумовлена (спричинена, викликана) виникненням форс-мажорних обставин у зв'язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, тобто, якщо причиною утворення такої заборгованості стали форс-мажорні обставини або іншими словами утворення/виникнення такої заборгованості було викликано настанням форс-мажорних обставин, а тому заборона щодо нарахування пені не поширюється на ту бюджетну заборгованість, яка утворилась внаслідок настання інших обставин, зокрема, внаслідок невиконання податковим органом вимог податкового законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 13420 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 348,92 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості за декларацією за листопад 2014 року за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню за період з 13 квітня 2023 року по 21 червня 2023 року у розмірі 34 759, 31 грн (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень тридцять одна копійка).
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 348,92 грн (триста сорок вісім гривень дев'яносто дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.