про відмову в забезпеченні позову
18 вересня 2025 року Київ №320/24832/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Рахункової палати в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову т.в.п. Секретаря Рахункової палати, викладених в листах Рахункової палати від 17.04.2025 № 15-77/121 та від 05.05.2025 №15-77/143, у переведення ОСОБА_1 з 01.01.2025 без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, затвердженої рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 № 4-3, виплаті заборгованості по заробітній платі та відшкодуванні моральної шкоди;
- зобов'язати Рахункову палату здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року по 01.05.2025, та виплати Позивачу заборгованість за заробітною платою за період з 01.01.2025 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 218 996,80 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість тисяч грн та 80 копійок) тис. грн, у тому числі за: посадовим окладом - 64 976,00 грн (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень); надбавки за вислугу років - 154 020,80 грн (сто п'ятдесят чотири тисячі двадцять гривень та вісімдесят копійок);
- зобов'язати Рахункову палату здійснити перерахунок премій, починаючи з 01.01.2024 року по 01.05.2025, та виплати ОСОБА_1 заборгованість за невиплачену премію за період з 01.01.2024 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 276 661,2 грн (двісті сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одну тисячу гривень двадцять копійок);
- зобов'язати Рахункову палату відшкодувати моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень);
- стягнути з Рахункову палату на користь ОСОБА_1 судові витрати у суму 127 321,88 грн (сто двадцять сім тисяч триста двадцять одну гривню та вісімдесят вісім копійок), у тому числі: судовий збір - 7 988,98 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн та дев'яносто вісім копійок); надання правничої допомоги у сумі 119 332,9 грн (сто дев'ятнадцять тисяч триста тридцять дві гривні та дев'яносто копійок), у тому числі 39 332,9 грн грн (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять дві гривні та дев'яносто копійок) - сума гонорару успіху.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:
- заборонити Рахунковій палаті України вчиняти дії, спрямовані на звільнення ОСОБА_1 та порушення його трудових прав до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі, у т.ч.:
а) видання наказу про звільнення позивача з посади, яку він обіймав до скорочення його посади та виведення її поза штат;
б) переведення ОСОБА_1 на іншу посаду без його згоди;
в) позбавляти ОСОБА_1 отримувати заробітну плату у розмірах, визначених Законом України «Про Рахункову палату» (в редакція, яка дія з 01.01.2025 року), зокрема окладу, щомісячних надбавок та премій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 відмовлено у
задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:
- заборонити Рахунковій палаті України та її посадовим особам до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/24832/25 вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення трудових відносин або обмеження трудових прав ОСОБА_1 , а саме:
а) видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади, яку він обіймав до скорочення та виведення поза штат;
б) укладення контрактів або переведення на посаду ОСОБА_1 інших осіб до вирішення спору судом;
в) переведення ОСОБА_1 на іншу посаду без його письмової згоди;
г) позбавлення ОСОБА_1 права отримувати заробітну плату та обов'язкові виплати, передбачені Законом України «Про Рахункову палату» (в редакції, чинній з 01.01.2025).
Заява обґрунтована тим, що наприкінці 2023 - на початку 2024 років у Рахунковій палаті відбулися численні структурні зміни. Свою позицію з цих питань, заявник виклав у службовій записці «Щодо необхідності врахування професійної думки з огляду на багаторічний досвід та участь у формуванні інституційної пам'яті Рахункової палати», зареєстрованій 17.04.2025 за №830/08-1. Внаслідок вищезазначених процесів посаду заявника - заступника директора департаменту- начальника відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції було виведено поза штат. Відтоді останній майже два роки перебуває у статусі «поза штатом». На думку заявника, причиною цього є його викривальна діяльність та участь у виявленні порушень у роботі установи. З лютого 2025 року у Рахунковій палаті було запроваджено незаконні процеси конкурсного відбору стосовно працівників, діяльність яких безпосередньо пов'язана з виконанням аудиторських функцій. У травні 2025 року заявник подав до суду позов про переведення на рівнозначну посаду відповідно до ст. 87 Закону «Про державну службу» (справа № 320/24832/25).
Керівництвом Рахункової палати завершено конкурс на переведення працівників на посади аудиторів, а з червня 2025 року почалося формування нового штатного розпису, включаючи посади, рівнозначні заявника. 09.09.2025 заявнику було вручено попередження про звільнення з пропозицією посади головного спеціаліста адміністративного відділу, що на його думку, є очевидно нерівнозначною його попередній посаді заступника директора департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції. Вважає, що таке рішення не лише суперечить принципу рівнозначності, а й принижує його професійну репутацію. Крім того, вважає цей документ прямим доказом наміру відповідача видати наказ про припинення моїх трудових відносин. Вказує на існування ризику звільнення або примусового переведення його на нижчу посаду ще до ухвалення рішення судом.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Крім того, відповідно до приписів частини п'ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав визнання протиправною відмову т.в.п. Секретаря Рахункової палати, викладених в листах Рахункової палати від 17.04.2025 № 15-77/121 та від 05.05.2025 №15-77/143, у переведення ОСОБА_1 з 01.01.2025 без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, затвердженої рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 № 4-3, виплаті заборгованості по заробітній платі та відшкодуванні моральної шкоди.
Натомість в заяві про забезпечення позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.
З огляду на що, суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова