18 вересня 2025 року м. Київ № 320/41077/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, оформлене протоколом від 04.06.2024 № 5;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та оформити її шляхом надання довідки за формою, визначеною у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560, та шляхом внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п. 34 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим направив відповідачу заяву про надання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період і воєнний час, разом з усіма необхідними документами, перелік яких визначений законодавством. Однак, відповідачем протиправно ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з підстав на подання неповного пакету документів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року позовну заяву передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 320/41077/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача завірену належним чином копію наказу про створення при ІНФОРМАЦІЯ_5 комісії із розгляду заяв на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та про затвердження її особового складу на виконання положень пункту 57 Постанови КМ України від 16.05.2024 р. №560; завірену належним чином копію витягу з протоколу комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від 04.06.2024 № 5; всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 05.09.2024 по справі № 320/41077/24 доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 06.09.2024.
05 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
23 вересня 2024 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнає і не вважає протиправними дії в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Зазначає, що форма довідки про надання відстрочки передбачає посилання на актуальний військово-обліковий документ військовозобов'язаного громадянина та, відповідно, не може бути виготовлена за його відсутності. Однак, до своєї заяви про надання відстрочки позивач не додав копію військово-облікового документа, який підтверджує його статус військовозобов'язаного.
11 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що він виконав законодавчу вимогу щодо змісту та форми документів, поданих відповідачу з метою отримання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час. Даний перелік є вичерпним для батька, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на той факт, що позивач начебто надав не повний пакет документів, передбачений Додатком 5 до Порядку № 560, а саме не надав копію військово-облікового документ, є власним розширеним тлумаченням норми права.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 22.05.2024 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
До заяви було додано: копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, завірену медичним закладом; нотаріально завірену копію тимчасової довідки про наявність дитини з інвалідністю; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження сина, який є дитиною з інвалідністю; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045056941; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб.
Згідно з витягом з протоколу № 5 засідання комісії з розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період від 04.06.2024 комісією розглянуто заяву за вх. № Є-108 від 30.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Вирішено відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовити у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період. Зазначено, що заявником подано не повний пакет документів згідно Додатку № 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
Повідомленням № 395 від 04.06.2024 позивача повідомлено про ухвалене комісією рішення.
Не погодившись із рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
18.05.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", яким, зокрема, були внесені зміни до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Також, Кабінетом Міністрів України постановою № 560 від 16.05.2024 (набрала чинності 18.05.2024), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до додатку 5 Порядку № 560, для відповідної категорії осіб (жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років) необхідно подати:
для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини; для усиновителів - рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі зазначеної норми Закону, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 22.05.2024 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
До заяви було додано: копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, завірену медичним закладом; нотаріально завірену копію тимчасової довідки про наявність дитини з інвалідністю; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження сина, який є дитиною з інвалідністю; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045056941; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб.
Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було подано заяву відповідно до додатку 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року (далі - Порядок № 560), а також надано всі документи, передбачені додатком 5 зазначеного Порядку, що підтверджують наявність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, форма заяви ОСОБА_1 повністю відповідає додатку 4 Порядку № 560, а до заяви додано як документ для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (в даному випадку, позивач долучив корінець медичного висновку № 148 про дитину-інваліда віком до 18 років), так і документ для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного (позивач долучив копії свідоцтва про народження дитини та свідоцтва про шлюб).
Однак Комісією з розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено позивачу в наданні відповідної відстрочки. Вказана у протоколі № 5 від 04.06.2024 підстава відмови - «заявником подано не повний пакет документів згідно Додатку № 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560».
Отже, факт того, що позивач дійсно являється батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється дитиною з інвалідністю до 18 років відповідно до медичного висновку № 148 про дитину-інваліда віком до 18 років, не заперечується відповідачем.
Тобто відповідач не заперечує, що виховання позивачем сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є дитиною з інвалідністю до 18 років, є підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу.
Разом із тим, відмовляючи у відстрочці, відповідач виходив з того, що заявником подано не повний пакет документів згідно Додатку № 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
Суд зазначає, що спірне рішення Комісії, оформлене протоколом від 04.06.2024 № 5, не містить конкретного посилання на те, який саме документ, передбачений додатком № 5 Порядку № 560, не був поданий позивачем, що вже свідчить про відсутність належного обґрунтування відмови.
Разом з тим, у відзиві відповідач вказує, що форма довідки про надання відстрочки передбачає посилання на актуальний військово-обліковий документ військовозобов'язаного громадянина та, відповідно, не може бути виготовлена за його відсутності. Однак, до своєї заяви про надання відстрочки позивач не додав копію військово-облікового документа, який підтверджує його статус військовозобов'язаного.
Суд відхиляє вказані доводи, оскільки, по-перше, останні не викладені в обґрунтуванні прийнятого спірного рішення.
По-друге, суд звертає увагу, що, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 60 Порядку № 560 у разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з долученим до позову електронним військово-обліковим документом з особистого кабінету «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, відповідач при розгляді заяви позивача був обізнаний та мав всі необхідні дані щодо перебування ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки мав використовувати при розгляді заяви Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, як вже було вказано вище, додатком 5 Порядку № 560 визначено вичерпний перелік документів, які необхідно було подати позивачу при відповідному зверненні щодо надання відстрочки, і, як було встановлено судом, позивач в повній мірі дотримався вказаного порядку.
З огляду на наведене, зважаючи на встановленні під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, оформлене протоколом від 04.06.2024 № 5, є протиправним.
Разом з тим, установивши, що ОСОБА_1 подав всі документи, передбачені додатком 5 Порядку № 560, тобто, вчинено всі необхідні дії для позитивного рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, суд дійшов висновку, що відповідача слід зобов'язати прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та оформити її шляхом надання довідки за формою, визначеною у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560, та шляхом внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників.
Так, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Позивач обрав саме цей спосіб захисту - просив визнати неправомірним та скасувати рішення та зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:
а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і
б) зобов'язуючої - суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду стосовно дискреційних повноважень, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Застосовуючи вищезазначені підходи до справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що судом було встановлено подання позивачем всіх необхідних документів для отримання позитивного рішення про відстрочку від призову, тому у відповідача не було правових підстав для відмови. Отже, у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правомірні можливості відмовити ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності дискреції суб'єкта владних повноважень за відповідних обставин та дотримання зазначених умов викладена Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 340/2074/19.
За таких обставин, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час не є дискреційними з огляду на подання позивачем всіх необхідних документів, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, оформлене протоколом від 04.06.2024 № 5.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та оформити її шляхом надання довідки за формою, визначеною у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 і внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п. 34 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.