18 вересня 2025 року м. Київ справа №320/4584/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
Визнати протиправними відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 26.07.2023 року № 3530 та від 27.07.2023 року № 3542 у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який самостійно виховує дитину віком до 18 років, а саме малолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін, у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.06.2023 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
До заяви позивачем додано копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 від 29.07.2010 року, серії НОМЕР_3 та ОСОБА_3 від 12.06.2020 року, серії НОМЕР_4 .
Також до заяви додані копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2022 року, про затвердження мирової угоди по справі №757/21144/22-ц, яким визначено місце проживання малолітніх дітей позивача та залишення їх на самостійне виховання та утримання батька; копія мирової угоди від 04.10.2022 року у справі №757/21144/22-ц; копія рішення Обухівського районного суду Київської області від 21.09.2021 року у справі №757/5462/20-ц, яким розірвано шлюб між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_5 .
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2023 року №3530 відмовлено позивачу у наданні відстрочки.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся за захистом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.92 (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
На підставі частини першої статті 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 23 цього Закону (в редакції чинній на час подання заяви позивачем про надання відстрочки) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Як визначено пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Норми Порядку № 560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як вже було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2023 року позивач отримав рішення про відмову в наданні йому відстрочки від мобілізації на особливий період, яке мотивовано тим, що позивач матиме право на відстрочку на абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, позивачем до заяви було долучено копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2022 року, про затвердження мирової угоди у справі №757/21144/22-ц, яким затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний мер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області від .10.2002 р. та ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , даний Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області від 17.05.2000 р., а разом «Сторони», керуючись статтею 207 ЦПК України, уклали мирову угоду про наступне:
« 1. Сторони домовились врегулювати спір по справі № 757/21144/22-ц шляхом підписання та виконання даної мирової угоди.
2. Сторони, які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та порядок участі у їх вихованні.
3. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до досягнення ними повноліття разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його проживання.
4. ОСОБА_1 зобов'язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
5. ОСОБА_1 зобов'язується самостійно виховувати дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 , до досягнення ними 18-річного віку та у випадку, якщо дитина (діти) буде продовжувати навчатися - до досягнення нею (ними) 23-річного віку.
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 08.11.2022.
Отже, вказане рішення було чинним на час як звернення позивача із заявою про надання відстрочки (19.06.2023 року), так і на час прийняття відповідачем рішення про відмову.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, посадові особи відповідача не вправі надавати оцінку висновкам суду, викладеним у рішенні, яке набрало законної сили.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Порядком № 560 було визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Вказані норми були незмінним і на час прийняття відповідачем спірного рішення.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем надано достатні докази на підтвердження самостійного виховання неповнолітньої дитини.
А відтак, рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки є протиправним та необґрунтованим.
Окремо суд наголошує, що відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. Конституція України (ч. 3 ст. 51) встановлює, що діти мають право на піклування батьків, а держава зобов'язана забезпечувати захист прав дитини. Аналогічна позиція закріплена у практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, положення п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачають виключення для осіб, які самостійно виховують дитину віком до 18 років, і відмова у застосуванні цього положення не може бути довільною чи формальною.
У цій справі є наявні та документально підтверджені обставини, які свідчать про те, що відмова у наданні відстрочки та можлива мобілізація позивача призведе до незворотних наслідків як для позивача, так і для дітей, які опиниться у надзвичайно вразливому становищі, позбавлена постійної опіки батька.
З метою забезпечення законності, запобігання істотній шкоді правам дитини та забезпечення ефективності судового захисту, суд вважає за необхідне Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву позивача та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 412 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з самостійним вихованням малолітніх дітей.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 83436,00 грн, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті134 КАС України).
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» самостійно адвокатом.
Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З'їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір №01-06/22 про надання правової допомоги, додаток до договору №2, у якому зазначено, що вартість робіт з юридичного супроводу становить 81100,00 грн, акт виконаних робіт на загальну суму 83436,00 грн, детальний опис робіт та платіжну інструкцію №66184940 на суму 83436,00 грн.
Правова допомога адвоката позивачу, надана відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги становить: усна юридична консультація, укладення додатку № l від 19.06.2023 р., до договору №01-06/22 про надання правової допомоги від 01-06/23 року. Пошук судової практики та аналіз правової позиції Верховного Суду з поставленої проблематики Клієнта, збір додаткових доказів для написання обґрунтованої позовної заяви; написання, формування та направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.08.2023 року про надання інформації; написання, формування та направлення скарги до ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.08.2023; написання позовної заяви та затвердження позиції, викладеній в позовній заяві, з Клієнтом; написання клопотання про витребування доказів, виготовлення копій позовної заяви, формування додатків відповідно до кількості учасників справи, формування клопотання про витребування доказів; направлення поштовими засобами АТ «Укрпошта» позовної заяви з додатками до Київського окружного адміністративного суду.
Всього 17 годин - 83436 грн.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг адвоката, як: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).
На думку суду, вказані дії є єдиним процесом опрацювання та підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому суд критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що підставою звернення до суду стали неправомірні дії відповідача, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись Конституціє України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про скасування рішення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 26.07.2023 року № 3530 та від 27.07.2023 року № 3542 про відмову у наданні ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з самостійним вихованням малолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
4. У решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.