15 вересня 2025 року № 754/10731/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Фастівщук А.Г.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Захарова К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
I. Зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до Державної податкової служби України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України, викладене у листі від 20 червня 2023 року № 16104/6/99-00-17-01-02-06 щодо відмови у зміні статусу однокімнатної службової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових, закріплення її за зареєстрованою, проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державної податкової служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2023 року про виключення з числа службових однокімнатної службової квартири, жилою площею 17,96 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та направити до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових та закріплення її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 .
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 17.05.2002 року по 30.11.2018 року проходив службу в органах податкової міліції (ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС), в тому числі в центральному апараті з грудня 2005 року. Звільнений з податкової міліції у відставку через хворобу. Зазначає, що має право на пільги, встановлені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», як особа з інвалідністю внаслідок війни та ветеран податкової міліції.
Разом із членами сім'ї перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації з 12.09.2007 року.
На підставі ордеру на право зайняття службового житлового приміщення виданого на підставі Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надано однокімнатну службову квартиру. На даний час в службовій квартирі проживає та зареєстрований позивач разом з дружиною та двома синами.
Відповідно до повідомлення, направленого листом Державної фіскальної служби України, визначено що ДПС та Дермитслужба є правонаступниками майна, та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.
У зв'язку з викладеним, службова квартира, яка була надана позивачу для проживання, передана з оперативного обліку ДФС на оперативний облік Державної податкової служби України.
З метою реалізації права на житло, позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення спірної квартири з числа службових від 05.06.2023 року та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача ДПС надана відповідь у якій зазначено, що здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень з числа службових не є обов'язком, а є виключно правом установи, організації, підприємства.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
III. Процесуальні дії у справі
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 до залишено без задоволення.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У квітні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПС України про захист порушених житлових прав скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПС України про захист порушених житлових прав закрито.
Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного суду від 23.10.2024 адміністративну справу за позовом №754/10731/23 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно листа від 29.10.2024 матеріали справи №754/10731/23 скеровано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 17.12.2024 № 65600).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.01.2025 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву.
09.04.2025 представником позивача до суду подано відповідь на відзив.
Представниками позивача та відповідача заявлені клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №754/10731/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 20.05.2025 року о 14.30 год.
20.05.2025 в судове засідання з'явились сторони, вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, у зв'язку з витребовуванням додаткових документів, оголосити перерву до 23.06.2025 о 14:00.
05.06.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
23.06.2025 в судове засідання з'явились сторони, представник позоивача в засідання не з'явився. Суд на місці ухвалив, відкласти розгляд справи на 08.07.2025 о 14:30 визнати неявку відповідача без поважних причин та повторно витребувати докази, які не були надані відповідачем.
08.07.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
08.07.2025 в судове засідання з'явились сторони, суд на місці ухвалив, закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 15.09.2025 о 15:30.
22.07.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява пр надання доказів на виконання ухвали суду.
15.09.2025 в судове засідання з'явились сторони, вислухавши сторін судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що позивач з 17.05.2002 по 30.11.2018 проходив службу в органах податкової міліції (ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС) в тому числі в центральному апараті з грудня 2005 року.
Звільнений з податкової міліції наказом Державної фіскальної служби України від 30.11.2018 № 2332-о у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Вислуга років у календарному обчисленні 18 років 11 місяців 13 днів.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ - ї групи довічно (посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.06.2020).
Позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів податкової міліції (посвідчення № НОМЕР_2 від 03.12.2020 року).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відомості відсутні (витяги від 03.08.2023 року).
Позивач має право на пільги, встановлені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», як особа з інвалідністю в наслідок війни та ветеран податкової міліції.
Позивач разом із членами сім'ї перебуває на квартирному обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов в Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації з 12.09.2007. Облікова справа № 24848. Категорія, особа з інвалідністю внаслідок війни.
На підставі ордеру №5115 на право зайняття службового житлового приміщення від 13.08.2015 виданого на підставі Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.08.2015 № 452 «Про затвердження рішення адміністрації Державної фіскальної служби України про надання службового житлового приміщення» ОСОБА_1 , як заступнику начальника першого відділу другого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби України надано однокімнатну службову квартиру, жилою площею 17,96 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований позивач разом з дружиною та двома синами (що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 03.07.2023 року).
Відповідно до повідомлення направленого листом Державної фіскальної служби України від 26.10.2021 № 1552/К/99-99-11-05-14 встановлено, що відповідно до підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», визначено що ДПС та Дермитслужба є правонаступниками майна, та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. У зв'язку з чим, службова квартира, яка була надана позивачу для проживання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана з оперативного обліку ДФС на оперативний облік Державної податкової служби України.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення спірної квартири з числа службових від 05.06.2023 та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача ДПС надана відповідь листом від 20.06.2023 №16104/99-00-17-01-02-06, що відповідно до пункту 5 розділу 1 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.06.2021 № 338, громадяни, які пропрацювали в ДПС або її територіальних органах, що надав їм службове житло не менше як 10 років та проживають у цьому службовому приміщенні, перебувають на обліку для отримання житла, не мають іншого житла у приватній власності (вони, а також члени їх родини), мають право звернутись із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні.
Таким чином, здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень з числа службових не є обов'язком, а є виключно правом установи, організації, підприємства.
Позивач вважаючи, що дії (бездіяльність) Державної податкової служби України щодо неприйняття рішення щодо виключення квартири з числа службової та не направлення до виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням квартири клопотання Голови ДПС про виключення службового жилого приміщення фактично позбавляють його можливості реалізувати свої права на житло звернувся до суду із даним позовом.
V. Норми права
Згідно статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У відповідності до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно статті 31 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 р. № 5464-X громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
У відповідності із положеннями статті 125 Житлового кодексу України до осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема належать: особи з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно частини першої статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
У відповідності до положень пункту 356.1. статті 356 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції станом на 22.12.2021 року) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
У відповідності до п. 6 Положення "Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР" затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам,
жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Механізм та порядок виключення квартир із числа службових у ДПС регулюється нормами Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та і її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10 червня 2021 року № 338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.10.2021 № І314/36936 (далі - Порядок 338).
Відповідно абзацу 3 п. 5 розділу І Положення 338 громадяни, які пропрацювали в ДПС або її територіальному органі, що надав їм службове жиле приміщення, не менше як 10 років та проживають у цьому службовому жилому приміщенні не менше як 10 років, перебувають на обліку для отримання житла, не мають іншого житла у приватній власності (вони, а також члени їх родини), мають право звернутись із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.
Відповідно до п. 6 розділу І Положення 338 рішення про можливість виключення жилого приміщення з числа службових приймається Головою ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДПС.
Основним завданням Комісії з житлових питань ДПС відповідно до п.3 розділу II Положення 338 є, у тому числі розгляд заяв працівників, клопотань працівників ДПС та територіальних органів стосовно виключення жилих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання Голови ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДГІС (п. 7 розділу І Положення 338).
VI. Оцінка суду
Відносно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України, викладене у листі від 20 червня 2023 року № 16104/6/99-00-17-01-02-06 щодо відмови у зміні статусу однокімнатної службової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових, закріплення її за зареєстрованою, проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивач разом із членами сім'ї перебуває на квартирному обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов в Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації з 12.09.2007 року.
На підставі ордеру №5115 на право зайняття службового житлового приміщення від 13.08.2015 виданого на підставі Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.08.2015 № 452 «Про затвердження рішення адміністрації Державної фіскальної служби України про надання службового житлового приміщення» ОСОБА_1 , надано однокімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач 05.06.2023 звернувся до відповідача із заявою про виключення спірної квартири з числа службових та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових.
Згідно абзацу 3 п. 5 розділу І Положення 338 громадяни, які пропрацювали в ДПС або її територіальному органі, що надав їм службове жиле приміщення, не менше як 10 років та проживають у цьому службовому жилому приміщенні не менше як 10 років, перебувають на обліку для отримання житла, не мають іншого житла у приватній власності (вони, а також члени їх родини), мають право звернутись із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.
З матеріалів справи вбачається, що позивач пропрацював у органах податкової міліції, що надав йому службове жиле приміщення, більше 10 років (період служби в органах податкової міліції з 17.05.2002 по 30.11.2018) та проживає у цьому службовому жилому приміщенні більше 10 років (ордер №5115 на право зайняття службового житлового приміщення від 13.08.2015) та не має іншого житла у приватній власності, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.
Згідно п. 6 розділу І Положення 338 рішення про можливість виключення жилого приміщення з числа службових приймається Головою ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДПС.
Основним завданням Комісії з житлових питань ДПС відповідно до п.3 розділу II Положення 338 є, у тому числі розгляд заяв працівників, клопотань працівників ДПС та територіальних органів стосовно виключення жилих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання Голови ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДПС (п. 7 розділу І Положення 338).
З огляду на положення п. 6, п. 7 розділу І, п. 3 розділу II Положення 338 вбачається, що звернення позивача із заявою до ДПС про надання нею клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового повинно було бути розглянуто Головою ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань ДПС.
Разом із тим, судом встановлено, що за результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача ДПС надана відповідь листом від 20.06.2023 №16104/99-00-17-01-02-06 за підписом директора Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення ОСОБА_4 .
Враховуючи встановлені обставини суд вбачає порушення відповідачем порядку розгляду заяви позивача про надання клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового, які полягають у не винесенні на розгляд комісії з житлових питань ДПС заяви позивача, а також не розгляді зазначеної заяви із урахуванням пропозицій Комісії уповноваженим суб'єктом владних повноважень - Головою ДПС.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України, викладене у листі від 20 червня 2023 року № 16104/6/99-00-17-01-02-06 щодо відмови у зміні статусу однокімнатної службової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових, закріплення її за зареєстрованою, проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2023 року про виключення з числа службових однокімнатної службової квартири, жилою площею 17,96 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та направити до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових та закріплення її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 грудня 2021 року по справі № 1840/2970/18 зазначив, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Згідно положень статті 125 Житлового кодексу України до осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема, належать: особи з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ - ї групи довічно (посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.06.2020), а також має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів податкової міліції (посвідчення № НОМЕР_2 від 03.12.2020 року). Також, позивач пропрацював в органах податкової міліції - в установі, що надала йому службове жиле приміщення, більше десяти років.
Отже позивач у відповідності до статті 125 Житлового кодексу України належить до кола осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
Крім того, як вже було зазначено вище позивач відповідає вимогам абзацу 3 п. 5 розділу І Положення 338, що дає йому право на звернення із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.
Суд керуючись положеннями статей 47, 48 Конституції України, враховуючи, що позивач на час розгляду справи проживає у службовому приміщенні понад десять років, є особою з інвалідністю другої групи довічно та з урахуванням положень статті 125 Житлового кодексу України згідно якої позивач належить до осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, при цьому судом не встановлено наявність встановленого законом порядку надання іншого жилого приміщення позивачу, вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Державної податкової служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2023 року про виключення з числа службових однокімнатної службової квартири, жилою площею 17,96 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та направити до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових та закріплення її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору (посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.06.2020) Таким чином, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України, викладене у листі від 20 червня 2023 року № 16104/6/99-00-17-01-02-06 щодо відмови у зміні статусу однокімнатної службової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових, закріплення її за зареєстрованою, проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну податкову службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2023 року про виключення з числа службових однокімнатної службової квартири, жилою площею 17,96 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та направити до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації клопотання про виключення квартири з числа службових та закріплення її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім'єю ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 вересня 2025 року