18 вересня 2025 року Київ №320/421/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії виходячи із десяти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію починаючи з 10.09.2024 в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), має право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, а саме згідно зі статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю І (першої) групи, починаючи з 10.09.2024, проте відповідач безпідставно обмежив в реалізації вказаного права.
Ухвалою від 08.01.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував, направив відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має І групу інвалідності, захворювання пов'язане з виливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до копії довідки серії АВ № 1108991, наявної в матеріалах справи, позивач є особою з інвалідністю першої підгрупи «Б» захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЄС.
Позивач звернулася до відповідача із заявою (зареєстрована 20.11.2024) щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, у відповідності до вимог статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 03.12.2024 № 13489-34524/Д-02/8-1000/24 повідомило позивача про відмову у здійсненні спірного перерахунку пенсії. Зазначили, що розмір пенсії по інвалідності позивача станом на грудень 2024 року складає 9180,84 грн, з яких 8839,20 грн - розмір пенсії, 341,64 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам з інвалідністю І групи із числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсія розрахована на підставі документів, які містяться в пенсій справі, та відповідно до чинного законодавства.
Уважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи регламентовані Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін, врегульоване пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 54 Закону № 796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР, яка діяла до 01.01.2015) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
28.12.2014 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частини третю та четверту замінено положеннями такого змісту: «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань». Наведені зміни набрали чинності з 01.01.2015.
07.04.2021 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення № 1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В указаному рішенні Конституційний Суд України виснував, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. Із метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Керуючись положеннями статті 97 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VІІІ «Про Конституційний Суд України», якими регламентовано порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України, Конституційний Суд України у пункті 2 рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021 установив: частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021, а у пункті 3 визначив, що Верховна Рада України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього Рішення повинна привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. У разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, через три місяці з дня ухвалення цього рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96ВР, яка передбачає, що: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, Верховна Рада України 29.06.2021 прийняла Закон № 1584-ІХ, яким внесла зміни до Закону № 796-ХІІ, у тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою.
Частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції після змін, внесених Законом № 1584-ІХ) передбачає, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 грн.; для II групи інвалідності - 4800 грн.; для III групи інвалідності - 3700 грн.; для дітей з інвалідністю - 3700 грн.
Указане свідчить, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, ніж ті, що були встановлені зазначеною статтею у редакції Закону № 230/96-ВР.
У подальшому, Конституційний Суд України ухвалив рішення від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024, у якому за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону у редакції Закону № 230/96-ВР.
У цьому рішенні Конституційний Суд України виснував, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам, виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди, та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку із Чорнобильською катастрофою, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону № 1584-IX) вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 зазначено, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ у частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону № 1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Урахувавши зазначене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вказала, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, Верховний Суд у своїй постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 сформував висновок про те, що оскільки внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII установлено менші розміри пенсії, ніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Ураховуючи вказані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд доходить висновку, що позивач як особа з інвалідністю І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, має право на отримання пенсії в розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, тобто в розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком, визначених законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.12.2024 у справі № 240/719/24, яка у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу, врахована судом у спірних правовідносинах.
Відтак, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, є протиправними.
При цьому, у позовній заяві позивач просив визнати протиправною відмову у перерахунку пенсії, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 03.12.2024 № 13489-34524/Д-02/8-1000/24 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії.
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За правилами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити позивачу перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, а саме - згідно зі статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком, щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 10.09.2024.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 03.12.2024 № 13489-34524/Д-02/8-1000/24 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, а саме - згідно зі статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком, щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 10.09.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.