18 вересня 2025 року Київ № 320/41069/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1).
Просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати позивачу з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році у місячному розмірі: з січня - 3028 грн, з урахуванням проведених раніше виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно у нарахуванні грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році у місячному розмірі: з січня - 3028 грн.
Ухвалою від 08.10.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Від представника позивача 25.11.2024 до суду надійшли клопотання про витребування доказів та про залучення співвідповідача разом із новою редакцією позовної заяви.
23.07.2025 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 31.07.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - відповідач 2), та витребувано від відповідачів додаткові докази по справі.
Відповідно до нової редакції адміністративного позову від 18.11.2024, позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати позивачу з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році у місячному розмірі: з січня - 3028 грн, з урахуванням проведених раніше виплат;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити позивачу з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році у місячному розмірі: з січня - 3028 грн, з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідач 1 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що адвокатський запит представника позивача містить вимоги до відповідача 1, які не передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у контексті прохання вчинити певні дії відносно позивача. Вказали, що позивач самостійно із заявою не звертався, а до адміністративного позову не надано доказів зворотного, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення.
На виконання вимог ухвали суду від 08.10.2024, від відповідача 1 надійшли додаткові докази.
Відповідач 2 проти позову заперечував і також просив суд відмовити у задоволенні позову. Стверджували відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, оскільки при визначенні у період з 24.02.2022 по 28.05.2024 розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, військовою частиною було правомірно застосовано розмір 1762 грн.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 24.02.2022 по 28.05.2024.
Як видно із витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.2024 № 149 (по стройовій частині), позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (за наявності інвалідності).
Стверджує неправильне застосування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, для обрахунку грошового забезпечення у період проходження військової служби.
У зв'язку із цим представник позивача засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача 1 із адвокатським запитом від 13.08.2024 про вирішення спірного питання, у відповідь на який отримав лист від 19.08.2024 № 1/8/7749 про відмову в задоволенні запиту з посиланням на захист персональних даних.
Судом від відповідача витребувано докази фактично нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення за спірний період.
Як установлено судом із даних довідки ОК-5, страхувальником позивача з березня 2022 року по травень 2024 року був ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На вимогу суду відповідачем 1 надана довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 19.09.2024 № 3899, за період із травня 2022 року по квітень 2024 року, розрахунок щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, додаткової винагороди, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки позивача, а також пояснення щодо спірних правовідносин.
Уважаючи дії відповідача 1 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
За змістом частини четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
У зв'язку із цим, після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд резюмує, що зазначення у пункті 4 постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом із цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) та Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватись навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 06.07.2022 у справі № 440/4978/19, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Тож, з огляду на визначені у частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також ураховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, прохання позивача перерахувати грошове забезпечення, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач 2 уважає, що діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та під час обрахунку грошового забезпечення позивача у період із 24.02.2022 по 28.05.2024, із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, не було порушено прав позивача.
Проте суд частково не погоджується з такими доводами відповідача 2, з огляду на таке.
Як було зазначено, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виникли підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд зауважує, що застосування вказаних нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд виснував, зокрема, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений на відповідний рік, у тому числі, як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 та по 19.05.2023 у меншому розмірі, ніж мало бути виплачено.
Оскільки у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем 1 не надано відповіді по суті запитуваної інформації, обмежившись захистом персональних даних, суд убачає бездіяльність відповідача 1 та, як наслідок, наявність підстав для захисту прав позивача із урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні спору суд також ураховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
Пунктом 2 Постанови № 481 внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, викладено абзац перший у такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24.05.2023 по 28.05.2024, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704, у зв'язку із чим у названій частині відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Постановою № 481, яка на момент існування спірних правовідносин була чинною, підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у відповідача не було.
Тобто після набрання Постановою № 481 чинності, у відповідних суб'єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджету України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 420/18853/24, від 18.08.2025 у справі № 300/8187/24, від 21.08.2025 у справі № 520/22317/23.
Із урахуванням наведеного, оскільки судом констатовано порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі у період із 24.02.2022 по 19.05.2023 (до дня, що передує набранню чинності з 20.05.2023 змінами до Постанови № 704, внесеними Постановою № 481), суд уважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.
Як зазначалось, із даних довідки ОК-5, страхувальником позивача з березня 2022 року по травень 2024 року виступав ІНФОРМАЦІЯ_4 , який і виплачував грошове забезпечення, а не ІНФОРМАЦІЯ_3 , який лише його нараховував.
ІНФОРМАЦІЯ_4 названі обставини не заперечував, як і не заперечував свого обов'язку на вчинення дій щодо виплатити позивачу з 24.02.2022 по 28.05.2024 включно сум спірного грошового забезпечення, а лише стверджували відсутність правових підстав для такого перерахунку відповідно до постанови № 704, оскільки при визначенні у період з 24.02.2022 по 28.05.2024 розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, військовою частиною було правомірно застосовано розмір 1762 грн.
Із метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати, а ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно (до дня, що передує набранню чинності з 20.05.2023 змінами до Постанови № 704, внесеними Постановою № 481) грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, з урахуванням проведених раніше виплат.
Ураховуючи викладене, суд констатує відсутність підстав для задоволенні іншої частини позовних вимог (стосовно перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 28.05.2024, оскільки судом не встановлено порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі).
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, з урахуванням проведених раніше виплат.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн, з урахуванням проведених раніше виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.