ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2025 р. справа № 300/2690/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.04.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 на посаді помічника бурильника, а також не врахування при розрахунку розміру пенсії відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року, довідки від 22.01.2019 №37 про заробітну плату за період з травня по жовтень 2011 року, а також зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по віку з 18.02.2025 (дати звернення за перерахунком пенсії), з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 та з урахуванням відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року та довідки від 22.01.2019 №37 за період з травня по жовтень 2011 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що пенсійним органом протиправно не зараховано до його страхового стажу період його роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996, що підтверджується його трудовою книжкою НОМЕР_1 . При цьому, на думку позивача, пенсійним органом протиправно при обчисленні пенсії не враховано заробітну плату на території росії відповідно до відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року, а також довідки від 22.01.2019 №37 про заробітну плату за період з травня по жовтень 2011 року.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що в графі 3 немає найменування підприємства, не видно печатки при звільненні, а тому підстав для врахування періоду з 05.02.1994 по 08.12,1996 до стажу позивача немає. Також, на думку відповідача, немає підстав враховувати відомості про заробітну плату позивача згідно довідки від 09.07.2018 №С-486/2 (за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року) та від 22.01.2019 №37 (за період з травня по жовтень 2011 року).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести перерахунок розміру пенсії, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996, а також з урахуванням заробітної плати, яка підтверджується наявними в матеріалах пенсійної справи довідками від 09.07.2018 №С-486 за період з січня по липень 2000 року; від 09.07.2018 №С-486/2 за травень 2006 року; від 22.01.2019 №37 за період з травня по жовтень 2011 року; про заробітну плату за період з 01.08.2008 по 31.12.2008.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.03.2025 №2230-1490/К-02/8-0900/25 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, зокрема, з урахуванням відомостей довідок від 09.07.2018 №С-486, від 09.07.2018 №С-486/2 та від 22.01.2019 №37.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стражу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996, а також щодо здійснення перерахунку пенсії з врахуванням відомостей про його заробітну плату відповідно до довідок від 09.07.2018 №С-486/2 (за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року) та від 22.01.2019 №37 (за період з травня по жовтень 2011 року), звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як слідує із матеріалів справи, в даному випадку позивач вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до його страхового стажу період його роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Згідно з вимогами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Окрім цього, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача, зокрема, з 05.02.1994 по 08.12.1996 на посаді на посаді помічника бурильника.
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу.
Окрім цього, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці ОСОБА_1 немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зауважує, що згідно пункту 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов'язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд вважає, що трудова книжка НОМЕР_1 має бути врахована пенсійним органом при визначенні мого страхового стажу та, відповідно, має бути зараховано до його страхового стажу період роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996.
Щодо врахування відомостей про заробітну плату відповідно до довідок від 09.07.2018 №С-486/2 (за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року) та від 22.01.2019 №37 (за період з травня по жовтень 2011 року), то суд зазначає таке.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 № 22-1).
Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 № 22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 18.02.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести перерахунок розміру пенсії, з врахуванням заробітної плати відповідно до довідки від 09.07.2018 №С-486 за період з січня по липень 2000 року, довідки від 09.07.2018 №С-486/2 за травень 2006 року, довідки від 22.01.2019 №37 за період з травня по жовтень 2011 року та довідки про заробітну плату за період з 01.08.2008 по 31.12.2008.
Судом встановлено, що довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 09.07.2018 №С-486/2 та від 22.01.2019 №37 містять інформацію про підставу їх видачі (видані на підставі особових рахунків), інформацію про те, що роботодавець з включених у довідку сум проводив відрахування в пенсійний фонд.
Також такі довідки про заробітну плату підписані уповноваженими особами, а також завірені відповідною печаткою.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що заробіток за інші періоди, окрім спірних, враховані пенсійним органом згідно вказаних довідок, що свідчить про неоднозначний підхід відповідача та, відповідно, про протиправність таких дій.
Окрім того, дослідивши зміст довідки від 09.07.2018 №С-486/2, суд встановив, що за періоди, за які пенсійним органом не враховано заробіток, а саме за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року, вказано дохід ОСОБА_1 , при цьому, у відповідних графах (районний коефіцієнт і північна надбавка) проставлені прочерки, що, у свою чергу, свідчить про те, що у такі періоди були відсутні доплати, тобто у ці періоди позивачу виплачена заробітна плата без врахування таких надбавок. Як наслідок, заробіток ОСОБА_1 у ці періоди має бути враховано, враховуючи відомості довідки від 09.07.2018 №С-486/2.
Також суд зауважує, що у довідці від 22.01.2019 №37 вказано підставу видачі (особові рахунки за 2011 і 2012 роки) та вказано, що за ці періоди страхові виплати в пенсійний фонд сплачені у повному обсязі. Підписана така довідка уповноваженими особами, а також сама назва довідки свідчить про те, що така видана «для розрахунку пенсії», а тому така повинна братись до уваги відповідачем при розрахунку пенсії.
Більше того, суд звертає увагу, що розрахунок заробітних плат для визначення розміру пенсії свідчить, що за період з січня по квітень 2012 року заробітна плата позивача згідно довідки від 22.01.2019 №37 врахована, а тому, протиправним є неврахування відомостей про заробітну плату цієї довідки за інший період, а саме з травня по жовтень 2011 року.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірного періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 та неврахування під час обчислення пенсії позивача відомостей про його заробітну плату згідно довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року та довідки від 22.01.2019 №37 про заробітну плату за період з травня по жовтень 2011 року.
При цьому, щодо порядку звернення за перерахунком пенсії, то Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 висловив позицію, що заява про призначення чи перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку № 22-1. У цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Таким чином, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 18.02.2025 (дати звернення за перерахунком пенсії), з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 та з урахуванням відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року та довідки від 22.01.2019 №37 за період з травня по жовтень 2011 року.
Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
За таких обставин, суд вважає адміністративний позов позивача обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач підтвердив сплату судового збору на суму 1 211,20 гривень за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 на посаді помічника бурильника, а також не врахування при розрахунку розміру пенсії відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року та довідки від 22.01.2019 №37 про заробітну плату за період з травня по жовтень 2011 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05.02.1994 по 08.12.1996 та з урахуванням відомостей довідки від 09.07.2018 №С-486/2 про заробітну плату за грудень 2002 року, червень 2004 року, грудень 2004 року, травень 2006 року та довідки від 22.01.2019 №37 за період з травня по жовтень 2011 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.