ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2025 р. справа № 300/5809/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Бойко Віталій Васильович до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 104750009446 від 16.04.2025, зобов'язання до вчинення дій,
Бойко Віталій Васильович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 104750009446 від 16.04.2025, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не врахувавши при цьому стаж роботи позивача на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального Госпіталю МВС України у період з 05.04.2003 по 13.10.2004 та на посаді начальника гінекологічного відділення - лікаря Центрального Госпіталю МВС України у період з 13.10.2004 по 21.01.2014. На переконання позивача, відмова відповідача у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є протиправною, оскільки зазначені періоди підлягають до врахування при призначенні такої допомоги. У зв'язку з цим, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 08.09.2025. Просив суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказує на відсутність підстав для врахування до стажу роботи працівника охорони здоров'я та, відповідно виплати грошової допомоги періодів роботи позивача на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального Госпіталю МВС України у період з 05.04.2003 по 13.10.2004 та на посаді начальника гінекологічного відділення - лікаря Центрального Госпіталю МВС України у період з 13.10.2004 по 21.01.2014. Більше того, навіть за умови зарахування вказаних періодів, стаж позивача буде значно меншим за необхідний.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального Госпіталю МВС України у період з 05.04.2003 по 13.10.2004 та на посаді начальника гінекологічного відділення - лікаря Центрального Госпіталю МВС України у період з 13.10.2004 по 21.01.2014 (а.с.121-130).
З 26.03.2025 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком при загальному страховому стажі 40 років 7 місяців 2 дні, з яких 10 років 9 місяців 24 дні - працівник охорони здоров'я.
09.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.97,98).
В зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення за № 104750009446 від 16.04.2025 (а.с.103,104).
Вказаним рішенням відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не врахувавши при цьому стаж роботи позивача на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального Госпіталю МВС України у період з 05.04.2003 по 13.10.2004 та на посаді начальника гінекологічного відділення - лікаря Центрального Госпіталю МВС України у період з 13.10.2004 по 21.01.2014.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірним питанням у даній справі є наявність підстав для призначення та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати - з 1 квітня 2022 по 31 березня 2023 - не менше 29 років.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
Суд зазначає, що, відповідно до розділу 2 "Охорона здоров'я" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) таких закладів і установ: лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно- поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Вказаним переліком передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал незалежно від найменування посад.
Отже, періоди роботи позивача на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального Госпіталю МВС України у період з 05.04.2003 по 13.10.2004 та на посаді начальника гінекологічного відділення - лікаря Центрального Госпіталю МВС України у період з 13.10.2004 по 21.01.2014 не є такими, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, необхідного стажу для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 35 років, не буде досягнуто навіть за умови врахування відповідачем спірних періодів.
Як наслідок, суд доходить висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення за № 104750009446 від 16.04.2025, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.