ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2025 р. справа № 300/4182/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Шевченко Наталія Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Шевченко Наталія Павлівна (представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.02.2024 - дати встановлення інвалідності, з урахуванням заробітної плати згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл-Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду від 16.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області призначено пенсію по інвалідності з 22.02.2024. Однак, при призначенні пенсії відповідачем не враховано довідки про заробітну плату від 08.06.2021 №307-313, від 29.02.2024 №60-66, та довідку про заробітну плату з січня по серпень 2015 року. Представниця зауважує, що стаж, набутий на території будь якої з держав - учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу та заробітної плати здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають. Вважає, що припинення участі російської федерації в Угоді не є підставою для відмови врахувати довідки про заробітну плату, адже при обчисленні пенсії був зарахований стаж набутий в рф.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 07.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності, розмір пенсії розрахований від тривалості страхового стажу 33 роки 10 місяців 17 днів. Представниця відповідача зауважує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №300/4404/24 зобов'язання щодо врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за вказані у рішенні суду періоди роботи відсутні. Тому, заробітна плата ОСОБА_1 зарахована за періоди з 01.07.2000 по 16.07.2003, з 19.04.2008 по 14.06.2009, з 15.06.2009 по 20.11.2010, з 14.04.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 31.08.2015, з 22.09.2015 по 31.03.2016, з 16.06.2016 по 16.09.2017, з 15.10.2017 по 07.08.2018, з 07.11.2018 по 01.05.2022 в нульовому еквіваленті, з 26.10.2004 по 31.03.2005 - за даними персоніфікованого обліку. Вважає, що довідки про заробітну плату, які підтверджені документами підприємств держави-агресора, не підлягають зарахуванню для обчислення пенсії, оскільки вони не мають спеціального посвідчення (консульської легалізації або апостиля), передбаченого чинним законодавством України для документів, виданих за межами України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.
На адвокатський запит від 27.05.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській область листом від 02.06.2025 №090-0202-8/28536 повідомило, що на виконання рішення суду від 16.07.2024 у справі №300/4404/24 ГУ ПФУ в Рівненській області зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 20.11.1996 по 16.07.2003, з 19.04.2008 по 14.06.2009, з 15.06.2009 по 20.11.2010, з 14.04.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 31.08.2015, з 22.09.2015 по 31.03.2016, з 16.06.2016 по 16.09.2017, з 15.10.2017 по 06.08.2018, з 07.11.2018 по 31.01.2022. Заробітна плата ОСОБА_1 зарахована за періоди з 01.07.2000 по 16.07.2003, з 19.04.2008 по 14.06.2009, з 15.06.2009 по 20.11.2010, з 14.04.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 31.08.2015, з 22.09.2015 по 31.03.2016, з 16.06.2016 по 16.09.2017, з 15.10.2017 по 07.08.2018, з 07.11.2018 по 01.05.2022 в нульовому еквіваленті. Вказано, що довідки про заробітну плату, які підтверджені документами підприємств держави-агресора, не підлягають зарахуванню для обчислення пенсії, оскільки вони не мають спеціального посвідчення (консульської легалізації або апостиля), передбаченого чинним законодавством України для документів, виданих за межами України (а.с. 44-48).
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пп. 3 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року згідно додатку 1 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року згідно додатку 1.
Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Підпунктом 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що орган, що призначає пенсію при прийманні документів перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 10.08.2020 у справі № 266/2743/17, від 08.07.2021 у справі № 359/5785/16-а, від 12.11.2021 у справі № 433/1436/17.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, однак при призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області йому не враховані відомості довідок про заробітну плату від 08.06.2021 №307-313, від 29.02.2024 №60-66, та довідки про заробітну плату з січня по серпень 2015 року, оскільки рішенням суду від 16.07.2024 у справі №300/4404/24 не покладено зобов'язань врахувати такі, а також через відсутність спеціального посвідчення (консульської легалізації або апостиля), передбаченого чинним законодавством України для документів, виданих за межами України
Суд вказує, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з положеннями абз. 2,3 ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що у силу п. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і вихід України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зауважує, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Також суд зауважує, що згідно із ч.2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як визначено ст. 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом ч.1, ч.10, ч.12 ст. 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.16 ст. 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Як видно із довідок про заробітну плату від 08.06.2021 №307, №308, №311, від 29.02.2024 №60-66 страхові внески за спірні періоди роботи сплачувалися до Пенсійного фонду російської федерації.
Однак, у довідках від 08.06.2021 №309, №310 зазначено, що відрахування страхових внесків за 2010-2011 роки не здійснювалися, а в довідках від 08.06.2021 №312, №313, та в довідці за період з січня 2015 року по грудень 2015 року, не вказано суми сплати страхових внесків за спірні періоди роботи до Пенсійного фонду російської федерації.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Як вказано судом вище, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Також, за приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993 №2783-IX (далі -Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.
Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора, зокрема, російської федерації.
Водночас, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107«Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Станом на 24 лютого 2022 року документ, виданий на території російської федерації, приймався на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи, а саме - довідки від 08.06.2021 №№307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, від 29.02.2024 №№60, 61, 62, 63, 64, 65, 66 та довідка про заробітну плату за період з січня по серпень 2015 року, підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение» слід визнати протиправною.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 22.02.2024, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавались довідки щодо заробітної плати ще при зверненні із заявою про призначення пенсії (22.02.2024), що не спростовується відповідачем. Зважаючи на це, та з урахуванням вищевикладених обставин справи та правових висновків суду, та з огляду на те, що пенсія позивачу призначена з 22.02.2024, отже, на переконання суду, і відповідний перерахунок пенсії має бути проведений саме з цієї дати.
Відтак, з метою запобігання порушенню права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.02.2024, з урахуванням заробітної плати згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл-Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение».
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Суд зазначає, що жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33004) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 22.02.2024 з урахуванням заробітної плати згідно довідок: від 08.06.2021 № 307 за період з квітня по грудень 2008 року, від 08.06.2021 № 308 за період з січня по грудень 2009 року, від 08.06.2021 № 309 за період з січня по грудень 2010 року, від 08.06.2021 № 310 за період з квітня по грудень 2011 року, від 08.06.2021 № 311 за період з січня по грудень 2012 року, від 08.06.2021 № 312 за період з січня по грудень 2013 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, від 08.06.2021 № 313 за період з січня по грудень 2014 року, б/н за період з січня по серпень 2015 року, виданих ООО “РуссИнтеграл-Пионер»; від 29.02.2024 № 60 за період з червня по грудень 2016 року, від 29.02.2024 № 61 за період з січня по грудень 2017 року, від 29.02.2024 № 62 за період з січня по грудень 2018 року, від 29.02.2024 № 63 за період з січня по грудень 2019 року, від 29.02.2024 № 64 за період з січня по грудень 2020 року, від 29.02.2024 № 65 за період з січня по грудень 2021 року, від 29.02.2024 № 66 за січень 2022 року, виданих ООО “Нафтагаз-Бурение».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.