18 вересня 2025 року Справа № 280/4835/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 30 грудня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 30 грудня 2024 року пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ».
Також, просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн., 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням відповідача від 06 січня 2025 року за № 2258611129 позивачу відмовлено у призначенні за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 січня 2025 року за № 2258611129 про відмову у призначенні пенсії - незаконним, а право позивача на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу» - порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012).
Окрім того, у ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів звернення позивача із заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 30 грудня 2024 року, рішення про відмову у призначенні (переході) такої пенсії та детальний розрахунок стажу позивача, проведеного за результатами розгляду заяви про призначення (перехід) пенсії.
23 червня 2025 року від представника третьої особи разом із витребуваними доказами на адресу суду надійшли пояснення, які містять заперечення проти задоволення позову з огляду наступне. Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 06 січня 2025 року за № 2258611129 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723, у зв'язку із відсутністю у заявника права на її призначення. Третя особа вважає, що рішення відповідача є обґрунтованим та правомірним з огляду на те, що законодавством передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 виключно в порядку частини 1 статті 37 Закону № 3723. Враховуючи те, що у позивача станом на 01 травня 2016 року відсутній загальний стаж роботи на посадах державної служби у розмірі 20 років, тобто позивач не відповідає вимогам, встановленим п. 10-12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723. При цьому, період роботи позивача в органах податкової служби не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки посади, на яких позивач працював у даний період, не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу». Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову просить відмовити.
08 липня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов у якому останній заперечує проти задоволення позову у зв'язку із відсутністю у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723. Також, звертає увагу суду на те, що період роботи позивача в органах податкової служби не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки посади, на яких позивач працював у даний період, не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу». З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в податкових органах вона 30 грудня 2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Заява з урахуванням принципу екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 січня 2025 року за № 2258611129 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-IV.
Закон України №889-VIII набрав чинності з 01 травня 2016 року, а розділом Прикінцеві та перехідні положення цього Закону закріплено, що Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 рок №3723-ХІІ (далі Закон України № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України №889-VIII, втратив чинність.
Згідно з пунктом 10 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
На підставі пункту 12 зазначеного розділу для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, положеннями розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17, від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17 тощо.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19 листопада 2012 року), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу".
На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України «Про державну службу» та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17 грудня 2024 року № 72, позивач у період з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року, з 25 листопада року по 15 червня 2023 року працювала на таких посадах:
- з 02 липня 1990 року по 09 серпня 1991 року - старший державний податковий інспектор відділу державних та спільних підприємств ДПІ МФ УРСР по Шевченківському району (наказ від 02 липня 1990 року № 3-л);
- з 12 серпня 1991 року по 31 грудня 1993 року - заступник начальника інспекції - начальник відділу державних та спільних підприємств ДПІ МФ УРСР м. Запоріжжя по Жовтневому району (наказ від 12.08.1991 № 60-л)
- з 01 січня 1994 року по 25 листопада 1996 року - заступник начальника Інспекції - начальник управління податків та зборів ДПІ; Міністерства фінансів УРСР по Жовтневому району (наказ від 11 січня 1994 року № 2а-л);
- з 26 листопада 1996 року по 28 січня 1997 року - в.о. заступника голови - начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя (наказ від 26 листопада 1996 року № 102-о);
- з 29 січня 1997 року по 16 лютого 1998 року - заступник голови - начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПА в Запорізькій області по Жовтневому району (наказ від 29 січня 1997 року № 62-о);
- з 17 лютого 1998 року по 21 квітня 1998 року - в. о. заступника начальника. - начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПІ м. Запоріжжя в Жовтневому районі (наказ від 16 березня 1998 року №79-о);
- з 23 квітня 1998 року по 08 вересня 1998 року - начальник управління документальних перевірок юридичних осіб управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб ДПІ м. Запоріжжя у Орджонікідзевському районі (наказ від 23 квітня 1998 року № І97-о);
- з 09 вересня 1998 року по 31 серпня 2000 року перший заступник начальника ДПІ м. Запоріжжя в Орджонікідзевському районі (наказ від 09 вересня 1998 року № 106-о);
- з 01 вересня 2000 року по 21 березня 2002 року - перший заступник начальника ДПІ м. Запоріжжя в Орджонікідзевському районі (наказ від 31 серпня 2000 року № 209);
- з 25 листопада 2005 року по 27 січня 2010 року - начальник відділу погашення прострочених податкових зобов'язань у Комунарському районі м. Запоріжжя (наказ від 25 листопада 2005 року № 74-о);
- з 28 січня 2010 року по 14 березня 2012 року - начальник відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя (наказ від 28 січня 2010 року № 08-о);
- з 15 березня 2012 року по 30 червня 2013 року - начальник відділу погашення податкового боргу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (наказ від 15 березня 2012 року №01-о);
- з 01 липня 2013 року по 29 грудня 2014 року - начальник відділу обслуговування платників податків ДШ у Комунарському районі м. Запоріжжі ГУ Мін дохо дів у Запорізькій області (наказ від 27 червня 2013 року № 02-о);
- з 30 грудня 2014 року по 31 січня 2016 року - головний державний ревізор-інспектор відділу погашення заборгованостей ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (наказ від 30 грудня 2014 року № 08-о);
- з 01 лютого 2016 року по 09 березня 2016 року головний державний ревізор-інспектор відділу погашення боргу ДШ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС, у Запорізькій області (наказ від 01 лютого 2016 року № 01-о);
- з 10 березня 2016 року по 24 квітня 2017 року - головний державний ревізор-інспектор відділу погашення боргу ГУ ДФС у Запорізькій області (наказ від 09 березня 2016 року № 76-о);
- з 25 квітня 2017 року по 22 серпня 2019 року головний державний ревізор-інспектор відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та перенесення термінів сплати платежів управління погашення боргу ГУ ДФС у Запорізькій області (наказ від 25 квітня 2017 року № 172-о);
- з 23 серпня 2019 року по 21 грудня 2020 року головний державний ревізор-інспектор відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення» управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Запорізькій області (наказ від 22 серпня 2019 року № 119-о);
- з 22 грудня 2020 року по 20 жовтня 2021 року - головний державний ревізор-інспектор відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом ГУ ДЙС у Запорізькій області (наказ від 21 грудня 2020 року № 269-о);
- з 21 жовтня 2021 року по 05 червня 2022 року - головний державний інспектор відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Запорізькій області (наказ від 21 жовтня 2021 № 774);
- з 06 червня 2022 року по 15 червня 2023 року - головний державний інспектор відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення, погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ГУ ДІІС у Запорізькій області (наказ від 06 червня 2022 року № 119);
- 15 червня 2023 року звільнена з посади головного державного інспектора відділу моніторингу та інформаційно - аналітичного забезпечення, погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Запорізькій області, за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію, відповідно до пункту 7 частини | першої та частини третьої ст. 83 Закону України від 10 грудня 2015 року
№ 889-VIII «Про державну службу», із змінами і доповненнями (наказ від 09 червня 2023 року № 200-о).
Згідно з даною довідкою, стаж державної служби позивача за період роботи в органах податкової служби Запорізької області складає понад 29 років, (до 01 травня 2016 року - понад 21 рік).
Відповідні періоди роботи також підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Окрім того, згідно із записами у трудовій книжці, судом встановлено, що у спірний період:
- 24 листопада 1992 року позивачу присвоєно звання «радник податкової служби ІІІ рангу»;
- 13 травня 1994 року позивач прийняла присягу державного службовця;
- 01 липня 2013 року позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 01 січня 2014 року позивачу присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби та митної справи ІІ рангу»;
- 23 серпня 2019 позивачу присвоєно 5 ранг державного службовця.
Суд звертає увагу, що відповідачами не заперечується правомірність та дійсність записів у трудовій книжці позивача, заповненої 02 квітня 1981 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова № 306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Додатком 6 до Постанови № 306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.
Відповідно до додатку 6 до Постанови № 306, інспектор податкової служби І рангу прирівнюється до 7 рангу державного службовця, а радник податкової та митної справи III рангу - до 6 рангу державного службовця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/9780/22.
Таким чином, період роботи позивача з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року та з 25 листопада 2005 року по 15 червня 2023 року віднесено до посад державної служби, тому має бути зарахований до стажу державної служби.
Аналізуючи наведені вище правові норми, суд доходить висновку, що незараховані періоди служби позивача на посадах в органах державної податкової служби з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року та з 25 листопада 2005 року по 15 червня 2023 року підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 06 січня 2025 року № 225811129.
Щодо обраного позивачем способу захисту щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 30 грудня 2024 року пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ», суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно статті 55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Повноваження щодо призначення пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Оскільки відповідачем періоди роботи з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року та з 25 листопада 2005 року по 15 червня 2023 року на виконання рішення суду ще не зараховано до стажу роботи позивачки (з урахуванням висновків суду в цьому рішенні) та не надано оцінку загальному стажу роботи позивача для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та не прийнято відповідачем рішення за результатом розгляду заяви, суд вважає, що ці вимоги є передчасними.
Ураховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу з 30 грудня 2024 року пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ» не підлягають задоволенню.
Обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивачки слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 30 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року та з 25 листопада 2005 року по 15 червня 2023 року до державної служби.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1212,00 грн., а також понесено витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. (згідно наданих до суду платіжних інструкцій).
Разом з тим, суд зазначає, що витрати на правову допомогу в розмірі як 6 000,00 грн., лише за підготовку позовної заяви є не співмірними з обсягом наданих послуг та складністю адміністративної справи, у зв'язку з чим такі витрати підлягають зменшенню до 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 січня 2025 року № 2258611129, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2024 року, зарахувати періоди служби позивача на посадах в органах Державної податкової служби з 02 липня 1990 року по 21 березня 2002 року та з 25 листопада 2005 року по 15 червня 2023 року до державної служби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 18 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов