11 вересня 2025 року о 10 год. 15 хв.Справа № 280/4704/21 СН/280/41/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання Юхименка Г.В.,
представника позивача - Хілько А.В.,
представника відповідача - Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» звернулось із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2021 №0048940705, №0048970705.
В обґрунтування позову посилалось на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «Глобал Трейдінг+», ТОВ «Альтро Груп ТК», ТОВ «Модум Техно» та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Зазначає, що стосовно реальності відповідних господарських операцій, за якими відбулося формування податкового кредиту та витрат, підприємством надавались до перевірки належним чином оформлені первинні та інші документи. Водночас, податковий орган нереальність операцій обґрунтовує саме інформацією щодо третіх осіб контрагентів позивача, до яких підприємство не має жодного відношення. Вважає, що за умови наявності у позивача всіх належним чином складених документів первинного обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, підприємством було правомірно сформовано податковий кредит та відображено витрати за такими господарськими операціями. З огляду на вказане, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач адміністративний позов не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив про те, що перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарські взаємовідносини з ТОВ «Глобал Трейдінг+», ТОВ «Альтро Груп ТК», ТОВ «Модум Техно» з надання послуг, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Про вказані обставини свідчить зокрема те, що з аналізу даних ЄРПН, фінансово-господарської діяльності постачальників контролюючим органом встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємствах-контрагентів позивача. Тобто, на думку контролюючого органу, позивачем не було реалізовано належним чином принципи належної обачливості при виборі контрагентів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено, яке залишено без змін Постановою Третього апеляційного адміністративнгго суду від 07.06.2023.
Постановою Верховного суду від 08.11.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року скасовано, а справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Ухвалою від 18.12.2023 адміністративну справу №280/4704/21 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2024. В підготовчому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 08.02.2024. Відповідно до ухвали суду, розгляд справи відкладено на 22.02.2024. В судовому засіданні оголошено перерву до 07.03.2024. Ухвалою 07.03.2024 закрито підготовіче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2024. Ухвалою від 28.03.2024 відкладено судове засідання на 18.04.2024. За неодноразовим клопотанням позивача, ухвалою суду від 18.04.2024 зупинено провадження по справі до 20.12.2024. Ухвалою суду від 20.12.2024 продовжено термін зупинення провадження у справі до 19.06.2025. Судове засідання відкладено на 07.07.2025. Судове засідання відкладено на 07.08.2025. В судовому засіданні 07.08.2025 оголошено переву до 11.09.2025 для прийняття рішення по справі.
В судовому засіданні 11.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У період з 12.01.2021 по 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МЗ «Квік» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт №1273/08-01-07-05/38284929 від 19.02.2021.
На підставі наявної в інформаційних базах ДПС та зібраної в рамках організації і проведення даної документальної перевірки та відповідно до результатів ії опрацювання, встановлено порушення ТОВ «МЗ «Квік» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 206 184 грн за листопад 2020 року та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за листоппад 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 601 109 грн.
Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «Глобал Трейдінг+», ТОВ «Альтро Груп ТК», ТОВ «Модум Техно» та надходження товару з джерела невідомого походження.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ «МЗ «Квік» надало свої заперечення, на які контролюючий орган надав відповідь, залишивши висновки акту перевірки без змін.
Позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 01.04.2021
№0048940705 форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 309276,00грн, з якої за податковими зобов'язаннями 206 184,00грн та за штрафними санкціями - 103 092,00грн;
№0048970705 форма «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 601 109,00грн.
Правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01.04.2021 №0048940705 та №0048970705 є предметом судового розгляд у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Альтро Груп ТК», ТОВ «Модум Техно», ТОВ «Глобал Трейдінг+».
В постанові Верховного суду, якою судові рішення попередніх інстанцій скасовано, встановлено, що судами попередніх інстанцій досліджувались ряд договорів на придбання товарів та послуг. У пункті 75 суд наголошує, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, суду необхідно дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентіів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладання і вчинення спірних правочинів.
З наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи попередні судові рішення та висновки, які містяться в постанові ВС, судом установлено наступне.
Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами, що призвело до його заниження та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки не підтверджується походження товарів, які придбавались у зазначених суб'єктів господарювання, по ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції. За даними автоматизованої інформаційної системи Податковий блок виявлено ряд негативних фактів, які свідчать про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність суб'єктами господарювання, що залучені до поставки цих ТМЦ. Товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням та не містять обов'язкової інформації.
При новому розгляді справи, судом досліджувалися обставини фактичного виконання угод. Судом була встановлена необхідність допиту свідка - ОСОБА_1 (головний технолог), яким здійснювався контроль за станом виконання робіт та отримання товару на підприємстві позивача, оскільки журналів складского обліку на підприємстві не велося. Як установлено судом, головний технолог здійснював замовлення необхідного обладнення чи запасних частин, потім після отримання, ним здійснювався розподіл по цехам (приміщенням) отриманих товарів в зв'язку з виробничою необхідністю. Всі документи, які б свідчили про отримання, доставку товарів ним здавалися до бухгалтерії. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 проходить службу у складі ЗСУ, він не мав можливості прибути до залу судового засідання, тому судом було прийнято рішення здійснити зупинення провадження по справі. В подальшому, враховуючи тривалий строк військової служби свідка, судом було поновлено провадження та вирішено розглядати справи за наявними у справі доказами.
Щодо правовідносин, які виникли між ТОВ «МЗ «Квік» та ТОВ «Альтро Груп ТК».
Перевіркою встановлено документальне оформлення ТОВ «МЗ «Квік» фінансово-господарських операцій у контрагента - постачальника з придбання товару (комплектуючи в асортименті, заготовки) на суму ПДВ 1 176 493,90грн, за договором поставки №1102.1 від 02.11.2020 та зареєстрованих відповідних податкових накладних. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту за період листопад 2020 року, відповідають даним та даним ЄРПН.
Відповідач стверджує, що оскільки позивачем не надано до перевірки відповідні сертифікати (паспорти) якості виробника товару (комплектуючі в асортименті, заготовки) встановити виробника товару не можливо.
Відповідач прийшов до висновку неріальності здійснення господарських операцій, оскільки згідно наявних відомостей про посадових осіб, встановлено, що керівник підприємства постачальника одночасно є таким ще на 2 підприємствах України. Встановлена відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в зазначених обсягах. Встановлено, що придбаний позивачем товар до нього постачався по кругу між контрагентами.
За наявних у справі матеріалів вбачається, що факт виконання умов договору поставки підтверджується податковими накладними за листопад 2020 року, рахунками-фактурами за листопад 2020 року. Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями 39682 від 26.11.2020 та №9679 від 26.11.2020.
Виписані ТОВ «Альтро Груп ТК» податкові накладні №7 від 02.11.2020 та №8 від 02.11.2020, №9 від 02.11.2020, №10 від 02.11.2020, №11 від 02.11.2020, №12 від 02.11.2020, №13 від 02.11.2020, №14 від 02.11.2020 зареєстровані 24.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк.спр.142-148 т.IV), податкові накладні №32 від 03.11.2020, №33 від 03.11.2020, №34 від 03.11.2020, №35 від 03.11.2020, №36 від 03.11.2020 зареєстровані 25.11.2020 в ЄРПН (арк.спр.149-154 т.IV).
Відповідно до п.3.1 договору постачання товару здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах EXW - склад постачальника: м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 37. За умовами EXW вбачається, що продавець передає товар на своєму підприємстві. Покупець організувує перевезення самостійно.
На підтвердження перевезення позивачем по справі долучено до матеріалів справи ТТН №7 від 02.11.2020, №11 від 02.11.2020, №14 від 03.11.2020. Транспортування товару, придбаного позивачем здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_2 на підставі укладеного договору про надання послуг з вантажних перевезень від 16.06.2020 №0616.2. Про надання послуг з перевезення між позивачем та перевізником складені акти здачі-прийманяття робіт №ОУ-0000056 від 02.11.2020, №ОУ-0000057 від 02.11.2020, №ОУ-0000058 від 03.11.2020.
З наданих відповідачем пояснень вбачається, що адреса навантаження товару, зазначена в ТТН, не відповідає ні податковій адресі постачальника, ні адресі орендованого складу (згідно з нявною у відповідача інформацією, зробленою за наявними даними державних реєстрів, у ТОВ «Альтро груп» відсутнє майно як на праві власності, так і на праві оренди), тому зазначена в ТТН адреса постачальника - м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 37, не може вважатися доказом зберігання товару та відповідно бути пунктом завантаження. Таким чином, документи, виписані від ТОВ «Альтро груп» на ТОВ «Квік» суперечать вимогам діючого законодавства, у зв'язку з внесенням в ці документи даних, які не відповідають дійсності.
Проте, судом встановлена наявність придбаного товару, оскільки зазначений товар в подальшому викоритовувався в межах виконання договорів з ТОВ «»Елтранс Україна», ПрАЕ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ПрАТ «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Центральний гірничо-збагальчувальний комбінат», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», на підтвердження чого до матеріалів справи надані відповідні договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, сертифікати якості, ТТН, експрес-накладні та платіжні доручення.
Щодо правовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «Модум Техно».
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Модум Техно» (постачальник) було укладено договір поставки №1102.2 від 02.11.2020, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.
Відповідно до п.1.4 договору поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW - Склад постачальника: Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Таганрогська, 1 транспортом за рахунок покупця.
На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано: рахунки фактури №25 від 18.11.2020, №26 від 16.11.2020, №27 від 16.11.2020, №28 від 16.11.2020, №29 від 16.11.2020, №42 від 18.11.2020, №43 від 18.11.2020, №60 від 23.11.2020, №61 від 23.11.2020; видаткові накладні №25 від 16.11.2020, №26 від 16.11.2020, №27 від 16.11.2020, №28 від 16.11.2020, №29 від 16.11.2020, №42 від 18.11.2020, №43 від 18.11.2020, №60 від 23.11.2020, №61 від 23.11.2020; платіжні доручення від 15.12.2020 №936, від 01.02.2020 №10040 (арк.спр.78-82, 85-86, 88-89, 91-92 т.І).
Виписані ТОВ «Модум Техно» податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк.спр. 201-218 т.IV).
Відповідачем зазначено, що податкова адреса підприємства постачальника - м.Маріуполь, пров.Транспортний, 18, офіс 31, при цьому постачання, згідно ТТН здійснювалось з іншої адреси: м.Маріуполь, вул.Таганросгська, 1. Відповідач зазначає, що відповідно до наявної у нього інформації ТОВ «Модум Техно» не є сталим продавцем на ринку з продажу даної групи товарів, він не є виробником з наявними виробничими потужностями, не має складських приміщень для зберігання товару в таких обсягах постачання. Також, згідно повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунків за формою 1ДФ про суми сплачених доходів, встановлено, що реєстраційні номери 10 осіб облікових карт платників податків є недійсними. Відповідачем також, встановлено постачання по ланцюгу один від одного. Відповідно даним повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність підприємством, зазначено адресу складу, що орендується: м.Київ, вул. Лютнева, 58, але пункт навантаження товару за договором поставки - м.Маріуполь, вул.Таганрогська, 1. Таким чином, відповідач вважає, що документи, виписаені від ТОВ «Модум Техно» на ТОВ «Квік» суперечать вимогам діючого законодавства, у зв'язку з внесенням в ці документи даних, які не відповідають дійсності.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, що придбаний товар у ТОВ «Модум Техно» використовувся в межах виконання договорів з ТОВ «»Елтранс Україна», ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями» у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ «Українська локомотивнобудівна компанія» ПрАТ «Запорізький електровозоремонтгий завод».
Щодо правовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «Глобал Трейдінг +».
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «МЗ Квік» та ТОВ «Глобал Трейдінг +» 01.09.2020 було укладено договір надання послуг №0901.1 за умовами якого виконавець зобов'язувся за заданням замовника надапти послуги з неруйнівного контролю запасних частин (виробів), наданих замовником; послуги з механічної, фрезерної, товарної обробки деталей, запасних частин, вузлів деталей наданих замовником; послуги з термічної антикорозійної обробки деталей, запасних частин, вузлів деталей, штампування гідродинамічне випробування, рентгеноскопія, координатно-розточні роботи, хонінгування деталей, запасних частин, вузлів деталей наданих замовником в порядку та на умовах, визначених в договорі.
Факт виконання умов договору підтверджується актами надання послуг за жовтень, листопад 2020 року, рахунками-фактурами за жовтень-листопад 2020, актами приймання-передачі ТМЦ для обробки та після за вересень, листопад 2020. Розрахунки між стронами підтверджується платіжними дорученнями (арк.спр.95-96, 98-99, 101-102, 105-106, 109, 112-113, 116, 119, 122, 125, 128-129, 132-133, 136, 139-143 т.І).
Відповідачем встановлена неможливість реального здійснення ТОВ «Глобал Трейдінг +» послуг для позивача, оскільки за ТОВ «Глобал Трейдінг +» відсутнє будь-яке майно, не встановлено надання послуг з опалення, водо-, тепло-, постачання, зв'язку. Податкова адреса підприємства: м.Харків, вул.Велика Панасівська, 68, оф.104, а відповідно до ТТН - пункт навантаження м.Бакалія, вул.Заміська, 1а, літ. «Г-1». Відповідачем встановлено 33 особи з ознакою доходу 101 - зі штату підприємства - 17 осіб отримали дохід за аналогічний період за аналогічно ознакою доходу на іншому підприємстві, яке знаходиться приблизно за 300км. від підприємства виконавця. Крім того, підприємство позивача має достатній матеріально-технічний ресурс та штат у відповідній кваліфікації та кількості для виконання власними силами робіт, придбання яких оформлено від ТОВ «Глобал Трейдінг +».
Відповідно до п.2.2 договору транспортування деталей, запасних частин, вузлів тощо на територію виконавця (м.Балаклія, вул.Заміська, 1А, літ. «Г-1») та доставка після надання послуг (виконання робіт) на територію замовника здійснюється за рахунок та транспортом замовника.
Представник позивача звертає увагу, що в акті перевірки взагалі не було звернуто увагу на наявність чи відсутність доказів транспортування до виконавця обладнання чи запасних частин, проте позивачем було додатково надано необхідні документи.
Судом було досліджено переміщення обладнання або запасних частин від замовника до виконавця та навпаки. Відповідно до акту приймання-передачі та ТТН вантаж було загружно з підприємства позивача (м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8-А) для «перевезення в обробку» до пункту розвантаження (м.Балаклія, вул.Заміська, 1А, літ. «Г-1»), (арк.спр.82-108 т.ІІІ). Після виконання необхідних робіт між сторонами договору складався акт надання послуг із зазначенням видів робіт та обладнання, яке було використано, складався акт приймання-перечі, ТОВ «Глобал Трейдінг +» виставлявся рахунок на оплату, відповідно до ТТН (з пункту навантаження - м.Балаклія, вул.Заміська, 1А, літ. «Г-1» до пункту розвантаження - м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8-А) зазначене обладнання перевозилося, відповідно до платіжних доручень було здійснено оплату (арк. спр.95-143 т.І).
На твердження відповідача щодо неможливості виконавця здіснення необхідних робіт, позивач зазначає, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним договорам.
Позивач погоджується з твердженням відповідача щодо наявності у нього достатнього матеріально-технічний ресурсу та штату у відповідній кваліфікації та кількості для виконання власними силами робіт, придбаних у ТОВ «Глобал Трейдінг+», проте, пояснює, що він укладав договори (в якості виконувача послуг чи продавця) з декількома замовниками відразу, укладанні ним договіри передбачають обов'язкові строки для надання послуг чи поставки товару з боку позивача, як постачальника. В свою чергу порушення строків тягне застосування штрафних санкцій та втрату репутації, тому позивачем з метою вчасного виконання своїх зобов'язань приймаються рішення на укладання договорів, де він виступає як замовник послуг.
Позивач займається виробництвом та ремонтом обладнання, спірне куплене обладнання входить до складу виробленої продукції, а при надані послуг з ремонту реалізовувалося як необхідні комплектуючи чи запасні частини. Останнім додатково надані докази (контракти, виробничи акти на списання сировини і матеріалів, оборотно-сальдові відомості, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності) подальшого руху товару від позивача (поставщика товару чи послуг) до його контрагентів (арк.спр. 144-250 т.І, 219-250 т.IV, 1-71 т.V). Оскільки позивачем не здійснювався складський облік, проте облік придбаного товару та наданих послуг проводиться в оборотно-сальдових відомостях, списання використастаного матеріалу здійснювалось виробничими актами списання сировини і матеріалів, які також містяться в матеріалах справи. Суд звертає увагу, що при перевірці відповідачем не було встановлено нереальність господарських операцій з поставки чи надання послуг з боку позивача своїм контрагентам чи відсутність спірного обладнання на виробництві підприємства позивача.
Суд, також, звертає увагу, що Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, ТОВ «МЗ «Квік» визнано таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу (арк.спр.122 т.V).
Позивачем як під час проведення перевірки, як в процесі попередього судового розгляду даної справи, так і в процесі нового судового розгляду справи було підтверджено правові відносини із контрагентами-постачальниками на підставі договірних документів, первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що потягли за собою зміну майного стану товариства і були безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю.
В своїх поясеннях представником позивача наведено детальні обґрунтування та докази, якими підтверджується належна обачність позивача щодо вибору контрагентів-постачальників. Як зазначає позивач, він підходить до вибору контрагентів - постачальників з обачністю та здійснює всі доступні заходи для перевірки благонадійності, можливості виконання взятих на себе зобов'язань по договору, платоспроможності, реєстрації у відповідних реєстрах України і відповідності діяльності контрагентів-постачальників вимогам законів України. Позивач стверджує, що контрагенти-постачальники перевіряються на підставі аналізу інформації, розміщеної на офіційних сайтах державних органів, у тому числі згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної податкової служби України.
Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Суд зазначає, що відповідачем не було встановлено та не доказано виникнення втрат бюджету та/або отримання позивачем податкової вигоди (надмірних коштів, неправомірної вигоди) при здійсненні операцій придбання товарів у контрагентів-постачальників, у тому числі не виявлено участі позивача в схемах (операціях) щодо ухилення від сплати податків. Відповідачем не встановлено обставин щодо відсутності товарів (ресурсів) на складах контрагентів-постачальників. Таким чином, фактичність отримання товарів (ресурсів), придбаних позивачем у контрагентів-постачальників, підтверджена документальними доказами, наданими до матеріалів цієї справи.
Суд підкреслює, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в процесі судового розгляду даної справи не було спростовано фактів отримання та оприбуткування товарів, подальшого використання у виробництві та оподатковуваних операціях товарів, придбаних у контрагентів-постачальників. Відповідачем не надано будь-яких допустимих та належних доказів спростування зазначених обставин.
Також, в матеріалах справи відсутні посилання та докази відповідача щодо:
- несплати контрагентами-постачальниками до бюджету сум ПДВ;
- складання актів щодо податкових перевірок контрагентів-постачальників, якими виявлено порушення вимог податкового законодавства.
Враховуючи вказане, доводи відповідача щодо взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками, є неправомірними, безпідставними, такими які суперечать нормам діючого законодавства та обставинам справи.
З цього вбачається, що порушення порядку здійснення господарської діяльності вказаних в акті тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, буд.8А, код ЄДРПОУ 38284929) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 01.04.2021 №0048940705, №0048970705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» судовий збір у розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.09.2025.
Суддя Ж.М. Чернова