Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
18 вересня 2025 року Справа №200/7191/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, що подана ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,-
17.09.2025 до пред'явлення позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
- зупинити дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914430135905 від 19.08.2025 до набрання законної сили рішення у цій (майбутній) справі;
- визначити порядок виконання застосованого судом заходу забезпечення позову, який полягає у здійсненні нарахування пенсії з 01.09.2025 на підставі попереднього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Курахове) № 914430135905 від 03.06.2025 (Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 23.05.2025 07:53).
Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначає, що їй нарахована пенсія згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914430135905 від 03.06.2025. Основний розмір від середнього заробітку - 77293,33 грн., додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЄС (Пост. № 112 п. 5) - 284,70 грн. та підвищення дітям війни (Пост. №112 п. 6) - 66,43 грн. Розмір пенсії з надбавками - 71175,23 грн. До виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром - 23610,00 грн.
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914430135905 від 19.08.2025 здійснено перерахунок пенсії: основний розмір від середнього заробітку - 15516,80 грн., додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЄС (Пост. № 112 п. 5) - 284,70 грн. та підвищення дітям війни (Пост. №112 п. 6) - 66,43 грн. Розмір пенсії з надбавками - 15146.07 грн. Починаючи з 01.09.2025 сума пенсії складає - 15146,07грн.
Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 зазначила, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких має намір звернутись до суду, оскільки вже цього місяця без належного обґрунтування почне отримувати суттєво меншу пенсію (15146,07 грн. замість 23610,00 грн.). Не вжиття заходів забезпечення позову змусить докласти більш значних зусиль для відновлення своїх прав, зумовить додаткові вимоги щодо відшкодування не проведених виплат, ускладнить їх розрахунок та утворить суттєву тяганину при їх відшкодуванні у разі задоволення майбутніх позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025, зазначена вище заява була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Як зазначалось вище, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що не вжиття заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких має намір звернутись до суду, оскільки вже цього місяця без належного обґрунтування почне отримувати суттєво меншу пенсію (15146,07 грн. замість 23610,00 грн.). Не вжиття заходів забезпечення позову змусить докласти більш значних зусиль для відновлення своїх прав, зумовить додаткові вимоги щодо відшкодування не проведених виплат, ускладнить їх розрахунок та утворить суттєву тяганину при їх відшкодуванні у разі задоволення майбутніх позовних вимог.
Заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам до ухвалення рішення суду у майбутній справі, яка б унеможливила або істотно ускладнила відновлення порушених прав у разі задоволення позову. Сам факт зменшення розміру пенсії та необхідність у подальшому провести перерахунок та відшкодування не проведених виплат у разі задоволення майбутніх позовних вимог не свідчить про неможливість поновлення порушеного права.
При цьому, вимога про визначення порядку виконання заходів забезпечення позову фактично зводиться до вирішення позовних вимог по суті до подання позову та ухвалення рішення у справі, що суперечить меті та суті інституту забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що заява фактично спрямована на відновлення дії попереднього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та виплату пенсії у більшому розмірі. Таке застосування заходів забезпечення позову суперечить його правовій природі та меті, оскільки ухвалення таких заходів забезпечення позову призведе до фактичного вирішення спору до його розгляду по суті, що не узгоджується з положеннями ст. 150 КАС України.
Отже, вказані доводи ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, що подана ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич