16 вересня 2025 року Справа №160/1414/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 11.03.2024 року № 160/1414/24 за позовом ОСОБА_1 (адреса представника: АДРЕСА_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
04 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою, у якій просить Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року по справі № 160/1414/24.
Клопотання обґрунтовано тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі № 160/1414/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконало, доказів зворотного відповідачами не надано, як і не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин невиконання судового рішення.
Ухвалою від 06 серпня 2025 року суд заяву представника ОСОБА_1 призначив до розгляду у судовому засіданні на 09 вересня 2025 року о 11:00 год
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Досліджуючи вказану заяву, суд зазначає про таке.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року адміністративний позов у справі №160/1414/24 було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 28.11.2019 року за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 28.11.2019 року, з урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Представник позивача отримав виконавчі листи 06.05.2024.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам заяви, доводам заявника, викладеним в заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права, суд виходив з таких міркувань.
Згідно з ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
В ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України визначається обов'язковість судового рішення.
Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Згідно із ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Статтею 382 КАС України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.
У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
22 травня 2024 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 75102834 за заявою про примусове виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що доказів, що державним виконавцем здійснено всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» задля виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 160/1414/24 позивач суду не надав.
З поданої заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, не надано доказі закриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 160/1414/24.
Позивач не наводить жодних доказів й достатніх обґрунтувань протиправності рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення, ухваленого на користь позивача.
Суд звертає увагу на те, згідно з ч. 8 ст.382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю, відтак, у задоволенні відповідної заяви позивача необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 11 березня 2024 року у справі №160/1414/24 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 18.09.2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук