10 вересня 2025 рокуСправа №160/18995/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 червня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 20.06.2024 р. по 30.11.2024 р. в сумі 126 707 (сто двадцять шість тисяч сімсот сім гривень 00 копійок).
стягнути заборгованість з виплати пенсії за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 20.06.2024 р. по 30.11.2024 р. в сумі 126 707 (сто двадцять шість тисяч сімсот сім гривень 00 копійок).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/19059/24 з 20.06.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нараховано доплату за період з 20.06.2024 року по 30.11.2024 року в сумі 126 707,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №28441-19641/П-01/8-0400/25 від 24 червня 2025 року позивачеві повідомлено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку.
Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду формується відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році.
У 2024 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 включно.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено.
Відтак, належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.
Додатково надано розрахунок доплати пенсії за рішенням суду з 20.06.2024 по 30.11.2024.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 20.06.2024 р. по 30.11.2024 р. в сумі 126 707 грн., у зв'язку з чим позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/18995/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03 липня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
04 липня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
15 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№37337/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року по справі № 160/19059/24 щодо ОСОБА_1 , здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачеві, не є власністю Головного управління та не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
А отже, невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Головне управління до отримання фінансування не має можливості виконати судове рішення в частині виплати нарахованих коштів.
Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії позивачеві виконані територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень покладених на управління Фонду.
Щодо способу захисту порушеного права, представник відповідача зазначив наступне.
Статтями 8 та 55 Конституції України гарантується право на звернення безпосередньо до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина та оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Здійснюючи передбачене 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У поданому позові позивач фактично не погоджується з бездіяльністю відповідача, які пов'язані із виплатою йому пенсійних коштів нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 № 160/7775/21.
Питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у статтях 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа № 806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа № 820/4261/18).
Враховуючи вищевикладене, для захисту своїх прав ОСОБА_1 необхідно обрати вид судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року по справі № 160/19059/24, а не пред'являти новий адміністративний позов.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
21 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№38284/25, в якій позивач заперечує проти відзиву на позов, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої суми пенсії є такою, що порушує права позивача на соціальне забезпечення та становить втручання в право власності у вигляді пенсійних виплат.
3 огляду на вищевикладене, позивач вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року в справі №160/19059/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задоволено та вирішено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) №047350007205 від 28.06.2024 про відмову у призначенні пенсії згідно з ч.3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 12.02.2001 та з 04.05.2001 по 20.06.2001 та повторно розглянути заяву від 20.06.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі положень ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/19059/24 з 20.06.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нараховано доплату за період з 20.06.2024 року по 30.11.2024 року в сумі 126 707,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №28441-19641/П-01/8-0400/25 від 24 червня 2025 року позивачеві повідомлено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку.
Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду формується відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році.
У 2024 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 включно.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено.
Відтак, належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.
Додатково надано розрахунок доплати пенсії за рішенням суду з 20.06.2024 по 30.11.2024.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 20.06.2024 р. по 30.11.2024 р. в сумі 126 707 грн., у зв'язку з чим позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року в справі №160/19059/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задоволено та вирішено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) №047350007205 від 28.06.2024 про відмову у призначенні пенсії згідно з ч.3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 12.02.2001 та з 04.05.2001 по 20.06.2001 та повторно розглянути заяву від 20.06.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі положень ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/19059/24 з 20.06.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нараховано доплату за період з 20.06.2024 року по 30.11.2024 року в сумі 126 707,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №28441-19641/П-01/8-0400/25 від 24 червня 2025 року позивачеві повідомлено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку.
Додатково надано розрахунок доплати пенсії за рішенням суду з 20.06.2024 по 30.11.2024.
Щодо виплати заборгованості, суд виходить з наступного.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 381-1 - 383 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 1-5 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
Якщо суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певні дії, суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України),
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України),
- оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання, неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.
Згідно з пунктом 2 статті 72 Закону №1058 кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетною призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно з положеннями пунктів 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, належні пенсійні кошти, нараховані за рішенням суду будуть виплачені після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.
З урахуванням викладеного, невиконання судового рішення від 16.09.2024 року в справі №160/19059/24, яке набрало законної сили, не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1013,66 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "ПУМБ" від 18 червня 2025 року.
Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати у справі позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник