01 вересня 2025 рокуСправа №160/15644/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16439/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13; ЄДРПОУ 45543184) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
28.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000052/1 від 28.04.2025;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2025/000075.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення про коригування митної вартості № UA110050/2025/000052/1 було отримано ним в електронному вигляді з незаповненою графою 33 «Обставини прийняття Рішення...», що є грубим порушенням форми та порядку його прийняття, встановлених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
10.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи (вх. №30502/25) експортної декларації товарів Китайської Народної Республіки з перекладом на українську мову.
13.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи (вх. №31369/25) звіту про оцінку майна від 28.04.2025 №28/04/2025/05.
18.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32303/25), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Оскільки декларант відмовився надати додаткові документи у встановлений строк, митний орган, відповідно до ст. 58 та п. 6 ст. 54 МК України, правомірно відмовив у застосуванні першого методу та скоригував митну вартість на підставі наявної інформації (МД № UA110050/2025/000075) до рівня 7,52 дол. США/кг. Щодо незаповненої графи 33 рішення, відповідач пояснює це технічними особливостями системи та стверджує, що інформація з цієї графи була направлена декларанту окремим електронним повідомленням.
20.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №32800/25), відповідно до якої останній заперечив усі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Наголошував на тому, що позивачем вірно визначено митну вартість товарів та надано всі необхідні підтверджуючі документи, на підставі яких проводився розрахунок митної варості. З огляду на викладене, позивач просив суд позовну заяву задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №34224/25), в яких останній підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальність «СІНТРА ТРЕЙД» (далі ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД», позивач), ідентифікаційний код 45543184, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №1004801020000095160, місцезнаходження: 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» згідно КВЕД є 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту.
Судом встановлено, що між ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» (комітент) та Asperis General Trading Co. LLC (комісіонер) укладено договір агентської комісії № AS-ST-24 від 10.01.2025 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента та за винагороду вчиняти від свого імені, але за рахунок комітента такі угоди, спрямовані на купівлю-продаж товарів для комітента у третіх осіб, тип, зазначений у дорученні комітента та у договорі.
Комісіонер зобов'язується здійснювати угоди за дотримання таких істотних умов: організувати відвантаження товару, купівлю-продаж товару, керуючись ринковими цінами і в найкращих інтересах комітента, та відповідно до його вказівок. За відсутності вказівок комітента комісіонер здійснює угоди відповідно до норм ділової практики та звичайних вимог (п. 1.2 Договору).
Асортимент, кількість, ціна, вартість, валюта (доллар або євро), умови поставки, умови оплати визначаються у інвойсах на кожну партію товару (п. 1.4 Договору).
Товар, придбаний комісіонером на користь комітента, є власністю комітента (п. 1.5 Договору).
Сума контракту складається з суми всіх інвойсів, які є невідємною частиною цього контракту (п. 1.8 Договору).
Комітент сплачує комісійну винагороду за цим договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок комісіонера. При цьому зобов'язання комітента з оплати цього договору вважаються виконаними в момент дебетування рахунку комітента банком комітента (п. 2.3 Договору).
Оплата здійснюється по факту отримання товару на підставі звіту комісіонера (п.2.4 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання (п. 6.1 Договору).
Договір укладається на невизначений строк до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.2 Договору).
26.02.2025 між комітентом та комісіонером укладено Додаткову угоду №1 до Договору агентської комісії №AS-ST-25, якою змінено юридичну адресу комітента.
04.04.2025 між комітентом та комісіонером укладено Додаткову угоду №2 до Договору агентської комісії №AS-ST-25, якою внесено зміни до банківських реквізитів комітента.
Матеріалами справи підтверджується, що комісіонером було зроблено комерційну пропозицію б/н від 01.01.2025, в якій запропоновано комітенту придбати частини автомобільних фар за відповідну ціну.
Договір комісії укладений 10.01.2025, а комерційна пропозиція зроблена 01.01.2025, тобто раніше укладення договору комісії…
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 20.01.2025 ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» придбало товар на суму 25 088,70 дол. США.
Відповідно до інвойсу визначено термін оплати - 90 днів від дати поставки.
17.04.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Договором, а саме: 1. Частини освітлювальних приладів для моторних транспортних засобів, не сдля промислового складання транспортних засобів: скло фари, країна виробництва (Китайська Народна Республіка), виробник GUANGZHOU AOZOOM AUTO LIGHTING CO., LTD на загальну суму 25 088,70 USD (доларів США), позивачем до митного органу подано електрону митну декларацію №25UA110050001357U1.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: договір агентської комісії № AS-ST-24 від 10.01.2025, додаткова угода №1 до Договору агентської комісії №AS-ST-25, додаткова угода №2 до Договору агентської комісії №AS-ST-25, пакувальний лист від 10.01.2025, рахунок-фактура (інвойс) від 20.01.2025 №03/2025, коносамент №SZX25010092, міжнародна транспортна накладна CMR №Р0019575, декларація про походження товару.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Дніпровською митницею за результатами розгляду поданих документів з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
Електронним повідомленням від 28.04.2025 б/н позивачем заявлено про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін.
28.04.2025 Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000052/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2025/000075, якими було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Митну вартість товару Дніпровською митницею скориговано з розрахунку 7,52 дол. США за кг.) і визначена в сумі 32 433,23 дол. США.
В картці відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2025/000075 Дніпровською митницею вказано причини відмови: неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості товару №1(п.п.3 п.6 ст. 54 Митного кодексу України. Митну вартість скореговано на рівні товарів №1-7.5204 дол.США/кг (ст.ст.51-64 Митного кодексу України.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000052/1 в графі 33 вказано: “За технічних причин графа 33 рішення направлена окремим повідомленням».
В матеріалах справи міститься скрін Дніпровської митниці від 28.04.2025 про направлення позивачу електронною поштою графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000052/1. У вказаній графі зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення вартості, а саме:
- за ЕМД від 28.04.2025 №25UA110130003153U9 заявлені товари відповідно до договору комісії від 10.01.2025 №AS-ST-25. Відповідно до договору комісіонер Asperies General Trading Co.LLC зобов'язується за дорученням ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» та за винагороду вчиняти дії від свого імені та за рахунок комітента угоди, спрямовані на купівлю-продаж товарів для комітента для третіх осіб, зазначених у дорученні комітента та у договорі. Вказаний документ (доручення комітента) до митного оформлення не надано;
- відповідно до наданого митного оформлення інвойсу, визначено термін оплати - 90 днів від дати поставки. Враховуючи відомості щодо дати відвантаження, оплата за оцінювану партію товару повинна вже була здійснена;
- п.2.2 Договору передбачена можливість сплати комісіонеру додаткової вингороди у разі здійснення комісіонером угод на умовах більш вигідних, ніж ті, що зазначені комітентом. Відомості щодо наявності/відсутності вказаних витрат до митного оформлення не надавались;
- п.2.4 Договору передбачено складання звіту комісіонера. До митного оформлення вказаний документ, що містить відомості про вартісні характеристики товару, не надавався;
- поставка заявлена на комерційних умовах DAP Яготин. Відповідно до п.1.2 Договору комісіонер зобов'язується здійснити відвантаження товару, купівлю-продаж товару. Відомості щодо організації транспортування товару до поіменного місця призначення відсутні в договорі;
- DAP вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивезення товару. При цьому, до митного оформлення не надано копію митної декларації країни відправлення;
- п.3.1.5 Договору комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонеру суми, витрачені на виконання доручення, в тому числі витрати на зберігання майна. Відомості щодо розміру вказаних витрат чи їх включення до загальної вартості товару відсутні в наданих до митного оформлення документах;
- документально підтверджені відомості про виконання зобов'язань з оплати витрат перевезення товару до названого місця призначення саме комісіонером/продавцем відсутні з документами митного оформлення;
- надана комерційна пропозиція містить відомості про пропозицію продажу товарів виробництва компанії CARFORM AUTO ELECTRONICS CO., Limited. При цьому, до митного оформлення у якості виробника заявлено компанію Guangzhou Aozoom Auto Lighting Co., LTD.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі МК Укрвїни) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято Дніпровською митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як вбачається зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, №1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З урахуванням правових висновків, відповідач взагалі не повинен був звертати увагу на умови оплати, оскільки незалежно від того, яка встановлена відстрочка платежу, від якого моменту рахується, або яка встановлена попередня оплата, відповідні суми повинні бути включені до митної вартості, що відповідно до матеріалів справи, було зроблено декларантом.
У постанові від 29.01.2019 року в справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Заявлена позивачем по ЕМД митна вартість Дніпровською митницею не спростована.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що доручення комітента до митного оформлення не надано.
У договорі комісії довіреність може видаватися комітентом комісіонеру для вчинення певних дій від імені комітента, але це не є обов'язковим, оскільки комісіонер діє від свого імені, хоча і за рахунок комітента. Договір комісії передбачає, що комісіонер самостійно вступає в правовідносини з третіми особами, а не виступає представником комітента.
Враховуючи викладене, вимоги Дніпровської митниці до позивача про надання довіреності до договору комісії є необгрунтованими.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що неможливо ідентифікувати платіжні доручення з даною поставкою, суд зазначає про таке.
Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що позивачем не надано відомостей щодо організації транспортування товару.
Суд звертає увагу, що поставка спірного товару в даному випадку здійснювалась на умовах Інкотермс-2010 DAP Яготин.
Згідно Інкотермс-2010 DAP - Поставка товару до місця призначення з покладанням обов'язків по сплаті імпортного мита і податків на адресу держави-одержувача на покупця.
Отже в даному випадку, з огляду на той факт, що поставка здійснювалась на умовах Інкотермс-2010 DAP Яготин, а отже на продавця покладаються витрати по перевезенню товарів до пункту призначення.
Проте суд звертає увагу, що положення ч.2 ст.53 Митного кодексу України встановлюють, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
Враховуючи той факт, що умови поставки в даному випадку, а саме: DAP Дніпро, ціна товару включає ціну поставки товару до місця призначення.
Щодо зауважень відповідача відносно того, що наданими до митного оформлення товаросупровідними документами не підтверджено ознаки поставки безпосередньо від виробника товару, суд зазначає про таке.
Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, не надання позивачем товаросупровідних документів на підтвердження ознак поставки безпосередньо від виробника товару не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки надання такого документа не є обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Щодо тверджень відповідача відносно неможливості уточнення відомостей, що зазначені у митній декларації країни відправлення, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір, понесений позивачем за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13; ЄДРПОУ 45543184) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 № UA110050/2025/000052/1.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110050/2025/000075.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13; ЄДРПОУ 45543184) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 01.09.2025.
Суддя О.В. Царікова