17 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4257/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1530-АГ від 28.03.2025 «Про призначення службового розслідування» в частині щодо сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 №1530-АГ від 28.03.2025 призначено службове розслідування на підставі рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2025 №25/26154/25-Вн, з якого стало відомо про факт відмови від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025 №471 військовослужбовцями, а саме: сержантом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 .
Позивач вважає наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 №1530-АГ від 28.03.2025 «Про призначення службового розслідування» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки оскаржуваний наказ винесений з порушенням десятиденного строку з дня, коли відповідачу стало відомо про правопорушення позивача, і таким чином не дотримано п.4 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.11.2021 №815 (далі Порядок №815).
Вказує на те, що 07.02.2025 в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковник ОСОБА_6 подав рапорт на ім'я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковнику ОСОБА_7 про факт відмови від виконання бойового розпорядження військовослужбовцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , отже термін призначення службового розслідування був не пізніше ніж 17.02.2025. Однак, всупереч нормам законодавства, наказ про призначення службового розслідування був винесений 28.03.2025 на підставі рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2025 №25/26154/25-Вн, що значно перевищує встановлений законодавством термін.
Крім того, згідно п.1 розділу І Порядку №815 службове розслідування не призначається якщо винна особа встановлена за результатами аудиту, інвентаризації, досудового розслідування або суду. Службове розслідування було ініційовано після того як 24.02.2025 старшим слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві Олександром Москалено було дано доручення начальнику відділу внутрішньої та власної безпеки по 1-му прикордонному загону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДПС України ОСОБА_10 щодо отримання матеріалів службового розслідування та встановлення свідків.
Також всупереч пункту 4 розділу V Порядку №815 позивача не було ознайомлено із винесеним наказом про службове розслідування від 28.03.2025 та він не надавав жодних пояснень щодо факту відмови від виконання бойового наказу, та письмових доказів, що суттєво вплинуло на результат висновку службового розслідування.
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Представник відповідача 13.05.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.07.2024 №1192-ОС, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 16.07.2024 № 814-ОС, ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 24.12.2024 № 1486-ОС, позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальником другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування. 06.02.2025 сержант ОСОБА_1 під час отримання наказу на виконання бойового розпорядження відмовився від його виконання.
Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.03.2025 №1530-АГ на підставі рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2025 № 25/26154/25-Вн з метою з'ясування причин та обставин відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями НОМЕР_3 прикордонного загону, зокрема позивачем, призначено службове розслідування у межах десятиденного строку передбаченого законодавством.
Вважає необгрунтованими застереження позивача (в контексті розділу І Порядку №815) щодо не призначення службового розслідування у разі якщо особа встановлена винною за результатами досудового розслідування, оскільки повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025170020001772 від 07.02.2025 та про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів датоване 04.04.2025, тобто після винесення наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.03.2025 № 1530-АГ «Про призначення службового розслідування», та після винесення наказу НОМЕР_3 прикордонного загону № 1619-АГ від 01.04.2025 «Про результати службового розслідування».
Окрім того, сам факт призначення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків. Оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності, а тому такий наказ є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків (а.с.36-41).
З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів та підстав, викладених у позові (а.с.52-56).
У запереченнях представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі аргументів, викладених у відзиві на позов (а.с. 58-61).
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 13.07.2024 по теперішній час, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України від 19.08.2024 №08/3680 (а.с.12).
З рапорту в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_11 , адресованого начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону полковнику ОСОБА_7 , вбачається, що о 19.25 06.02.2025 під час отримання наказу на виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025 №471 з метою нарощення системи спостереження та посилення СГІ «ВАЗ», відмовилися від його виконання військовослужбовці, серед них - начальник другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби( тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_1 (П-073977).
07.02.2025 відділ внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_4 прикордонному загону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » звернувся з повідомленням до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України (а.с.14).
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава 07.02.2025 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020001772 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК та начальнику відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_3 прикордонному загоні ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДПС України ОСОБА_10 надіслано доручення щодо отримання матеріалів службового розслідування та встановлення свідків (а.с. 16).
Комендант першої прикордонної номенклатури швидкого реагування ОСОБА_12 28.03.2025 подав рапорт на ім'я начальника НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 у якому просив призначити службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025№471 (гриф) військовослужбовцями, зокрема сержантом ОСОБА_3 . У рапорті також вказано, що на момент постановки бойового наказу вказані військовослужбовці на лікарняному не перебували, медичного звільнення від виконання обов'язків військової служби не мали (а.с.17)
Начальником НОМЕР_3 прикордонного загону полковником ОСОБА_13 28.03.2025 за №1530-АГ винесено наказ «Про призначення службового розслідування» у якому вказано, що з рапорту коменданта першої прикордонної номенклатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2025 стало відомо про факт відмови від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025№471 (гриф) військовослужбовцями, а саме сержантом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 . З метою з'ясування причин та обставин відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями 1 прикордонного закону наказано: 1) призначити службове розслідування за даним фактом; 2) для проведення службового розслідування призначити комісію у складі голови та членів комісії; 3) службове розслідування провести з 28.03.2025 по 31.03.2025, висновок службового розслідування надати для затвердження до 31.03.2025; 4) комісії під час проведення службового розслідування керуватись Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.11.2021 №815; 5) контроль за виконанням наказу покласти на заступника начальника загону з морально-психологічного забезпечення (а.с.18).
Висновок службового розслідування за фактом відкритої відмови (непокори) 06.02.2025 від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025№471 (гриф) сержантом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 затверджений начальником НОМЕР_3 прикордонного загону полковником ОСОБА_13 01.04.2025.
У висновку службового розслідування вказано, що факт відкритої відмови (непокори) 06.02.2025 від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025№471 (гриф) сержантом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 в умовах воєнного стану вважати таким, що знайшов своє підтвердження. Матеріали службового розслідування за фактом ознак вчинення кримінального правопорушення сержантом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 направити на адресу Територіального управління бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві та проінформуати Відділ внутрішньої та власної безпеки по 1 прикордонному закону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », Харківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (а.с.20-23).
Позивач, вважаючи наказ відповідача «Про призначення службового розслідування» протиправним, звернувся з позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є питання правомірності винесення наказу про призначення службового розслідування за фактом відмови військовослужбовцем від виконання бойового розпорядження в умовах воєнного стану.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався. На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 3 розділу І Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971 визначено, що у своїй діяльності орган охорони державного кордону керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами, а також актами організаційно-розпорядчого характеру Адміністрації Держприкордонслужби.
Проходження військової служби у Державній прикордонній службі врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Положенням № 1115/2009 визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.
Згідно з п.5, 6 Положення №1115/2009 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).
Відповідно до частин 1, 4 Статуту він визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 6 вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з п. п. 1 ст. 11 Статуту військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст.26 Статуту).
Згідно з ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг врегульовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
За змістом статей 1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що до кожного військовослужбовця висуваються підвищенні вимоги, що пов'язано з особливим статусом всіх військових формувань та державною службою особливого характеру, пов'язаній із обороню України її незалежності та територіальної цілісності, а особливо в період дії воєнного стану. При цьому військовослужбовець зобов'язаний неухильно дотримуватись порядку і правил.
Відповідно до частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- XIV, частини п'ятої статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою визначення процедури призначення та проведення службових розслідувань у Державній прикордонній службі України наказом Міністерством внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815 затверджено Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України (далі - Порядок №815).
Порядок №815 визначає підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Порядку №815 підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №815 начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов'язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.
У наказі про призначення службового розслідування зазначаються: підстави для призначення службового розслідування; посада, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено); посада, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови та членів комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); мета проведення службового розслідування; дати початку проведення службового розслідування та подання висновку службового розслідування на затвердження; матеріально-технічне забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування (за потреби); інші, прийняті в разі потреби, рішення начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Позивач, звертаючись до суду, основним аргументом протиправності оскаржуваного наказу про призначення службового розслідування вказує на те, що такий наказ винесений з порушенням десятиденного строку з дня, коли відповідачу стало відомо про правопорушення позивача (07.02.2025), і таким чином не дотримано п.4 розділу ІІ Порядку №815.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що оскаржуваний наказ про призначення службового розслідування був винесений на підставі рапорту коменданта першої прикордонної номенклатури ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.03.2025, адресованого начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_7 у якому він просив призначити службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 06.02.2025№471 (гриф) військовослужбовцями, зокрема сержантом ОСОБА_3 (а.с.17).
У рапорті ОСОБА_14 від 07.02.2025 не підіймалось питання призначення службового розслідування, натомість у рапорті від 28.03.2025 ОСОБА_12 просив призначити службове розслідування за фактом відмови військовослужбовцями від виконання бойового розпорядження.
Того ж дня 28.03.2025, з метою реалізації рапорту ОСОБА_15 , начальником НОМЕР_3 прикордонного загону полковником ОСОБА_13 винесено наказ №1530-АГ «Про призначення службового розслідування» з метою з'ясування причин та обставин відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями НОМЕР_3 прикордонного загону. Відтак, десятиденний термін відповідачем дотриманий.
Досліджуючи правову природу оскаржуваного наказу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9- рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Оскаржуваний позивачем наказ НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.03.2025 № 1530-АГ «Про призначення службового розслідування» - є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування. Станом на час вирішення даної справи, оскаржуваний наказ вичерпав свою дію внаслідок проведення службового розслідування, затвердження висновку службового розслідування і, як наслідок, затвердження наказу НОМЕР_3 прикордонного загону № 1619-АГ від 01.04.2025 «Про результати службового розслідування».
З вищенаведеного слідує, що факт призначення службового розслідування сам по собі не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків. Оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, вказаний індивідуально-правовий акт є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості вчинення проступку/правопорушення.
Верховний Суд дотримується позиції, що накази про призначення службових розслідувань не є актами, які безпосередньо порушують права особи, і тому не підлягають оскарженню.
Зауваження позивача відносно того, що він не надавав жодних пояснень щодо відмови від виконання бойового розпорядження, суд до уваги не приймає оскільки такі твердження не стосуються даних спірних правовідносин, так як на стадії призначення службового розслідування (що є предметом даного спору), вказані права не можуть бути реалізовані. Водночас позивач у межах справи №140/4257/25 не оскаржує наказ відповідача №1619-АГ від 01.04.2025 «Про результати службового розслідування».
Суд критично ставиться до пояснень позивача з приводу того, що службове розслідування не призначається якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом так як станом на час винесення оскаржуваного наказу (28.03.2025) досудове розслідування не було завершене, адже повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025170020001772 та відкриття кримінального провадження датоване 04.04.2025.
Досліджуючи наказ №1530-АГ від 28.03.2025 «Про призначення службового розслідування» суд констатує, що у ньому вказані усі відомості, які мають бути зазначені згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку №815, зокрема: підстави для призначення службового розслідування; посада, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено); посада, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови та членів комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); мета проведення службового розслідування; дати початку проведення службового розслідування та подання висновку службового розслідування на затвердження; матеріально-технічне забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування (за потреби); інші, прийняті в разі потреби, рішення начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача під час винесення оскаржуваного наказу у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу №1530-АГ від 28.03.2025 «Про призначення службового розслідування» в частині, що стосується сержанта ОСОБА_1 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук