18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6606/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач) у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 25.06.2021 по 29.10.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.06.2021 по 29.10.2024.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у період з 25.06.2021 по 29.10.2024 він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 .
Вказує, що за час проходження ним військової служби відповідачем не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
11.03.2025 він звернувся до відповідача з письмовою заявою в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 25.06.2021 по 29.10.2024, передбачену Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Однак, Військова частина НОМЕР_1 відмовила йому у виплаті індексації грошового забезпечення, вказавши, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям виплачувалася у встановленому порядку протягом усього періоду, коли це передбачалося чинним законодавством України. У 2023 році виплата індексації не здійснювалася через рішення Президента України, яке тимчасово призупинило цей процес. Таке рішення було обумовлено особливим станом у країні, пов'язаним із воєнними діями та необхідністю перерозподілу бюджетних ресурсів на критичні потреби держави, зокрема оборону.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.28).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. Мотивуючи свої заперечення проти позову, зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 у повному обсязі виконувала вимоги законодавства України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зокрема, відповідно до Закону України «Про індексацію доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексація грошового забезпечення військовослужбовців проводилася своєчасно та в повному обсязі. Військова частина регулярно здійснювала розрахунки індексації на основі офіційних даних про індекс споживчих цін, наданих Державною службою статистики України, та застосовувала відповідні коефіцієнти індексації.
Щодо індексації грошового забезпечення у 2023 році, представник відповідача вказав, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати індексацію позивачу за цей період.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на пропуск позивачем строку на звернення до суду із даним позов. Зазначає, що позивач неодноразово отримував довідки-розрахунки грошового забезпечення, які містили відомості про нараховані суми, включаючи індексацію. Натомість, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
У відповіді на відзив на позову заяву ОСОБА_1 підтримав обгрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві. Додатково вказав, що з поданої відповідачем довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення вбачається, що індексація грошових доходів не здійснювалася у вересні 2022 року, з січня 2023 по грудень 2023 року та з січня 2024 року по липень 2024 року.
Наголошує, що надана Військовою частиною НОМЕР_1 інформація у відзиві на позовну заяву та у листі за вих. №685/301/2143/пс від 24.03.2025 суперечить одна одній, свідчить про наявність заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення та порушення з боку військової частини його права щодо своєчасного отримання однієї із складових грошового забезпечення.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 25.06.2021 по 29.10.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується даними посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 (а.с.9-11).
Заявою від 11.03.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з червня 2021 року по жовтень 2024 року, передбачену Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1281-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (а.с.13-14).
Листом №685/301/2143/пс від 24.03.2025 відповідач повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям у підрозділі, де позивач проходив військову службу, виплачувалася у встановленому порядку протягом усього періоду, коли це передбачалося чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». У 2023 році виплата індексації не здійснювалася через рішення Президента України, яке тимчасово призупинило цей процес. Таке рішення було обумовлено особливим станом у країні, пов'язаним із воєнними діями, та необхідністю перерозподілу бюджетних ресурсів на критичні потреби держави, зокрема оборону (а.с.15).
Посилаючись на порушення Військовою частиною НОМЕР_1 порядку нарахуванням та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно зі пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
За змістом абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що у даному випадку визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу, в результаті чого відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі і позивача.
Відтак, березень 2018 року визначено базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у період з 01.03.2018.
Зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення судом встановлено, що позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення з липня 2021 по грудень 2022 року включно, а також у період серпень-листопад 2024 року (а.с.36).
У відповідні на відзив на позовну заяву позивач вказав, що індексація його грошових доходів не здійснювалася у вересні 2022 року, з січня 2023 по грудень 2023 року та з січня 2024 року по липень 2024 року.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд враховує наступне.
Щодо посилання позивача на ненарахування йому індексації грошового забезпечення за вересень 2022 року.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, сума індексації грошового забезпечення/зарплати за вересень 2022 року становила 1281,80 грн (2600 (прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01.07.2022) х 49.30% (коефіціент індексації)=1281,80 грн).
Аналогічний розмір індексації грошового забезпечення підлягав виплаті позивачу і за жовтень 2022 року.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що, з огляду на дані довідки відповідача про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, останньому не проведено виплату індексації грошового забезпечення за вересень 2022 року (1281,80 грн).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що у жовтні 2022 йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 2563,60 грн (2 х 1281,80 грн).
Таким чином, індексація грошового забезпечення за вересень 2022 року виплачена позивачу у жовтні 2022 року.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За приписами пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 2023 рік зупинено дію, серед іншого, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX.
Отже, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 29.10.2024, суд зазначає таке.
В силу положень ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX зазначено: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року».
Тобто, базовим місяцем для індексації доходів законодавцем визначено січень 2024 року.
Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Індекс споживчих цін за наростаючим підсумком з січня по червень 2024 року перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулось підвищення посадових окладів, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін провадиться з 01.01.2024 (100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) індексація нараховується в серпні.
Отже індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення) починаючи з серпня 2024 року.
Зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 судом встановлено, що у серпні-жовтні 2024 року позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення (а.с.36).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
При цьому порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
В розрізі встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 25.06.2021 по 29.10.2024 відповідають критеріям правомірності, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позов, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби, а саме:
обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки №500/убд від 24.01.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 , після проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.26).
Окрім того, згідно із довідкою №1510 від 07.03.2025 (а.с.8) позивач (на момент звернення до суду із даним позовом) продовжує перебувати на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 , що свідчить про обмеження доступу до правової допомоги та неможливість своєчасно ініціювати судові спори.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 18 вересня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Н.В. Стецик