про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та поновлення строку звернення до суду
18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7870/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участі: представника позивача Гаращенка І. В.,
представника відповідача Годунко М. Ф.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «ВОЛИНЬТОРФ» (далі - ДП «Волиньторф», позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області №0094372408 від 24.03.2025, №0094352408 від 24.03.2025, №0095020706 від 24.03.2025, №00178680706 від 09.06.2025, №00178690706 від 09.06.2025, №00178700706 від 09.06.2025.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 прийнято дану справу до розгляду, судовий розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 год 18.09.2025 (том 1 арк. спр. 185).
На адресу суду 11.08.2025 надійшло клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про залишення позову ДП «Волиньторф» без розгляду, яке обґрунтоване тим, що ДП «Волиньторф» скористалося правом на адміністративне оскарження та подало скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
Рішення за результатами розгляду скарги було вручене платнику 10.06.2025, а отже строк на подання позовної заяви закінчився 11.07.2025. Водночас підприємство звернулось до суду із позовною заявою лише 15.07.2025, тобто з пропуском місячного строку на звернення до суду (том 1 арк. спр. 232-233).
Представник позивача у своїх запереченнях зауважив, що податкові повідомлення-рішення № 00178680706 від 09.06.2025, № 00178690706 від 09.06.2025, № 00178700706 від 09.06.2025 не оскаржувалися в адміністративному порядку, тому до них застосовується строк оскарження, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - шестимісячний строк.
Також зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 00178680706 від 09.06.2025, № 00178690706 від 09.06.2025, № 00178700706 від 09.06.2025 надійшли на адресу ДП «Волиньторф» лише 17.06.2025 і передані керуючому припиненням ДП «Волиньторф» 19.06.2025.
Оскільки оскаржуються разом всі податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі одного акту перевірки, відтак, і строк на оскарження всіх цих податкових повідомлень-рішень має відраховуватися від моменту отримання останніх податкових повідомлень-рішень від 09.06.2025, а саме від 17.06.2025.
Відтак просить поновити позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду із даним позовом (том 2 арк. спр. 1-4).
Представник ГУ ДПС у Волинській області у підготовчому засіданні підтримала клопотання та просила залишити позов без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання та просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що заявлене клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Відтак, суд враховує, що ДП «Волиньторф» скористалось правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.03.2025 №0094490706, №0094352408, №0094980706, №009520706, №0094372408, №0094760706 до Державної податкової служби України, що передбачено пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Державної податкової служби України від 06.06.2025 №18471/6/99-00-06-01-01-06, яке було отримано позивачем 10.06.2025 (том 1 арк. спр. 234) скаргу ДП «Волиньторф» задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.03.2025 №0094490706, №0094980706, №0094760706 і частині встановлених порушень по взаємовідносинах із ТОВ «Вінтрейд-Д» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін. Податкові повідомлення-рішення від 24.03.2025 №009502706, №0094352408, №0094372408 також залишено без змін (том 1 арк. спр. 94-101).
Відповідно до пунктів 8-9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846), якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, яке містить виправлені показники з урахуванням рішення контролюючого органу. У разі необхідності до такого податкового повідомлення-рішення додається новий розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 6-8 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
У зв'язку із частковим скасуванням податкових повідомлень-рішень від 24.03.2025 №0094490706, №0094980706, №0094760706 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2025 №00178680706, №00178690706 та №00178700706, які, як убачається з акта приймання-передачі та інформації про відправлення, були отримані керуючим припиненням ДП «Волиньторф» 19.06.2025 (арк. спр. 5-6).
Суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 по справі №500/2486/19 сформулював правовий висновок, у якому зазначається, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Одночасно суд зазначає, що податкові повідомлення - рішення №0094372408 від 24.03.2025, №0094352408 від 24.03.2025, №0095020706 від 24.03.2025, №00178680706 від 09.06.2025, №00178690706 від 09.06.2025, №00178700706 від 09.06.2025 винесені на підставі акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного Підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» код ЄДРПОУ 00426302» від 03.03.2025 №5926/07-06/00426302, відтак суд визнає доцільність одночасного судового оскарження таких податкових повідомлень - рішень в одному позові та здійснення обчислення строку, передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, з моменту отримання представником позивача податкових повідомлень-рішень від 09.06.2025 №00178680706, №00178690706 та №00178700706, а саме - з 19.06.2025.
Із даним позовом позивач звернувся за допомогою підсистеми «Електронний суд» 15.07.2025, що, в свою чергу, свідчить про дотримання ДП «Волиньторф», передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України строку звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто при розгляді справи адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Наявність чи відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу), питання щодо відповідності обраного позивачем способу його захисту, встановлюється при розгляді справи по суті.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
На думку суду, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що, з урахуванням необхідності забезпечення права позивача на доступ до суду, є підставою для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Керуючись статтями 9, 123, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Клопотання представника Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Поновити Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» строк звернення до суду з позовом до Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст ухвали складено 18 вересня 2025 року.