про залишення позовної заяви без руху
18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10454/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., одержавши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
15.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 20.08.2025 про стягнення виконавчого збору, від 20.08.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП № 78886625 та зупинити виконавче провадження ВП № 78886625 до завершення дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
Оскільки позивач подав позовну заяву майнового характеру (про скасування постанов від 20.08.2025 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 78886625 в загальній сумі 32 236,85 грн), тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3 028,00 грн (тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору за подання позову.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення. В обгрунтування причин відстрочення зазначив, що у зв'язку із дією на території Україні воєнного стану та враховуючи величезне навантаження на Міністерство оборони України, Збройні Сили України і втому числі на ІНФОРМАЦІЯ_1 (яке є розпорядником бюджетних коштів) щодо виконання завдань передбачених статтею 17 Конституції України щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості військова частина НОМЕР_1 не може своєчасно сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Крім того, обставинами, які унеможливлюють своєчасну сплату судового збору є обмежені строки подання позовної заяви, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України. Враховуючи вищезазначене та той факт, що військовою частиною НОМЕР_1 було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заявку на отримання коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви, просить суд відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до прийняття рішення по справі.
Клопотання про відстрочення від сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 вказала, що з аналізу статті 8 Закону № 3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
З системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI, зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Суд враховує, що предметом цього позову є визнання протиправними та скасування постанов, а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для розгляду питання саме про звільнення позивача як юридичної особи від сплати судового збору відсутні.
Разом з тим, позивач не надав беззаперечних доказів, які б підтверджували факт вжиття усіх залежних від нього заходів щодо отримання у встановленому порядку фінансування для сплати судового збору (зокрема, не надано копій відповідних звернень до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідей на них).
Стосовно покликання позивача на запровадження на всій території України воєнного стану як на підставу для відстрочення сплати судового збору, то такі доводи суд відхиляє та зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування та надання відповідних підтверджуючих доказів неможливості сплати судового збору, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням наведених вище правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що невжиття позивачем як суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного звернення до суду є суто суб'єктивною причиною.
Тому, задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні доказами, поставить заявника у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Позовна заява також не відповідає вимогам пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України: відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить зупинити виконавче провадження ВП № 78886625 до завершення дії воєнного стану.
Водночас, з тексту позовної заяви неможливо зрозуміти, чи є вимога про зупинення виконавчого провадження позовною вимогою (якщо так - то у тексті позовної заяви відсутнє її обґрунтування, та позивач не подав доказів оплати судового збору за подання позову у зазначеній частині вимог), або ж вимогою у порядку забезпечення позову (якщо так - то позивач не дотримав вимог статей 152, 153 КАС України щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову, оплати її судовим збором). Зазначений недолік позовної заяви також підлягає усуненню.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви у спосіб подання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн та у разі подання заяви в порядку забезпечення позову оформити її у відповідності та з дотриманням вимог статтей 150-153 КАС України та оплатою судовим збором.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, засобами інформаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Мачульський