про відмову у забезпеченні позову
18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10484/25
Волинський окружний адміністративний суд в складі судді Мачульського В.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування звернення, зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Кот Сергій Іванович (далі - Кот С.І.) звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому заявлені наступні позовні вимоги:
1) Визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції від 25 серпня 2025 року щодо розшуку ОСОБА_1
2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Резерв+") відомості про розшук ОСОБА_1
3) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити повідомлення органам Національної поліції про припинення підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 18.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування звернення до Національної поліції від 25 серпня 2025 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 в решти позовних вимог прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить:
1) Зупинити дію звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції від 25 серпня 2025 року щодо розшуку ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у справі законної сили.
2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 невідкладно видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Резерв+") відомості про розшук ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у справі законної сили.
3) Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо примусового доставлення ОСОБА_1 до ТЦК у зв'язку з розшуком від 25 серпня 2025 року до вирішення справи по суті.
4) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції про тимчасове призупинення підстав для адміністративного затримання та доставляння ОСОБА_1 у зв'язку з ухвалою суду про забезпечення позову.
Заява обгрунтована тим, що 25.08.3035 відповідач направив до органів Національної поліції звернення про розшук позивача у зв'язку з порушенням ним правил військового обліку (не проходження ВЛК до 05.06.2025).
Внаслідок такого звернення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система "Резерв+") містяться відомості про подання позивача у розшук.
Звернення до поліції було направлено 25 серпня 2025 року, а відомості про розшук з'явилися 7 вересня 2025 року, тобто після закінчення встановленого законом тримісячного строку та будь яких протоколів про порушення військового обліку, відповідач відносно позивача не складав.
Позивач посилається на те, що згідно з Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов'язані пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і не досяг 25-річного віку. Відтак у разі фактичного затримання на підставі незаконного розшуку шкода стане критичною, затримання матиме незворотні наслідки для особистого та професійного життя.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Відтак, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, вимоги заяви про забезпечення позову фактично обґрунтовані посиланням на очевидну протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система “Резерв+») на підставі звернення до Національної поліції відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Суд зазначає, що звернення органів ТЦК та СП до органів Національної поліції має інформаційний характер та не є індивідуальним актом в розумінні статті 4 КАС України, оскільки безпосередньо не створює, не змінює й не припиняє права та обов'язки позивача. Дане звернення лише ініціює вчинення певних дії іншим органом публічної влади для розшуку, затримання та доставлення особи виключно для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відтак, звернення ТЦК та СП не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до адміністративного суду, з огляду на що судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак не є тим індивідуальним актом, зупинення дії якого можливе в межах розгляду заяви про забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України.
Щодо обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії по примусовому доставленню до ТЦК у зв'язку з розшуком, то суд зазначає, що відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку №1487 адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ здійснює Національна поліція, а не відповідний ТЦК та СП.
Таким чином, в цій частині вимоги заяви про забезпечення позову не стосуються відповідача.
Щодо інших способів забезпечення позову, зазначених у заяві, то суд зауважує, що такі не передбачені положеннями частини першої статті 151 КАС України, а тому не можуть бути застосовані судом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника позивача в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський