Справа №676/6747/25
Номер провадження 2-о/676/282/25
18 вересня 2025 року м. Кам'янець - Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Бондара О.О.
з участю секретаря Коротун В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявниця звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис: ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви вказує, що перебуваючи в шлюбі з заінтересованою особою, проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання з ОСОБА_2 останній постійно підіймав руку на заявницю, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав тілесних ушкоджень, внаслідок чого заявниця декілька разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Діти були постійними свідками вказаних подій, що негативно відобразилося на їхньому психологічному та моральному стані. За результатами розгляду фіксованих поліцією фактів вчинення домашнього насилля 21.05.2025 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , за результатами розгляду останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП та накласти стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 170 грн. 00 коп. (справа № 676/7650/23). Постійні побиття з боку заінтересованої особи стали підставою розриву відносин між сторонами, заявницею було подано позовну заяву до суду про розірвання шлюбу, внаслідок чого шлюб було розірвано (Справа № 676/8066/23). Втім заінтересована особа все рівно не залишає заявницю та дітей у спокої: весь час переслідує, слідкує, постійно здійснює візити до помешкання де заявниця разом із дітьми проживає.
У зв'язку із чим просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на шести місячний строк, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1) Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
3) Обмеження ОСОБА_2 спілкування з постраждалими дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
4) Заборонити наближатися на визначену відстань до ОСОБА_1 та вказаних дітей місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.
Заявниця в судове засідання не з'явилась.
Заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України, визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII,до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено: «У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».
Судом встановлено, що заявниця та заінтересована особа перебувають у зареєстрованому шлюбі.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця неодноразово протягом тривалого часу зверталась до органів Національної поліції України щодо дій ОСОБА_2 , що підтверджується копіями Протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №273548, серії ВАД №273607, серії ВАД №273281, копіями термінових заборонних приписів серії АА №238670 та серії АА №238526.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявницею надано належні та достатні докази, які дозволяють суду встановити, що вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 є високою, а побоювання останньої щодо особистої безпеки виправданими.
Водночас, суд звертає увагу на те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19).
Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме на захист людини, її життя і здоров'я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису. У свою чергу, згідно із частиною четвертою статті 13 Конституції України держава взяла на себе зобов'язання забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності. Однак частина перша статті 63 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно, враховуючи, що найвища соціальна цінність, закріплена у статті 3 Конституції України, переважає над конституційним правом особи, передбаченим частиною четвертою статті 13 Конституції України, що відповідає загальному інтересу суспільства, допускається обмеження останнього на користь першого в межах правил, встановлених законом.
Враховуючи надані заявницею докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
З огляду на вищезазначене, керуючись положеннями ст. 258 - 260, 263 - 265 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на шести місячний строк, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1) Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) Заборонити наближатися на відстань до 25 метрів до ОСОБА_1 .
Встановити строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
В задоволенні заяви про встановлення інших обмежувальних приписів відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Бондар О.О.