Справа №766/2222/24
н/п 1-кп/766/476/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
18.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023231030002478 від 22.12.2023, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023231030002478 від 22.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №12023231030002478, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК України і зазначені судом в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 20.09.2025 року.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки ризики є припущенням прокурора та не підтверджені доказами.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 24 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 припиняє свою дію 20 вересня 2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільна небезпечність.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів проти основ національної безпеки України.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Обставини, на які посилається обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого та надали б можливість застосувати до останнього менш суворий запобіжний захід.
Вік та стан здоров'я ОСОБА_5 не перешкоджають застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, позитивні характеристики, неповнолітню дитину.
Проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків, позитивна характеристика, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, ці обставини існували і на момент скоєння злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 14 листопада 2025 року включно.
Керуючись ст.178, 183,331, 369-372, 376, 394 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 14 листопада 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1